Ухвала суду № 1337169, 22.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-33608/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“22” листопада  2007 року                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі:  Хрущ В.Л.

за участю представників:

позивача:  Андрієвського В.В.., Кожушко С.В., Тарасової О.В.

відповідача 1.: Різниченко Л.Л., Рожко Н.П., Біленко Н.О., Боцули Л.В.

прокурора: Гуцу-Біденко В.Г.

розглянувши касаційні скарги:           1. Першого заступника прокурора Полтавської області, 2. Державної податкової інспекції у м.Полтаві, 3. Відділення Державного казначейства у м.Полтаві

на  постанову господарського суду Полтавської області від 10 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року

 у справі  №3/123

за позовом  Приватної фірми «Сан Спрінг»

до1.Державної податкової інспекції у м.Полтаві,

  2.Відділення Державного казначейства у м.Полтаві

про: стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та відсотків за несвоєчасність відшкодування

встановив:

У червні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову від 05.07.2006р., поставлено питання про стягення з ВДК у м.Полтаві на користь  ПФ «Сан Спрінг» заборгованості з податку на додану вартість в сумі 6693468,24грн. та відсотки в розмірі 863658,20грн., всього – 7557126,44грн. та про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000262305/2 від 11.11.2004р..

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. по справі №3/96 було визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000262305/0 від 03.07.2004р. та №0000262305/1 від 17.09.2004р. та визнано неправомірність зменшення позивачу суми експортного відшкодування в розмірі 6693468,24грн.. Після розгляду повторної скарги ПФ «Сан Спрінг» контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262305/2 від 11.11.2004р. за змістом та по суті тотожне скасованим податковим повідомленням-рішенням за справою №3/96.

Позивач посилається на ст.72 КАС України, яка встановлює, що обставини, які було встановлено судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, невідшкодування протягом тривалого часу суми ПДВ, яка задекларована в податковій декларації за серпень 2003р., надає право позивачу на нарахування відсотків відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції яка діяла на час подання податкової декларації і до 25.03.2005р. (внесення змін у вищевказаний Закон).

Постановою господарського суду Полтавської області від 10 липня 2006р., залишеною без змін ухвалою  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006р., позовні вимоги ПФ «Сан Спрінг» було задоволено в повному обсязі, судові витрати в сумі 1818,00грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Судові рішення мотивовано тим, що у податкового органу були відсутні підстави для відмови позивачу в отриманні суми експортного відшкодування, що передбачено ст.ст.7,8 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час віднесення позивачем суми  6693468,24грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою звернувся Перший заступник прокурора Полтавської області, у якій поставлено питання про скасування постанови господарського суду Полтавської області від 10 липня 2006р. та ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006р. та направлення справи на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Вимоги касаційної скарги прокуратури обґрунтовано тим, що при постановленні оскаржуваних судових рішень судами допущено порушення ст.159 КАС України, що полягає в неправильному застосуванні норм матеріального права.

Державна податкова інспекція у м.Полтаві також звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на судові рішення попередніх судових інстанцій, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відділення Державного казначейства у м.Полтаві у касаційній скарзі оскаржує судові рішення попередніх судових інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету судових витрат.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційних скаргах, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та ТОВ «Укрсервіс ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу №1 від 12.08.2003р. та додаткову угоду до цього договору від 12.08.2003р., відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Укрсервіс ЛТД» 12т. сплаву «Вірон 99» на загальну суму 40160809,44грн. у т.ч. ПДВ - 6693468,24грн..

Розрахунки між сторонами за поставлений товар проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрсервіс ЛТД» в ЗАТ «Прийом-банк» на суму 33480674,72грн. а також простими векселями №763318655240 від 23.09.2003р. на суму 1200000,00грн. та №763318655241 від 24.09.2003р. на суму 5425134,64грн..

В подальшому, відповідно до контракту №18 від 06.08.2003р. укладеного позивачем з ТОВ «Супер Техфлеш», на підставі вантажної митної декларації №50400/3/300946 даний товар - «Вірон 99» в обсязі 12т. було вивезено за межі митної території України.

Відповідно до п.п.8.1. Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на час здійснення даної господарської операції платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

22.09.2003р. позивачем подано до податкового органу декларацію з ПДВ і розрахунок експортного відшкодування за серпень 2003р., відповідно до яких сума бюджетного відшкодування становить 6693468,00грн..

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено документальну перевірку правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету  задекларованої позивачем за серпень 2003р., про що складено акт №38/Д-22-004/24566686 від 12.01.2004р.. За висновком даного акту перевірки платником було не вірно складено розрахунок експортного відшкодування за серпень 2003р., але дана помилка не вплинула на суму заявлену до відшкодування, а лише впливає на терміни відшкодування. При цьому зазначено, що заниження або завищення податкового кредиту за серпень 2003р. встановлено не було.

29.06.2004р. податковим органом було проведено повторну позапланову документальну перевірку правомірності декларування позивачем від’ємного значення ПДВ за серпень 2003р., про що складено акт №1566/23-3/24566686.

Під час повторної перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що сплав металу «Вірон 99» є виробом медичного призначення, а його продаж відповідно до п.п.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» є операцією, яка звільнена від оподаткування. На підставі даного висновку було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262305/0 від 03.07.2004р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2003р. в розмірі 6693468,24грн..

За результатами розгляду скарг позивача, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000262305/1 від 17.09.2004р. та №0000262305/2 від 11.11.2004р. про визначення суми завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2003р. в сумі 6693468,24грн..

На час прийняття оскаржуваних рішень судом першої та апеляційної інстанцій від 10.07.2006р. та 09.10.2006р. відповідно, постановою Київського міжобласного господарського суду від 06.06.2006р. по справі №3/96 було визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000262305/0 від 03.07.2004р. та №0000262305/1 від 17.09.2004р..

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2007р. по справі №3/96 залишено без змін постанову Київського міжобласного господарського суду від 06.06.2006р., а отже встановлено обставини за якими позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість та розрахунок експортного відшкодування за серпень 2003р..

Щодо посилань касаційних скарг Першого заступника прокурора Полтавської області та ДПІ у м.Полтаві, що судом попередніх інстанцій при постановленні рішень не було з’ясовано, чи була сума з ПДВ по придбанню вищевказаної продукції перерахована ТОВ «Укрсервіс ЛТД» до бюджету України, суд касаційної інстанції вважає, що дана обставина не впливає на суть справи, з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена особа не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

  Виходячи з викладеного, у податкового органу відсутні законні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення яким позивачу зменшено від’ємне значення ПДВ за серпень 2003р., а у позивача є право на підставі ч.5 п.п.7.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» нараховувати відсотки на рівні 120% облікової ставки НБУ.

Доводи касаційної скарги Відділення Державного казначейства у м.Полтаві стосовно неправомірності покладення судових витрат  також не приймаються судовою колегією касаційної інстанції, оскільки в силу ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Першого заступника прокурора Полтавської області,  Державної податкової інспекції у м.Полтаві, Відділення Державного казначейства у м.Полтаві – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 10 липня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року – залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2007р. про зупинення виконання постанови господарського суду Полтавської області від 10 липня 2006р. та ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006р..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                      Хрущ В.Л.