Ухвала суду № 13371377, 15.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-14932/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Харченка В.В.

Чалого С.Я.

                                                  Черпіцької Л.Т.

при секретарі:                               Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача: Нанікашвілі І.А.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року

у справі № 2-27/2547.1-2007А

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Актау»

до          Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

          У березні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Актау»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.02.2005 року № 0001992301/0 про визначення суми податкового зобов’язання податок на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 87911,67 грн., в тому числі 29303,89 грн. основного платежу та 58607,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позов був мотивований тим, що позивач при нарахуванні відсотків керувався нормами міжнародного права, зокрема Конвенцією між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал підписаною 04.03.1994 року, ратифікованою 26.05.95 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року, заяву Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05-15.04.2005 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ці судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що в даному випадку відсутні істотні для справи обставини, на які посилався податковий орган у заяві про перегляд судового рішення, оскільки господарським судом Автономної Республіки Крим при розгляді даної справи було надано оцінку всім обставинам справи в їх сукупності.

          Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Актау»і фірмою MAX L.L.C»(Oklahoma, USA) був укладений кредитний договір № 4/03UA від 02.12.2003 року, згідно з яким кредитор - фірма MAX L.L.C»відкрив позивачу кредитну лінію, за що останній повинен був сплачувати щомісячно кредиторові 11 відсотків річних.

Податковим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року, за наслідками якої складено Акт № 113/23-8/31173327 від 17.02.2005 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення від 21.02.2005 року № 0001992301/0 про визначення суми податкового зобов’язання податок на прибуток іноземних юридичних осіб усього в сумі 87911,67 грн., в тому числі 29303,89 грн. основного платежу та 58607,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На думку податкового органу, позивач повинен був утримати податок з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом –фірмою «CREDO MAX L.L.C», у якості відсотків за надання кредиту.

Господарський суд Автономної Республіки Крим у рішенні від 05-15.04.2005 року, яке просив переглянути за нововиявленими обставинами відповідач, задовольняючи позов, виходив з наступного.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94–ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон № 334/94) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Конвенції від 04.03.1994 року між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал проценти, які одержуються та фактично належать резиденту Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій Державі.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону № 334/94 якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

За таких умов господарський суд Автономної Республіки Крим у рішенні від 05-15.04.2005 року дійшов висновку про пріоритет норм Конвенції по відношенню до норм національного права.

Задовольняючи позов, господарський суд Автономної Республіки Крим у рішенні від 05-15.04.2005 року встановив, що фірма MAX L.L.C»є резидентом США, тому проценти, які одержані та фактично належать їй, можуть оподатковуватися тільки в США. З такими висновками погодився Вищий адміністративний суд України, який ухвалою від 18.08.2006р. скасував постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2005р. і залишив у силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05-15.04.2005 року в даній справі.

У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05-15.04.2005 року відповідач вважав, що нововиявленими у даній справі є обставини, установлені після отримання податковим органом у грудні 2006 року копій документів від податкового управління США, згідно з якими фірма O MAX L.L.C»не була зареєстрована для отримання податкового ідентифікаційного номеру та не надає до податкових органів США податкової декларації.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про залишення без задоволення заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05-15.04.2005 року, виходили з того, що наведені відповідачем обставини не є нововиявленими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Обставини, наведені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05-15.04.2005 року, не є нововиявленими, а зміст заяви зводиться до переоцінки доказів, яким вже було надано належну правову оцінку цим господарським судом у названому рішенні від 05-15.04.2005 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Бим М.Є.

(підпис)

Харченко В.В.

(підпис)

Чалий С.Я.

(підпис)

Черпіцька Л.В.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар           Савченко А.В.