Рішення № 133711555, 21.01.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1323/25 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області області в складі:

головуючого - судді Малярчука В.В.

з участю секретаря судового засідання Зіньковської Н.Д.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року в провадження Теребовлянського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву 09.02.2024 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачу, що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена». Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 240 місяців та видано платіжну картку.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Однак, відповідач ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на дату здійснення розрахунку 15.07.2025, заборгованість у відповідача за кредитним договором від 09.02.2024 року становить 23022,72 грн., яка складається з: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) -14600,62 грн.; загальний залишок заборгованості за процентами -7472,10 грн.; штраф-950 грн.

За доводами позивача на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав банку.

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 09.02.2024 року в розмірі 23022,72 грн. та понесені судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 2422,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20200,00 грн.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 24.11.2025 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін в судове засідання, визначено строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явивсь, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи його відсутності та відзив не подав, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляв.

Враховуючи те, що відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки, відзив не подала, тому наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 09.02.2024 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Акцент Банк» та зазначено персональні дані.

Підписанням цієї заяви відповідачка погодилась та підтвердила, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua, становлять Договір про надання банківських послуг.

Відповідачем було визнано, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

09.02.2024 року ОСОБА_1 було заповнено та підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт.

09.02.2024 року ОСОБА_1 було заповнено та підписано Заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Також, 09.02.2024 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка "Зелена", наданого АТ «Акцент Банк», який містить основні умови кредитування: тип кредиту - кредитування рахунку з пільговим періодом використання; сума ліміту - від 1 000 до 200 000 (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) грн.; строк кредитування - 240 місяців з правом автоматичного продовження; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - кредитні кошти надаються клієнту у вигляді суми кредитного ліміту на споживчі потреби на платіжній картці клієнта, яка відкрита у Банку на підставі укладеного Договору про надання банківських послуг. Строк надання кредиту протягом одного дня (максимальний строк); процентна ставка відсотків річних - пільгова (до 62 днів 0,000001%), базова (3,4% на місяць, що становить 40,8 % річних).

Підписуючи паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 було підтверджено отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану, виходячи із обраних умов кредитування.

Таким чином, 09.02.2024 року між АТ «Акцент Банк» та ОСОБА_1 у встановленій законом письмовій формі укладено Кредитний договір б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10077974008), відповідно до якого сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок та строки повернення коштів, строк кредитування. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Відповідно до Довідки позивача за картками ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 строком дії до 12/31 та встановлено кредитний ліміт, розмір якого відображено у Довідці за лімітами.

Відповідно до виписки по картці, ОСОБА_1 в період з 09.02.2024 по 15.07.2025 року, активно користувалась кредитними коштами.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 09.02.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за даним кредитним договором становить 23022,72 грн., яка складається з: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) -14600,62 грн.; загальний залишок заборгованості за процентами -7472,10 грн.; штраф-950 грн.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу з Державного реєстру банків від 01.02.2022, статуту, підтверджується що АТ «Акцент - Банк» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для задоволення позову.

У спірних правовідносинах позивач запропонував відповідачу скористатися банківськими послугами шляхом приєднання до запропонованих умов отримання і використання кредитних коштів.

02.09.2024 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, заяву щодо встановлення кредитного ліміту за картою, заяву про відкриття поточного рахунку, чим підтвердила, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, 09.02.2024 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка "Зелена".

Зазначені дії є послідовними і супроводжувались ознайомленням позичальником із запропонованими банком умовами кредитування.

З огляду на викладене вище, підписавши Анкету-заяву, заяву щодо встановлення кредитного ліміту за картою, заяву про відкриття поточного рахунку та Паспорт споживчого кредиту, який є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 таким чином добровільно погодилась на запропоновані банком умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти за їх використання.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Аналізуючи зміст кредитного договору від 09.02.2024 року та його складових (заяву щодо встановлення кредитного ліміту за картою, заяву про відкриття поточного рахунку та Паспорт споживчого кредиту), суд дійшов висновку, що 23022,72 грн. заборгованості було нараховано правомірно, згідно з умовами договору, підписаного відповідачем в письмовій формі.

Утворення боргу підтверджується розрахунком заборгованості по договору, а правові підстави для стягнення боргу позивачем доведені відповідними письмовими доказами, які по своїй суті є паперовими копіями складових кредитного договору, з якими відповідач ознайомився та погодився з їх змістом.

Отже, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані проценти не повернув.

Суд вважає надані позивачем докази достовірними, допустимими, належними та такими, що у своїй сукупності достатні та підтверджують обставини, на які він покликається. Суд резюмує, що у позивача виникло право вимоги стягнення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи, що відповідач користувалась наданими позивачем коштами, доказів про відсутність заборгованості у розмірі, вказаному в розрахунку, суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, права позивача на повернення позичальником кредиту та сплату ним процентів дійсно порушено відповідачем, а тому вони підлягають судовому захисту шляхом задоволення позову.

Щодо вимоги позивача про стягнення 950 грн штрафу, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 18.06.2024 N 3817-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі №910/10901/23виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафу.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 950 грн., яка нарахована позивачем.

За правилами статей12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Акцент- Банк» заборгованість по кредиту у розмірі 22072,72 грн, з яких: 14600, 62 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 7472,10 грн. загальний залишок заборгованості за процентами, в іншій частині вимоги позивача є безпідставними, а тому не підлягаю до задоволення.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Судом встановлено, що 08.04.2025 року між АО «Правовий курс» та позивачем АТ «Акцент Банк» було укладено Договір про надання правничої допомоги №22012025, за умовами якого об`єднання взяло на себе зобов`язання з приводу надання правничої допомоги у спорі, який є предметом здійснення даного судового провадження.

Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг від 14.08.2025 року до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 20 200 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).

Разом з тим, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

З врахування наведеного та вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 95,87% (22072,72 грн. х 100% /23022,72 грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2322,35 грн (2422,40 грн х 95,87 % / 100 %) судового збору.

Враховуючи вище наведене та з огляду на задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та судовий збір в розмірі 2322 грн. 35 коп.

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (юридична адреса:49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080), заборгованість за Кредитним договором №б/н від 09.02.2024 року, у розмірі 22072,72 грн, з яких: 14600, 62 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 7472,10 грн. загальний залишок заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (юридична адреса:49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080), судовий збір у розмірі 2322,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080), витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Малярчук