Рішення № 133705134, 30.01.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10409/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/10409/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

25.07.2025 адвокат Шевченко Леся Олександрівна, здійснюючи на підставі ордеру (серія ВІ №1309258 від 24.07.2025) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - ГУПФ в Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №056950001366 від 23.05.2025 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язавши ГУПФ в Харківській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 08.02.1983 по 03.09.1984, з 23.02.1989 по 31.12.1998 для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, що полягає у неналежній оцінці фактичних обставин трудової діяльності позивача, що призвело до протиправної відмови у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що рішенням ГУПФ від 23.05.2025 №056950001366 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначив, що не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний аркуш заповнений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: з 08.02.1983 по 03.09.1984 - так як на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка організації, яка заводила трудову книжку; з 23.02.1989 по 31.12.1998 - так як назва дитячого садочку написана кульковою ручкою іншого кольору. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів. Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно з пунктом 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 34-36).

Розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, вивчивши які, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (у дівоцтві ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.05.2025 звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУПФ в Харківській області, яким 23.05.2025 прийнято рішення №056950001366 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 13).

Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.02.1983 ОСОБА_1 :

- 08.02.1983 - прийнята контролером Ясинуватського міжрайонного виробничого управління газового господарства;

- 03.09.1984 звільнена за власним бажанням у зв`язку із зарахуванням в технікум, ст. 38 КЗпП УРСР;

- 10.09.1984 зарахована ученицею на другий курс денного відділення за спеціальністю №1016 "Технологія приготування їжі" для доповнення груп замість вибулих Горлівського технікуму радянської торгівлі;

- 12.03.1987 відрахована з технікуму у зв`язку із закінченням строку навчання;

- 23.02.1989 прийнята кухарем на час декретної відпустки в ясла-садок "Топольок" смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Мілітопольської області;

- 09.03.1992 переведена на посаду машиніста по пранню білизни;

- 01.03.1994 переведена на посаду помічника вихователя;

- 19.08.1997 переведена на посаду санітарки-няні;

- 03.11.2006 звільнена за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до спірного рішення відповідача не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний аркуш заповнений із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (не завірено печаткою організації яка заводила трудову книжку). Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів. Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно з пунктом 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних. включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач вважає протиправними мотиви відмови, оскільки існують усі умови, необхідні для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу її роботи з 08.02.1983 по 03.09.1984 та з 23.02.1989 по 31.12.1998, що підтверджується записами трудової книжки, відповіддю Управління з питань освіти, молоді, спорту та розвитку культури Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області від 17.06.2025 №01-11-168. Надати інші документи позивач позбавлена можливості, оскільки архівна документація знаходиться на непідконтрольній Україні території.

З цих підстав позивачка через представника звернулася до суду з даним позовом за захистом порушеного права на призначення пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.

Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу - з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004 (до набрання чинності Закону №1058-IV), що підтверджуються записами у трудовій книжці.

При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам Закону корелює пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до набрання чинності Законом №1058-IV, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У рішенні ГУПФ в Харківській області від 23.05.2025 №056950001366 фактичною підставою для відмови позивачу взято обставини відсутності необхідного страхового стажу у кількості 32 роки за наявного 22 роки 01 місяць 13 днів.

За твердженням пенсійного органу, період з 08.02.1983 по 03.09.1984 не зараховано до загального стажу, оскільки титульний аркуш заповнений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників - відсутня печатка організації, яка заводила трудову книжку, щодо періоду роботи з 23.02.1989 по 31.12.1998 - назва дитячого садочку написана кульковою ручкою іншого кольору.

Оцінюючи на предмет обґрунтованості такі мотиви відмови у призначенні пенсії, суд дослідив наявну в матеріалах справи копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , зі змісту якої з`ясував, що дійсно на титульному аркуші відсутній відбиток печатки Ясинуватського міжрайонного виробничого управління газового господарства, в якому позивач працювала з 08.02.1983 по 03.09.1984.

У зв`язку з цим суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок у 1983-1984 роках регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (надалі - Інструкція №162), а в подальшому - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (надалі - Інструкція №58).

Пунктом 1 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (надалі - Порядок №656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку №656, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку №656, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності робітника. Відомості про робітника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою. В трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, освіта, професія, спеціальність.

Відповідно до пункту 18 Порядку №656, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, збереженню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, збереження і видачі трудових книжок посаді особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тож оскільки обов`язок з ведення трудових книжок законодавцем покладено на підприємства, установи, організації, обставини її неналежного заповнення не можуть позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу та на отримання пенсії з його врахуванням.

Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

З приводу тверджень відповідача щодо відмінності кольору ручки при зазначенні місця роботи ОСОБА_1 - ясла-садка "Топольок" смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Мілітопольської області, то такі твердження суд визнає безпідставними, оскільки ні Порядок №656, ні Інструкція №162, ні Інструкція №58 не містять вимог щодо необхідності внесення відомостей до трудової книжки ручкою одного й того ж кольору. Натомість нормативними вимогами до заповнення трудової книжки є виконання записів акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

З урахуванням наведеного правового регулювання спірних правовідносин та усталеної судової практики, суд формулює висновок по суті спору, відповідно до якого позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже й не може бути обмежений у праві врахування до трудового (страхового) стажу періодів її роботи з 08.02.1983 по 03.09.1984, з 23.02.1989 по 31.12.1998.

Відтак періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 08.02.1983 по 03.09.1984, з 23.02.1989 по 31.12.1998 підлягають зарахуванню до її страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що рішення ГУПФ в Харківській області №056950001366 від 23.05.2025 є необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим таке рішення суд визнає протиправним та скасовує його, а позов у відповідній частині вимог - задовольняє.

З приводу ж вимог позивача про зобов`язання ГУПФ в Харківській області призначити пенсію суд зазначає, що уповноваженим органом з цих питань є відповідний орган пенсійного фонду, до виключної компетенції якого входить розгляд документів, у тому числі і поданих вперше.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, який здійснював розгляд заяви, у даному випадку - до повноважень ГУПФ в Харківській області.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, який зазначав, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин позов у частині вимог щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком суд залишає без задоволення.

Натомість, обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язує ГУПФ в Харківській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 15.05.2025 про призначення їй пенсії за віком з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 08.02.1983 по 03.09.1984, з 23.02.1989 по 31.12.1998 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.02.1983.

Тож позов у цілому слід задовольнити частково.

З урахуванням приписів ст. 139 КАС України суд констатує право позивача на половину судових витрат, які складаються лише із сум сплаченого судового збору за звернення до суду з позовом у розмірі 968,96 грн, які слід стягнути у розмірі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ в Харківській області, як суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо допустив порушення прав позивача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/10409/25 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.05.2025 №056950001366.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 15.05.2025 про призначення їй пенсії за віком з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 08.02.1983 по 03.09.1984, з 23.02.1989 по 31.12.1998 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.02.1983.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344; майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 пов, м. Харків, 61000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун