Ухвала суду № 13369871, 22.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3208/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2010 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрик І.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтімпорт»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Белтімпорт»(далі позивач, ТОВ «Белтімпорт») звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (далі відповідач, ДПІ) №0014181530/0 від 14.08.2009р

Постановою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0014181530/0 від 14.08.2009р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанови нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не зявились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтімпорт»(код ЄДРПОУ 23540590) поданого за 2009 рік та складено Акт перевірки №785/15-30/23540590від 31.07.2009р.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобов'язання з земельного податку TOB «Белтімпорт», зазначений платником податку у розрахунку земельного податку на 2009 рік (№1531 від 26.01.2009р.) є меншим ніж визначено за результатами перевірки, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 30184,74 грн.

Представник відповідача зазначив, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва керувалась Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»яким встановлено, що 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

За висновками Акту перевірки від 31.07.2009р. та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп. 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та абз. 1 ст. 17 Закону України №2535-ХІІ від 03.07.1999р. «Про плату за землю», ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0014181530/0 від 14.08.2009р. про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 31693,98 грн., в т.ч. 30184,74 - основний платіж, 1509,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно даних Державного земельного кадастру TOB «Белтімпорт»є землекористувачем у Голосіївському районі м. Києва земельної ділянки по вул. Червонопрапорна, буд. 34, площею 3420,95 кв.м.

Нормативно - грошова оцінка земельних ділянок була проведена і згідно Витягу з Земельного кадастру №Ю-00963/2007 (кадастровий №79:077:071) становить 5097685,88 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні зазначив, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва безпідставно зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання з земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку на 2009 рік та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-111, внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0014181530/0 від 14.08.2009р. підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Згідно із п. 8 ст. 14 ЗУ «Про систему оподаткування»до загальнодержавних належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Таким чином, у сфері оподаткування закон передбачає існування спеціального законодавства.

В преамбулі Закону України «Про плату за землю»встановлено, що цей закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Отже, Закон України «Про плату за землю»є спеціальним законом у сфері оподаткування, що регулює відносини, зокрема, щодо порядку сплати плати за використання земельних ресурсів.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 309-VІ у своєму тексті не містить посилань на те, що він є законом, що регулює відносини у сфері оподаткування, його положення стосуються прийняття змін та доповнень до значної кількості законодавчих актів, багато з яких не є податковими законами.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про плату за землю»).

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про плату за землю»визначено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону . Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Крім того, особливий порядок набрання чинності змінами до законів про оподаткування стосовно зміни податків та механізму їх сплати встановлений Законом України (Закон № 1251) «Про систему оподаткування». Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 1251 такі зміни вносяться до Законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку", не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0014181530/0 від 14.08.2009 року не відповідає вимогам діючого законодавства на підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ТОВ «Белтімпорт»підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й Петрик