Ухвала суду № 13369737, 02.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3652/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Борисюк Л.П.,

Суддів: Бараненка І.І.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі:Леонтовичі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.Д.»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.Д.»до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «В.К.Д.»звернулось з позовом до Новоград-Волинської ОДПІ (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача за № 0003171702/0 від 31.03.2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що відповідачем була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої був складений акт за № 477/05-53/23-20/32579044 від 20.03.2009 року. Висновками вказаного акту перевірки зафіксовано, що в порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у перевіряємий період ТОВ «В.К.Д.»не утримано 15 відсотків податку з сум грошових виплат приватному підприємцю не від здійснення підприємницької діяльності, зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, в квітні 2008 року, в результаті чого донараховано 6 606,97 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до договору на придбання товару від 01.04.2008 року, укладеного між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_3, який відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку, має право здійснювати лише лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, останнім було відпущено пиломатеріал обрізний дубовий на суму 44 135,24 грн., за який позивач перерахував ФОП ОСОБА_3 грошові кошти. Однак, за результатами перевірки документів, наданих позивачу ФОП ОСОБА_3, зафіксований факт здійснення останнім оптової торгівлі пиломатеріалів обрізних дубових, так як ТОВ «В.К.Д.»не є кінцевим споживачем даної продукції, тому отримання доходу в сумі 44 046,79 грн. ФОП ОСОБА_3 від продажу товарів не є доходом від провадження підприємницької діяльності, оскільки даний вид діяльності не зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного податку приватного підприємця. Крім того, приватним підприємцем не надані ТОВ «В.К.Д.», а останніми не предявлено під час перевірки копії платіжних документів про сплату єдиного податку.

Вказані обставини підтверджені зустрічною перевіркою, проведеною Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області, а саме Довідкою № 176/7/17-016 від 17.03.2009 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань взаємовідносин ТОВ «В.К.Д.»з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за травень 2008 року», якою виявлено факт поставки товару (пиломатеріалів) ТОВ «В.К.Д.», а також те, що ФОП ОСОБА_3 не є виробником реалізовного товару, тобто останнім було отримано дохід не від здійснення виду підприємницької діяльності, зазначеного в Свідоцтві платника єдиного податку.

В свою чергу, постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.04.2009 року у справі № 3-1075/09 притянуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у квітні 2008 року в сумі 6 606,97 грн., посадових осіб позивача, які визнали себе винними у вчиненому проступку. Зазначена постанова не оскаржена та набула законної сили.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись з огляду на слідуюче.

Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням цього пункту.

До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, затверджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року за № 727/98 та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча відповідно до розділу ІVДекрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім фіксованого податку.

Відповідно до ст. 2 вказаного Указу, субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отриманння Свідоцтва про сплату єдиного податку. Фізична особа платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності. У разі, коли фізична особа субєкт підприємницької діяльності здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлені різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне Свідоцтво і сплачується податок, що не перевищує максимальної ставки за цими видами діяльності, встановленої місцевою радою за місцем її державної реєстрації, як субєкта підприємницької діяльності, незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем реєстрації.

За таких умов, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме від виду діяльності залежить розмір єдиного податку, який повинен сплачуватись цією фізичною особою.

Разом з тим, положенням п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що якщо фізична особа субєкт підприємницької діяльності без стоворення юридичної особи, а також фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Згідно п.п. «а»п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Пунктом 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вимогами ч. 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проаналізувавши вказані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як податковий агент, зобовязаний був оподаткувати на загальних підставах у порядку, встановленому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»отриманий ФОП ОСОБА_3, дохід та сплатити його до Державного бюджету, тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0003171702/0 від 31.03.2009 року про нарахування ТОВ «В.К.Д.»податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 606,97 грн. та штрафних санкцій в сумі 13 905,14 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.Д.»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: ___Л.П. Борисюк

Судді:___І.І. Бараненко

___В.Ю. Ключкович

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2010 року