Рішення № 133695110, 30.01.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1955/25

Провадження № 2/493/111/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29.10.2025 року АТ «СЕНС БАНК» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 29.10.2025 року позов залишено без руху та надано позивачу термін на усунення недоліків, оскільки судовий збір сплачено не в повному обсязі у встановленому законом розмірі.

На виконання ухвали судді 10.11.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків та долучено квитанцію про доплату судового збору.

Ухвалою судді від 12.11.2025 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом до суду сторін.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 19.12.2025 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свою вимогу позивач мотивує тим, що 10.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

10.03.2021 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит. Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Загальна заборгованість згідно з угодою № 501302116 від 10.03.2021 року становить 218776,06 грн., з яких: 77986,16 грн. заборгованість за тілом кредиту, 52252,64 грн. заборгованість по відсотках, 88537,26 грн. заборгованість по комісії.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 218776,06 грн., а також судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, але надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 02.12.2025 року не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта від 02.12.2025 року відправлення прибуло до відділення с. Гольма. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта від 19.12.2025 року відправлення повертається відправнику з причин закінчення встановленого терміну зберігання.

В судове засідання, яке було призначено на 19.12.2025 року відповідач не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта від 19.12.2025 року відправлення прибуло до відділення с. Гольма. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта від 19.12.2025 року відправлення повертається відправнику з причин закінчення встановленого терміну зберігання.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 12.01.2026 року не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. 16.01.2026 року на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме судової повістки з відміткою вручено.

В судове засідання, яке було призначено на 30.01.2026 року відповідач не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта відправлення вручено одержувачу.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 19.12.2025 року, на 12.01.2026 року та на 30.01.2026 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст. 280 ЦПК України заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 10.03.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501302116, додатком № 1 до Угоди про надання кредиту «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 93690,00 грн.; процентна ставка 18,99 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 48 місяців; комісія за обслуговування кредиту 2,25 % від суми кредиту; дата повернення кредиту 10.03.2025 року; порядок повернення кредиту графік платежів: до 10 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 4908,88 грн.

Власним підписом ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, що підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 10.03.2021 року до 22.08.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 93690 грн. та можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу, який встановлений договором. Однак в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

Як вбачається з копії розрахунку заборгованості за договором № 501302116 від 10.03.2021 року станом на 22.08.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 218776,06 грн., з яких: 77986,16 грн. прострочене тіло кредиту; 52252,64 грн. відсотки за користування кредитом; та 88537,26 грн. заборгованість по комісії

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову вимогу про усунення порушень. Разом з тим вказана вимога залишилася без реагування зі сторони відповідача.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відтак судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором № 501302116 від 10.03.2021 року виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в розмірі 93690 грн. на умовах, передбачених зазначеним договором, що підтверджується меморіальним ордером № 118922357 від 10.03.2021 року та виписками по особовим рахункам, з яких вбачається про успішне перерахування коштів на рахунок відповідача від АТ «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») 10.03.2021 року у розмірі 93690 грн.

В порушення вимог закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факту виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 77986,16 грн. та відсотками в розмірі 52252,64 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 оферти, під час користування кредитом відповідач запропонував банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: а) за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення угоди без ПДВ; б) за обслуговування (управління) кредиту 2,25 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 10.03.2021 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються ЗУ «Про захист прав споживачів».

ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені ст. 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Із матеріалів справи вбачається, що умовами договору встановлено зобов`язання відповідача сплачувати Банку комісію за надання кредиту 2,25% від суми кредиту.

Водночас у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату відповідачем на користь позивача комісії є нікчемними.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії пов`язаної із обслуговуванням кредиту в розмірі 88537,26 грн. не підлягає задоволенню.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2625,31 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 974665 від 17.10.2025 року та копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 808375 від 30.10.2025 року, а оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 59,53 %, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1562,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість в сумі 130238,80 грн., з яких: 77986,16 грн. заборгованість по тілу кредиту; 52252,64 грн. заборгованість по відсоткамта судовий збір в сумі 1562,85 грн., а всього: 131801 (сто тридцять одна тисяча вісімсот одна) грн. 65 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 30.01.2026 року.

СУДДЯ