Ухвала суду № 133692840, 23.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9849/25

н/п 1-кс/953/488/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження № 12025220000000976 від 19.08.2025, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конар, Афганістан, громадянина України, одруженого, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, є ФОП, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366-2 КК України, -

Встановив:

Старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження № 12025220000000976 від 19.08.2025, звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов*язання відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366-2 КК України.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі постанови Харківської районної територіальної виборчої комісії Харківської області від 17 лютого 2021 року № 113 ОСОБА_5 зареєстровано депутатом Харківської районної ради VIII скликання в подальшому 16.04.2021 вказану постанову зачитано на IV сесії Харківської районної ради VIII скликання про що складено протокол. Рішенням XXV сесії VIII скликання від 17.07.2025 достроково припинено повноваження депутата Харківської районної ради VIII скликання ОСОБА_5 , відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 43, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2,7 ст. 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Закону України «Про місцеві вибори».

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є депутати місцевих рад.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради - представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) встановлено, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

У зв`язку з цим ОСОБА_5 належить до суб`єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону, в тому числі і в частині зобов`язання щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

На початку заповнення декларації за 2023 рік ОСОБА_5 ознайомився із зазначеним Порядком, про що проставив відповідні відмітки.

Так, ОСОБА_5 перебуваючи у м. Дармштадт, Федеративна Республіка Німеччина більш точну адресу встановити не представилось за можливе, використовуючи мережу Інтернет з IP адреси: НОМЕР_1 здійснив вхід до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) за URL-адресою https://portal.nazk.gov.ua/ та після заповнення всіх розділів вказаної декларації він ознайомився із внесеними до них відомостями та проставив відповідні позначки про підтвердження повноти та достовірності даних на офіційному веб-сайті НАЗК із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису, виданого в ТОВ "Центр сертифікації ключів "Україна" 29.03.2025 о 17 годині 27 хвилин подав щорічну декларацію за 2023 рік.

Перелік інформації, яка зазначається у декларації, визначений ст. 46 Закону. При цьому під час заповнення декларації суб`єкти декларування, в тому числі і ОСОБА_5 ознайомлювався із методичними настановами щодо заповнення декларації. Таким чином, ОСОБА_5 був обізнаний із правилами заповнення декларації перед початком внесення інформації до розділів декларації за 2023 рік.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

Відповідно до п. 12 р. IV Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 252/23, (далі - Порядок) у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки»: 1) зазначаються відомості про доходи суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про: джерело (джерела) доходу; вид доходу; розмір доходу; особу, яка отримала дохід (суб`єкт декларування та/або член його сім`ї); 2) відомості про доходи зазначаються незалежно від їх розміру, крім подарунка, відомості про який зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує 5 ПМ, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує 5 ПМ; 3) доходи одного виду, отримані від одного джерела упродовж звітного періоду, вказуються однією сумою. Доходи різних видів, отримані від одного джерела, вказуються окремо; 4) розмір отриманих доходів зазначається з урахуванням нарахованих податків і зборів.

Однак, усупереч п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» щорічної декларації за 2023 рік: не зазначив відомостей про отриманий ним дохід від продажу легкового автомобіля марки PORSCHE CAYENNE, 2013 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 у розмірі 1 400 000,00 гривень; не зазначив відомостей про свій дохід у вигляді процентів від ПАТ «МТБ БАНК», код ЄДРПОУ 21650966 у розмірі 492,82 гривень;

Усупереч п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону Саід Халід Пахлаван у розділі 12 Декларації «Грошові активи» щорічної декларації за 2023 рік не зазначив відомостей про залишки коштів на кінець звітного періоду розміщених у нього на рахунках у банках, а саме: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у загальному розмірі 57 393,94 гривень; АТ «СЕНС БАНК» у розмірі 11717,39 гривень та 64,57 доларів США; АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 98 817,47 гривень та 1,29 доларів США; ПАТ «МТБ БАНК» у розмірі 2669,86 гривень. Загальна сума коштів, розміщених на рахунках банків на кінець звітного періоду (з урахуванням курсу НБУ за 1 долар США 37,9824 грн), становить 173 100,18 відомості про які підлягали декларуванню.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 гривні. Одже відомості про фінансові зобов`яння, що підлягають відображенню у декларації за 2023 рік повинні перевищувати 134200,00 гривень.

Усупереч п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону Саід Халід Пахлаван у розділі 13 Декларації «Фінансові зобов`язання» щорічної декларації за 2023 рік не зазначив відомості про своє фінансове зобов`язання у вигляді позики отриманої від ОСОБА_8 , 07.09.1971 у розмірі 700000,00 євро або 28 756 784,00 гривень з урахуванням офіційного курсу НБУ на 18.07.2023 41,0812 за 1 євро.

Усупереч п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону ОСОБА_5 у розділі 14 Декларації «Видатки та правочини суб`єкта декларування» щорічної декларації за 2023 рік не зазначив відомостей про правочин на підставі якого здійснив видаток у розмірі 1 300 000,00 гривень, а саме придбання транспортного засобу PORSCHE CAYENNE, 2013 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 за договором купівлі-продажу № 8046/2023/3654522 від 11.02.2023.

Отже, ОСОБА_5 умисно зазначив відомості у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на суму 31 630 377,00 гривень, тобто 10445,9 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (31 630 377,00 гривень : 3028 гривень (ПМ для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року).

03.01.2026 року повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого: ч. 2 ст. 366-2 КК України, а саме: умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вказує у клопотанні, що у ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що існує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов*язання із вказаними обов*язками.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив про його задоволення, однак не заперечуючи проти визначеного фактичного місця проживання підозрюваного в Одеській області. Слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, від адвоката подані письмові заперечення на клопотання.

Сторона захисту в обґрунтування заперечень вказує, що умислу у ОСОБА_5 на внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» не було, ризики в повному обсязі не є доведеними. Також, повідомляють, що обвинувачений має 3 неповнолітніх дітей, які разом з дружиною проживають за кордоном і він кожного місяця до них їздить провідати, його мати похилого віку також проживає в Афганістані, хворіє і він до неї виїжджає провідати, а тому обов*язок здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну є для нього неприйнятним.

Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази встановив, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12025220000000976 від 19.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366-2 КК України.

03.01.2026 року повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, як окремо, так і усіма у сукупності, а саме: належним чином завіреними копіями документів, отримані в ході тимчасових доступів, щодо укладення договору позики та іпотечного договору; документами отримані в порядку ст. 93, щодо придбання та продажу авто, даними щодо перевірки НАЗК.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; - недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому, факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366-2 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, і заперечення захисту з даного питання не є обґрунтованими.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У справі «Стогмюллер проти Австрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

При вирішенні питання наявності даного ризику переховування від слідства та суду, слідчий суддя враховує, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 правопорушення, тяжкості можливого покарання у виді позбавлення волі, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.

Дані обставини також підтверджуються і тим, що підозрюваний регулярно виїжджає за межі України, його родина проживає в Англії, він є громадянином України, однак народився в Афганістані, де проживає його мати та з його слів приїхав в Україну в 20 років навчатися та залишився в Україні проживати та вести бізнес, тобто він має можливість покинути межі України.

Однак, слідча суддя зазначає, що ризики, передбачені п.п.3,5 ч.1 ст. 177 КПК України не є обґрунтованими та такими, що підтверджується наданими матеріалами, оскільки даних, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності немає, станом на теперішній час він не є депутатом, а незаконний вплив на свідків є гіпотетичним, оскільки у клопотанні та доданих матеріалах взагалі відсутні дані про будь- яких свідків, допитаних слідчим.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_5 , доведеність встановленого ризику щодо можливості переховування в ід слідства та суду, запобігти йому можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов*язання із встановленням відповідних обов*язків.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1976 р.н., народженим в Афганістані, громадянином України, одруженим, маючим 3 неповнолітніх дітей, є ФОП, зареєстрованим в м. Харкові, однак станом на теперішній час проживаючим в м. Одеса, з родичами.

Однак, всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені слідчою суддею ризики для їх запобігання.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов*язання, на строк в межах строку досудового розслідування.

І сторона захисту в судовому засіданні не надала належних обґрунтувань щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Запобіжний захід може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, з урахуванням характеру та тяжкості правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

За таких підстав, та з врахуванням того, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства у період воєнного часу, слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати запобіжний захід підозрюваній саме у вигляді особистого зобов*язання в межах поданого клопотання та повноважень слідчого судді з даного питання, і саме цей запобіжний захід є найбільш сприятливий, з врахуванням всіх обставин справи та забезпечений не порушувати інтереси як держави, так і учасників справи.

З приводу заперечень захисту щодо обмеження здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну в межах строку досудового розслідування слідча суддя зазначає, що дане обмеження передбачене ч.5 ст. 194 КПК України та кореспондується з наявністю ризику уникнути покарання шляхом виїзду підозрюваного за межі України, оскільки в нього є така можливість у період воєнного часу і даний ризик визначений обґрунтованим слідчою суддею під час вирішення даного питання.

Посилання захисту на наявність матері та дружини з дітьми за кордоном та необхідністю підозрюваного їх провідувати регулярно є необґрунтованим та таким, що не спростовує висновки слідчого судді.

Таким чином, спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про можливість обрання запобіжного заходу із зазначеними обов*язками за ч.6 ст. 194 КПК УКраїни, який заявлений у клопотанні в межах досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором про обрання запобіжного заходу задовольнити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований: АДРЕСА_1 та проживає: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання на 46 днів, строком до 09.03.2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

-не відлучатись із Одеської області, де проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи;

-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну в межах строку досудового розслідування.

Встановити строк дії ухвали до 09.03.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1