Ухвала суду № 13369123, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12354/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіРоманчук О.М.

суддів:Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до плану-графіку на червень 2010 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва передбачалось проведення перевірки ТОВ «ЛКО»за адресою: місто Київ, вул. Промислова, 4 з метою аналізу показників його фінансово-господарської діяльності.

Так, позивачем було видано направлення від 30 червня 2010 року № 453 на перевірку відповідача, яке уповноважені працівники позивача намагалися вручити останньому.

Як вбачається з акту про відмову від допуску до перевірки від 30 червня 2010 року № 0553/26/50/23/33237188, відповідач в особі директора ТОВ «ЛКО»Карпова В.М. відмовився від ознайомлення і отримання направлення на перевірку та не допустив до перевірки уповноважених працівників позивача.

В результаті чого начальником ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Маковецьким М.М. 19 серпня 2010 року о 17 год. 30 хв. прийнято рішення № 00956 про застосування повного адміністративного арешту активів ТОВ «ЛКО»відповідно до підпункту «г»підпункту 9.1.2 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Частиною 1 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку, зокрема, направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у позивача були законні підстави для проведення перевірки відповідача згідно з направленням від 30 червня 2010 року № 453.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Арешт активів може бути повним або умовним. Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Перелік обставин, за наявності яких може бути застосований арешт активів, передбачений п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до п.п. «г»п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 цього Закону арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відповідно до п.п. 9.3.1 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків.

Відповідно до п.п. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Разом із тим, позивачем суду не надано належних доказів на підтвердження того, що ТОВ «ЛКО»відмовилося допускати податкові органи до проведення перевірки, оскільки наданий Акт від 30 червня 2010 року № 0553/26/50/23/33237188 про відмову від допуску до перевірки не містить підписів понятих осіб, а отже, складений з порушенням законодавства.

Так, відповідно до положень пункту 5.4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року № 386, у разі відмови платника податків, зокрема, від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 17 грудня 2010 року.