Ухвала суду № 13369065, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10820/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Представництва «Інд.І.А. С.П.А.»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Представництва «Інд.І.А. С.П.А.»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинними першого, другого та третього податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Представництво «Інд.І.А. С.П.А.»звернулися до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинними першого, другого та третього податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в звязку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.05.2009 року по 18.05.2009 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва на підставі направлення № 390 від 12.05.2009 року було проведено позапланову виїзну перевірку представництва «Інд.І.А. С.П.А.»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.01.2008 року по 18.05.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2008 року по 18.05.2009 року.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 та підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 20072009 роки в сумі 15623,70 грн., в тому числі по періодах: за березень 2008 року3555,60 грн., за червень 2008 року5096,85 грн., за вересень 2008 року2169,30 грн., за листопад 2008 року2701,95 грн., за грудень 2008 року2100,00 грн., про що складено акт від 21.05.2009 року № 2582/2201/26604468 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 року № 0007401703/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників - 46871,10 грн., у т. ч. 15623,70 грн. основний платіж, 31247,40 грн. штрафні санкції.

До такого висновку працівники податкового органу дійшли у звязку з тим, що дохід отриманий ОСОБА_4 від представництва «Інд.І.А. С.П.А.», як субєктом підприємницької діяльності, фактично є заробітною платою, оскільки вказана особа є керівником представництва «Інд.І.А. С.П.А.».

Дане рішення 17.05.2009 року було оскаржено до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

19.08.2009 року позивачем отримано рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.08.2009 року № 36300/10/25-011, яким податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 року № 0007401703/0 було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

27.08.2009 року позивачем вищезазначене рішення було оскаржено до Державної податкової адміністрації у місті Києві.

29.10.2009 року позивачем отримано рішення про результати розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 року № 0007401703/0 було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наданою акціонерним товариством «Інд.І.А. С.П.А.»в особі Голови Ради Правління Гонцато Бруно довіреністю від 29 11.2007 року громадянина України ОСОБА_4 було уповноважено діяти у якості довіреної від товариства особи при реєстрації представництва в Україні; діяти в якості голови вищевказаного представництва від дати його реєстрації; відкривати, закривати та керувати рахунками вищевказаного представництва в українських банках.

Після офіційної реєстрації представництва «Інд.І.А. С.П.А.»між цим представництвом, в особі Голови Ради Правління Гонцато Бруно та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір від 21.12.2007 року № 1/08.

Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що ОСОБА_4 доручено виконання послуг з управління підприємством на посаді Голови представництва, забезпечення умов труда на вказаній посаді, передбачені законодавством України, а також доручено своєчасно та у повному обсязі оплачувати свої послуги.

Умовами даного договору також передбачено, що ОСОБА_4 уповноважується без довіреності діяти від імені представництва та розпоряджатися його власністю.

Підпунктом 3 пункту 4.1 розділу 4 договору встановлено право представництва вимагати від ОСОБА_4 виконання ним саме трудових обовязків.

Крім того, ОСОБА_4 було зареєстровано, як керівника представництва «Інд.І.А. С.П.А.»в органах статистики.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 під час розгляду справи судом першої інстанції повідомив, що дії з реєстрації представництва на підставі довіреності від 29.11.2007 року він здійснював безкоштовно. У подальшому вказану довіреність було скасовано та укладено договір від 21.12.2007 року № 1/08. На виконання даного договору підписувались акти виконаних робіт, на підставі яких представництвом здійснювалось перерахування на його рахунок (як субєкта підприємницької діяльності) грошових коштів. Також, ОСОБА_4 зазначив, що заробітну платню у представництві він не отримував та вважає, що у трудових правовідносинах з представництвом не перебував.

Актами, на підставі яких відповідачем здійснювалася оплата ОСОБА_4 за договором від 21.12.2007 року № 1/08, зазначено, що представництво доручило, а ОСОБА_4 виконав послуги з предмета договору у повному обсязі із зазначенням суми. Водночас, акти виконаних робіт не містять конкретного переліку наданих послуг.

Так, відповідно до підпункту «д»пункту 1.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи с такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у звязку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»наймана особа це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, повязані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», юридична особа, яка використовує найману працю інших фізичних осіб на підставі укладених з ними трудових договорів, визнається як працедавець, який несе обовязки зі сплати найманим працівникам заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а також нарахувань до фонду оплати праці, інші обовязки, передбачені законами.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 вказаного Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, вважає, що ОСОБА_4 перебував саме у трудових відносинах з представництвом «Інд.І.А. С.П.А.», договір від 21.12.2007 року № 1/08 передбачає виконання ОСОБА_4 своїх обовязків саме в порядку трудового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Так, позивач вважає, що судом першої інстанції неповно та необ'єктивно досліджено матеріали справи обставини та порушено норми матеріального права, разом із тим, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні під час розгляду апеляційної скарги позивачем не доведено обставин, на яких грунтуються їх вимоги про задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Представництва «Інд.І.А. С.П.А.»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: