Ухвала суду № 13369045, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7594/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області на постанову Житомирської окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Попільнянське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області про визнання нечинними податкових рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Попільнянське лісове господарство» звернулися до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області про визнання нечинними податкових рішень.

Постановою Житомирської окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Попільнянському районі № 0001432301/0 від 01.06.2009 р., № 0001432301/1 від 24.06.2009 р., № 0001432301/2 від 27.08.2009 р., № 0001432301/3 від 04.11.2009 р. в частині нарахування Державному підприємству «Попільнянське лісове господарство»зобов"язання з податку на прибуток в сумі 182750 грн., в тому числі 121833 грн. - основного платежу та 60917 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в звязку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Попільнянському районі було проведено планову виїзну перевірку ДП «Попільнянське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 220/23-01/13549845 від 14.05.2009 року.

Актом перевірки було зафіксовано порушення п. 5.1, ст. 5, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. на суму 341396 грн.

Відповідно ДПІ у Попільнянському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001432301/0 від 01.06.2009 р., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 341396,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 141475,00 грн.

В межах процедури адміністративного оскарження позивачем подавались скарги до ДПІ у Попільнянському районі, ДПА у Житомирській області та ДПА України.

За наслідками розгляду повторної скарги, рішенням ДПА у Житомирській області від 20.08.2009 р. № 15606/М-С/25-009 оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.06.2009 р. № 0001432301/0 (від 24.06.2009 р. № 0001432301/1) скасовано в частині нарахованого податку на прибуток в сумі 219563 грн., штрафних санкцій в сумі 71584 грн. та залишено без змін в сумі 191724 грн. (основного платежу 121833 грн. та штрафних санкцій - 69891 грн.), а повторну скаргу підприємства задоволено частково.

На залишену без змін суму податкового зобовязання відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001432301/2 від 27.08.2009 р.

Згодом подадтковим органом до раніше прийнятого рішення від 20.08.2009 р. № 15606/М-С/25-009 було внесено зміни, відповідно до яких податкове зобовязання з податку на прибуток позивачу було визначено в сумі 182750 грн. (121833 грн. основного платежу та 60917 грн. штрафних санкцій). Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА України від 30.10.2009 р. № 11171/6/25-0515 податкове зобовязання в сумі 182750 грн. залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення, в результаті чого 04.11.2009 р. на вказану суму відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішеня № 0001432301/3.

Як зазнгачено в акті від 14.05.2009 року, в ході перевірки було встановлено, що платником до валового доходу не було включено різницю між вартістю відвантаженої неплатникам податку (на експорт) продукції за загальною фактурною вартістю товару та вартістю цієї продукції за звичайними цінами (за загальною митною вартістю) на загальну суму 487329 грн. Звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції визначена перевіркою на рівні загальної митної вартості, оскільки митною вартістю товарів, які переміщаються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу України. Згідно чинного законодавства відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обовязкових платежів), введення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що звичайна ціна відвантаженої на експорт продукції є її загальною митною вартістю.

Так, відповідно до ст. 274 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України та інше.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону.

Згідно із вказаною нормою для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Проаналізувавши вищезазначену норму Закону, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що визначення розміру звичайних цін шляхом визначення її на рівні загальної митної вартості Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Митний кодекс України спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, а тому не може стосуватися оподаткування.

Беручи до уваги те, що відповідачем не було здійснено всіх необхідних дій по доведенню неправомірного використання підприємством договірної ціни та не доведено даної обставини у суді, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Державна податкова інспекція у Попільнянському районі Житомирської області не мали права нараховувати податкове зобов'язання в інший спосіб ніж передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому, рішення ДПІ у Попільнянському районі в частині визначення Державному підприємству «Попільнянське лісове господарство» зобовязання з податку на прибуток в сумі 182750 грн., в тому числі 121833 грн. - основного платежу та 60917 грн. - штрафних (фінансових) санкцій є протиправними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих повідомлень-рішень в частині визначення позивачу зобовязання з податку на прибуток в сумі 182750 грн., в тому числі 121833 грн. - основного платежу та 60917 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирської окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: