Ухвала суду № 13368792, 04.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-10749/08 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Петрика І.Й.,

суддів: Земляної Г.В.

Парінові А.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Військової частини А 0549 на постанову від 13 квітня 2009 року та додаткову постанову від 19 травня 2009 року Вінницького окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Військової частини А 0549 до Державної податкової інспекції у м.Вінниці, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Військова частина А 0549) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобовязання вчинити дії.

Заявою № 3357 від 19.11.2008 року позивач уточнив позовні вимоги п.п. 3, 4 та просив суд зобовязати ДПІ у м. Вінниці врахувати в оплату майбутніх періодів податок з доходів фізичних осіб в сумі 139882 грн. 35 коп., які сплачувались військовою частиною в завищеному вигляді, а також визнати право військової частини на отримання податкового кредиту по ПДВ та зобовязати ДПІ у м. Вінниці нарахувати податковий кредит в сумі 70583,02 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.04.2007 року. Окрім того, виключити суму 5735,16 грн., яка включена в зобовязання по податковому повідомленню рішенню №0000303500/0 від 03.09.2008 року, що утримувалась з грошового забезпечення військовослужбовців.

Заявою № 3467 від 28.11.2008 року позивач збільшив позовні вимоги та з мотивів порушення відповідачем вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме порушення терміну проведення перевірки, просив суд визнати такі дії ДПІ у м. Вінниці неправомірними.

Заявою № 3466 від 28.11.2008 року позивач уточнив позовні вимоги по п. 4 та просив суд визнати право військової частини А0549 на отримання податкового кредиту з ПДВ та зобовязати ДПІ у м. Вінниці надати податковий кредит на суму 70583,02 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.04.2007 року, виключити суму 955,86 грн., яка включена в загальну суму зобовязання по податковому повідомленню рішенню № 0000303500/0 від 03.09.2008 року, що утримувалась з грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року у задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову.

19 травня 2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом було прийнято додаткову постанову, якою в задоволені заяви позивача відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану додаткову постанову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанову та додаткову постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Судом першої інстанції було встановлено, що направленням № 94/23 від 14.07.2008 року ДПІ у м.Вінниці уповноважено головного державного податкового ревізора інспектора ДПА у Вінницькій області Янчевського І.В. на проведення з 14.07.2008 року по 25.07.2008 року виїзної позапланової документальної перевірки військової частини А 0549 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У відповідності до наказу ДПІ у м. Вінниці № 1354/23-п від 04.08.2008 року, вирішено продовжити позапланову виїзну документальну перевірку військової частини А0549 з 04.08.2008 року по 08.08.2008 року терміном на 5 робочих днів.

Згідно акту перевірки № 2116/35-30/08540799 від 20.08.2008 року, ДПІ у м. Вінниці проведено виїзну позапланову документальну перевірку військової частини А 0549 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.05.2008 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог піп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 84686,98 грн., в тому числі по періодах за 2006 рік на суму 65512,09 грн., з яких: за січень 3602,25 грн., за лютий 5121,68 грн., за березень 7899,73 грн., за квітень 6564,15грн., за травень 6526,51 грн., за червень 3876,34 грн., за липень 2740,99 грн., за серпень 8381,05 грн., за вересень 3617,27 грн., за жовтень 3389,42 грн., за листопад 4481,49 грн., за грудень 9311,21 грн. За 2007 рік на суму 19174,89 грн., у тому числі за січень 6022,72 грн., за лютий 7343,57 грн., за березень 5808,60 грн. А також, порушення вимог піп. 3.1.1 п. 3.1 та п. 3.5 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб (військовослужбовців) за січень квітень 2007 року на суму 20160,75 грн., в тому числі по періодах: за січень 342,70 грн., за лютий 9911,41 грн., за березень 4886,96 грн., за квітень 5019,68 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0000961722/0 від 03.09.2008 року, яким за порушення п. 3.5, п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 60483 грн., з яких основний платіж 20161 грн., штрафні санкції 40322грн.;

- № 0000303500/0 від 03.09.2008 року, яким за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 6.1.1. п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 127031 грн., з яких основний платіж 84687грн., штрафні санкції 42344грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з приводу скасування податкового повідомлення-рішення № 0000961722/0 від 03.09.2008 року, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

Перевіркою встановлено, що військова частина А 0549 відповідно до вимог ст. 100 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»починаючи з 01.01.2007 року проводить відрахування збору до Пенсійного фонду України з грошового забезпечення військовослужбовців. За період з 01.01.2007 року по 01.05.2007 року проведено відрахувань збору до Пенсійного фонду України з грошового утримання військовослужбовців на загальну суму 134405,01 грн., у тому числі: за січень в сумі 2284,64 грн., за лютий в сумі 66076,11 грн., за березень 32579,70 грн., за квітень 33464,56 грн. Протягом січня-квітня 2007 року військова частина здійснила виплату військовослужбовцям компенсації утриманих протягом січня квітня 2007 року сум збору до Пенсійного фонду на загальну суму 134405,01 грн. Чим фактично на вказану суму збільшено виплату військовослужбовцям обсягів грошового забезпечення, тобто виплачено додатковий дохід без оподаткування його податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно дост. 100 Закону України «Про державний бюджету України на 2007 рік», у 2007 році особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами. Страхувальниками (платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України) є військові частини, підприємства, установи, організації та органи, які виплачують грошове забезпечення для зазначених осіб.

Обчислення страхових внесків за вказаних осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться обчислення грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески. Обєктом оподаткування для страхувальників є фактичні витрати на грошове забезпечення, а для застрахованих осіб сукупний оподатковуваний доход.

При цьому поняття сукупний оподатковуваний дохід співпадає з поняттям загальний оподатковуваний дохід, визначеним в п.п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та являє собою будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції чинній на час проведення компенсації), суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

А тому, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб для військовослужбовців є доходи у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород, одержаних ними у звязку з виконанням обовязку по несенню служби.

У відповідності п. 3.5. ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно п.п. 1.1. Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 року № 251/5442 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

В свою чергу поняття заробітної плати визначено в ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідно до якого для цілей цього закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у звязку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 1.1 ст. 1 Закону). Дохід з джерелом його походження з України будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України ( п. “д”п.п. 1.3 ст. 1 Закону).

Згідно п. п. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоровя і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Пп. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», визначено, що найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, повязані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Враховуючи викладене, обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб під час нарахування доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців є сума грошового забезпечення без вирахувань збору на обовязкове державне пенсійне страхування та до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до “г”п.п. 4.2.9 п. 4.2 дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обовязковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 3.1.1 ст. 3.1 ст. 3 вказаного Закону, обєктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції,що позивач не мав права на заниження загального місячного оподатковуваного доходу військовослужбовців на суму нарахованих та компенсованих відрахувань збору до Пенсійного фонду в січні-квітні 2007 року в розмірі 134405,01 грн.

У відповідності до п.п. 20.1 ст. 20 Закону, розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Відповідальність за виявлені порушення передбачена п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції військовою частиною проведено компенсацію утриманих протягом січня квітня 2007 року сум відрахувань збору до Пенсійного фонду, зокрема: за січень 2007 року 2284,64 грн., за лютий 2007 року 66076,11 грн., за березень 2007 року 32579,70 грн., квітень 2007 року 33464,56 грн., а всього на загальну суму 134405,01 грн.

З урахуванням вимог п.п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку для позивача становить 15 відсотків від обєкта оподаткування. А тому, донарахований відповідачем розмір податку з доходів військовослужбовців у вигляді компенсації 134405,01 за січень-квітень 2007 року у розмірі 20160,75 грн. (134405,01 х 15% :100 = 20160,75) являється правомірним.

Правомірно визначено в оскаржуваному рішення розмір штрафних санкцій, що становить 40332 (20160,75х2=40321,5) грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з приводу скасування податкового повідомлення-рішення № 0000303500/0 від 03.09.2008 року, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

Перевіркою встановлено, що військова частина А 0549 занизила податок на додану вартість за період з 01.01.2006 року по 01.06.2008 року на загальну суму 84686,98 грн. Так, будучи зареєстрованою платником податку на додану вартість військова частина А0549 (свідоцтво №01837549 про реєстрацію платника ПДВ від 30.05.01 року) застосовувала ставку оподаткування в розмірі 20 відсотків (до бази оподаткування) при здійсненні операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. При цьому, щомісячно подавались податкові декларації з вказаного податку, не декларуючи відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем за результатами перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168) та проведено нарахування сум податку на додану вартість по наступним операціям здійснених позивачем та в наступних розмірах.

У розмірі 70681,76 грн., за порушення вимог п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, надання платних послуг з проживання мешканцям двох гуртожитків розташованих в будинках за № 20 по вул. Червоноармійській та за № 6 по провулку Литовському в м. Вінниці та готелю розташованого в будинку за № 24 по вул.Червоноармійській у м. Вінниці та заниження задекларованих обсягів поставки за період з 01.01.06р. по 01.04.07р. на загальну суму 353408,17грн. А саме, 472 290,02 грн. обсяг поставки встановлений на підставі реєстрів платежів за період з 03.01.06р. по 23.03.07р., складених та підписаних бухгалтерами двох вищевказаних гуртожитків та готелю, завірених печаткою та наданих Будинкоуправлінням № 1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці код за ЄДРПОУ 24964352, на запит ДПА у Вінницькій області від 28.07.08р. за № 10391/10/26-37 за мінусом 118 881,85 грн. задекларованого обсягу поставки по наданню послуг з проживання мешканцям трьох вищевказаних обєктів.

У розмірі 14005,22 грн., за порушення протягом січня-грудня 2006 року вимог п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168. Даний обсяг заниження встановлено перевіркою банківських виписок про рух коштів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках за № 35225052000038 та за № 35229025000038, відкритих для в/ч А 0549 у Головному управлінні Державного казначейства м. Вінниці (найменування операцій та перелік покупців, по яких встановлено вищевказаний обсяг заниження податкових зобовязань, наведено в п.п. 3.1.5.3 акту перевірки за № 2116/35-30/08540799 від 20.08.08р.)

Визначення сум податкового зобовязання з податку на додану вартість здійснено внаслідок того, що позивачем порушені наступні норми закону.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України № 168, обєктом оподаткування є операції платників податку з:

-поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

-ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

-вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Поставка товарів, згідно п.1.4 ст.1 Закону №168, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не є обєктом оподаткування операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону № 168, база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Обєкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону № 168, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст.6 Закону).

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону).

Відповідно до п.1.6 та п.1.7 Закону №168, податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, зокрема, придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законом № 168 передбачено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону):

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону № 168 є рахунок, який виставляється платнику податку за послуги звязку, інші послуги вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону).

Згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року №250, подання податкової декларації по податку на додану вартість передбачено п.п.4.1 п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобовязання, чи ні. Дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

Також колегія суддів погоджується із правовою позицією суду першої інстанції, що позовна вимога з приводу надання податкового кредиту не підлягає задоволенню із огляду на наступне.

Військовою частиною А0549 не здійснювалось ведення обліку сум податкового кредиту; декларувалась нульова сума податкового кредиту згідно поданих до ДПІ у м.Вінниці податкових декларацій; на час перевірки були відсутні податкові накладні, що підтверджують суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість; відсутні касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника, загальна сума поставлених товарів (послуг) згідно яких не перевищила 200 гривень за день (без урахуванням податку на додану вартість).

Проте, відповідно до вимог та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем не пропущено строків проведення перевірки, оскільки право органів державної податкової служби на продовження термінів перевірки передбачено ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». ДПІ у м. Вінниці скориставшись вказаним правом наказом № 1354/23-п від 04.08.2008 року продовжила термін проведення перевірки з 04.08.2008 року по 08.08.2008 року, тобто на 5 робочих днів, що не являється порушенням закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року у задоволені позову про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000961722/0 від 03.09.2008 року, №0000303500/0 від 03.09.2008 року було відмовлено.

Надавши правову оцінку вказаним вимогам та проаналізувавши законодавство, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач не мав права на заниження загального місячного оподатковуваного доходу військовослужбовців на суму нарахованих та компенсованих відрахувань збору до Пенсійного фонду в січні-квітні 2007 року в розмірі 134405,01 грн. Так, обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб під час нарахування доходів у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців є сума грошового забезпечення без вирахувань збору на обовязкове державне пенсійне страхування та до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, постановив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Військової частини А 0549 залишити без задоволення, а постанову від 13 квітня 2009 року та додаткову постанову від 19 травня 2009 року Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Г.В. Земляна

А.Б. Парінов