Рішення № 133682890, 16.01.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №177/2409/25

провадження №2/197/129/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача Войціховського Антона Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та

встановив:

У вересні 2025 представник позивача Войціховський Антон Віталійович, який діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року вказану цивільну справу передано 13 жовтня 2025 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW 523, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням відповідача та Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 61 254,53 грн. Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 24.02.2021 між потерпілим та ТзДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування та здійснена виплата в сумі 58 574,53 грн. 17.08.2023 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 58 754,53 грн. Однак відповідач відмовився врегулювати даний спір в досудовому порядку. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Провадження у справі відкрито 14.10.2025.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримують повністю, наполягають на їх задоволенні.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач вимоги позову не визнає з тих підстав, що позивачем не доведено факту вживання відповідачем алкоголю, наркотиків або лікарських засобів після ДТП, яка мала місце 02.12.2020, так як на його думку позивач в позовній заяві перекручує обставини, викладені в постанові Широківського районного суду Дніпропетровської області від 28.12.2020 у справі №197/1321/20. Разом з тим зазначає, що підставою вимоги страховика, згідно з регресною вимогою №24551/1 від 12.04.2022, зазначено іншу підставу, аніж підстава позову. Більш того, у регресній вимозі було зазначено про страхове відшкодування в порядку регресу на суму 29 377,26 грн, що різниться від суми, яку позивач просить стягнути у позові, як суму основного боргу. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат, пені та 3% річних не може бути виконана оскільки відповідно до чинного законодавства у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником свого зобов`язання штраф, пеня та інші платежі підлягають списанню кредитодавцем. Також вказує на те, що вимога про стягнення правової допомоги є похідною від основних вимог, у зв`язку з чим відповідач заперечує проти їх задоволення. До підставі вказаного вище вважає, що позивачем не доведено обставин на які він покладається в позовній заяві.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів та усних пояснень учасників справи.

Розглянувши подані позивачем документи, поданий представником відповідача відзив на позовну заяву, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст.279 ЦПК України.

Судом встановлено, що 02.12.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу BMW 523, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням відповідача та Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 61254,53 грн. Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 24.02.2021 між потерпілим та ТзДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування та здійснена виплата в сумі 58574,53 грн. 17.08.2023 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів у вказаному вище розмірі.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до яких кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями, передбаченими ст.ст.10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.ст.76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Правовідносини, які виникли в даному випадку між позивачем та відповідачем, є спір про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, що регулюються нормами ЦК України та спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV, який був чинний в редакції станом на дату події у даній справі).

Приписами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Однією із умов для відшкодування матеріального збитку, особою, відповідальною за заподіяний збиток (або заподіювачем шкоди) є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку, з дотриманням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (ст.ст.4, 5, 7, 12 цього Закону) та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом МЮУ, Фонду ДМУ від 24.11.2003 року №142/5/2092, в редакції наказу МЮУ, Фонду ДМУ від 24.07.2009 року №1335/5/1159) (п.п.1.3, 1.6, 2.4, 4.3, 5.2, 8.3, 8.4, 8.5.2 - 8.5.15 Методики).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону №1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.28 Закону № 1961-IV -шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 цього ж Закону було встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до абзацу «в» пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного та в редакції станом на дату події) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником)».

Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду-з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII), встановлено, що існує установлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з часу ратифікації 17.07.1997 року в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 27.11.2020 року уклав з позивачем договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та отримав ПОЛІС №1324944, за яким було застраховано автомобіль марки BMW 523, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який належить відповідачу. 02.12.2020 року сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля марки BMW 523, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 .

Власник пошкодженого автомобіля марки Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , звернувся до позивача, ТзДВ «СК «Оберіг», з заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач, ТзДВ «СК «Оберіг», склав страховий акт №24551 на суму 58 754,53 грн, яку було виплачено на користь потерпілого, що підтверджується платіжною інструкцією №6852 від 31.05.2021 року.

Суд з`ясував, що вищевказана сума пошкодження була встановлена складеним актом огляду колісного транспортного засобу від 09.01.2021 року та ремонтною калькуляцією №24551-А від 22.01.2021, відповідно якого матеріальний збиток завданий власнику автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3 , складає 113183,73 грн з урахуванням зносу та без вирахування ПДВ.

Постановою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року по справі №197/1321/20, матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП передано керівнику Широківського відділу Криворізької місцевої прокуратури №1 для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення. При цьому вбачається, що не було встановлено, що відповідач, будучи винним в скоєні ДТП, що мало місце 02.12.2020 року, після його вчинення вживав алкоголь.

05.02.2021 Широківським вiддiлом Криворiзькоi мiсцевоi прокуратури №1 вказану постанову Широківського районного суду Дніпропетровської області разом з матеріалами скеровано до Широківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області для вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР за №12021045610000015 від 11.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.

22.03.2021 дізнавачем сектору дізнання ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з встановленням відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального проступку за п.2 ч.1 ст.286-1 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не зважаючи на винуватість відповідача у вчиненні ДТП, яке мало місце 02.12.2020, факт вживання останнім алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення алкогольного сп`яніння, на якому грунтуються позовні вимоги, не доведений та документально не підтверджений позивачем, а позовні вимоги необгрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню.

Сам факт відсутності судового рішення про визнання особи винною у керуванні транспортним засобом у момент вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння унеможливлює стягнення з останнього відшкодування за регресним позовом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.10,76, 141, 259, 260,263-268, 274, 279 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог прредставника позивача Войціховського Антона Віталійовича, який діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 26.01.2026.

С у д д я О.Г. Геря