Рішення № 133682686, 19.01.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27792/25

Провадження № 2/127/6133/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.04.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №5861512, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №5861512 від 11.04.2024.

Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 порушує взяті на себе договірні зобов`язання, тому заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» складає 24959,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4860,19 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 13973,81 грн; прострочена заборгованість за комісією 525,00 грн; сума по неустойці за порушення грошового зобов`язання 5600,00 грн. Позивачем 12.08.2025 було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак борг не був погашений, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.09.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

02.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Жунку Д.С. надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідачка позовні вимоги не визнає, вважає їх не доведеними, та такими, що не підлягають до задоволення. Договір відступлення права вимоги №110-МЛ укладений 24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем передбачає перехід права вимоги за плату. Позивачем до позовної заяви не додано доказів оплати за договором відступлення права вимоги №110-МЛ від 24.09.2024, а тому позивачем не підтверджено набуття прав вимоги за договором про споживчий кредит №5861512 від 11.04.2024, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Штрафи за прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу в розмірі 5600 гривень, нараховані в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягають списанню. Вимоги щодо сплати комісії в розмірі 525,00 грн є нікчемними, а тому задоволенню не підлягають. Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу позивача є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову, а також не відповідає критерію розумності, а тому в разі стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу на користь позивача, просить зменшити розмір таких витрат.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Сторона відповідача в судове засідання не з`явилась. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 11.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5861512, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 грн строком на 345 днів із 11.04.2024, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплативши проценти за користування ним та інші платежі чи можливі штрафні санкції.

У пункті 1.4 Договору сторони передбачили, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.03.2025.

За умовами пункту 1.5 Договору загальні витрати позичальника складають 32909,00 грн. Денна процентна ставка становить: (32909.00грн/5000.00 грн)/345*100 = 1,91%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 37909,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 98700,04 відсотків річних.

Відповідно до п.п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховується за ставкою 511.00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховується за стандартною процентною ставкою 876.00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п.п.1.5.2, 1.5.2 договору).

Пункту 2.1. договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 473121*75.

Відповідно до пункту 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати суму кредиту 5000,00 гривень, проценти за користування кредитом 32334,00 гривень, комісія за надання кредиту 575,00 гривень.

Додатком №2 до договору є заява на отримання кредиту №5861512 від 11.04.2024. Згідно вказаної заявки ОСОБА_1 просить ТОВ «Мілоан» надати їй кредит для задоволення особистих потреб, що не суперечить закону, на наступних умовах: сума кредиту: 5000,00 гривень; загальний строк кредитування: 345 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду: 511,00 % річних; процентна ставка протягом решти строку кредитування: 876,00% річних; комісія за надання кредиту: 11,50% від суми кредиту; платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту: VISA DEBIT GOLD № 473121*75.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» відповідач ОСОБА_1 , з якою укладено договір №5861512 від 11.04.2024, ідентифікована Товариством. Акцепт договору позичальником підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 327180. Номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор «+380992627566».

Анкета-заява на кредит №5861512 від 11.04.2024 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан».

Згідно з платіжним дорученням №128026644 від 11.04.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 5000,00 гривень, призначення платежу: кошти згідно договору 5861512.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість.

29.09.2024 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимог №110-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 5898 від 24.09.2024 про переведення грошових коштів за відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 у сумі 1479167, 31 грн.

Згідно витягу з Реєстру боржників №2 до договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 24.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 24959,00 грн з яких: залишок заборгованості по кредиту 4860,19 грн; залишок по простроченим нарахованим процентам за користування кредитом 13973,81 грн; залишок по комісії за надання кредиту 525,00 грн; залишок простроченої комісії за надання кредиту 450,00 гривень; залишок по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 5600,00 гривень.

12.08.2025 відповідачу було направлено претензію ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в якій ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги, а також наявність у останньої заборгованості перед новим кредитором у сумі 24959,00 грн.

Дослідженні судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання ним умов договору. Розрахунок заборгованості підтверджують існування заборгованості, зазначеної у позовній заяві, які відповідачем не спростовані жодними доказами.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор 327180 для підписання кредитного договору №5861512 від 11.04.2024, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З огляду на викладене, факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору № 9821048 узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, зазначений договір недійсним не визнано.

В ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

Наявність у позивача договору про надання позики на умовах фінансового кредиту разом з усіма додатками, з урахуванням наданих договорів факторингу та реєстрів права вимоги, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Мілоан» не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з належною сплатою платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача, утворилась заборгованість.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором № 9821048 від 11.05.2024 на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору факторингу № 110-МЛ від 24.09.2024. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором № 5861512 від 11.04.2024, становить 24959,00 грн з яких: залишок заборгованості по кредиту 4860,19 грн; залишок по простроченим нарахованим процентам за користування кредитом 13973,81 грн; залишок по комісії за надання кредиту 525,00 грн; залишок простроченої комісії за надання кредиту 450,00 гривень; залишок по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 5600,00 гривень, яка на дату подання позовної заяви не погашена боржником.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Відповідач не надав суду доказів щодо виконання зобов`язань в частині повернення грошових коштів.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитом (основним боргом) в розмірі 4860,19 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, то суд зазначає, що здійснивши розрахунок заборгованості щодо нарахованих відсотків жодних порушень нарахування відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» судом не встановлено.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором добровільно не виконує належним чином, так як доказів належного виконання зобов`язань суду не надано, остання, як боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, таким чином у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом у сумі 13973,81 грн.

Щодо вимог про стягнення неустойки, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 05.11.2025 р. строком на 90 діб.

Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування», в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.

Умовами кредитного договору (п.4.1. Договору) встановлено, що штраф у розмірі 700,00 грн нараховується за кожний випадок порушення (невиконання чи неналежного виконання) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії інших платежів згідно з умовами договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця.

Позивачем нарахована неустойка в розмірі 5600,00 грн, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 5600,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.

Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а Товариство не мало права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 525,00 грн пов`язаної з наданням кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 18834,00 грн, з яких: 4860,19 грн основний борг, 13973,81 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1827,70 грн.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ТОВ «ФК «Кредит Капітал» витрат на правничу допомогу представник позивача долучив до матеріалів справи: копію договору № 0107 від 01 липня 2025 року про надання правової допомоги укладеним між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг, акт наданих послуг, згідно з яким загальна вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг становить 8000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними.

Окрім того, представник відповідача адвокат Жунку Д.С. у відзиві на позовну заяву просив у разі задоволення позовних вимог зменшити витрати на правничу допомогу оскільки вважає таку суму вважає не співмірною та завищеною.

З врахуванням вищевикладеного, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням заяви відповідача, складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 8000,00 грн до 3000,00 грн.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279-282, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №5861512 від 11.04.2024 в сумі 18834,00 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,70 грн та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19.01.2026.

Суддя О.О. Жмудь