Постанова № 13367925, 22.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.12.10 Справа № 3/134-17/152

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) з”явився,

позивача з”явився,

третіх осіб не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2010 року, судова колегія у складі головуючого-судді Неверовської Л.М., суддів Гриняка Б.П. та Малєєвої О.В., в справі за №3/134-17/152

за позовом: дочірнього підприємства «Кюне і Нагель», смт.Гостомель Київської області

до відповідача: підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Українська побутова техніка», с.Микитинці

на стороні відповідача ОСОБА_3, с.Тисменичани Надвірнянського району

про стягнення 242145,28 грн. відшкодування за пошкодження вантажу,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2010 року частково задоволено позовні вимоги дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»в частині стягнення з підприємця ОСОБА_2 236726,43 грн. відшкодування за пошкодження вантажу.

Рішення суду мотивоване тим, що факт пошкодження вантажу відповідачем підтверджується матеріалами справи та наявністю причиннового зв»язку між неправомірними діями відповідача, які полягали в неналежному виконанні зобов»язань за договором в частині пошкодження вантажу з вини водія відповідача, що свідчить про наявність передбачених ст.314 ГК України та умовами договору підстав для відшкодування перевізником вартості цього вантажу.

В частині стягнення 5418,85 грн. вартості пошкодженого вантажу в позові відмовлено з підстав того, що вказані кошти отримані замовником від реалізації відходів алюмінієвих деталей та відходів металобрухту з пошкодженого вантажу.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що акт візуального огляду пошкоджених пральних машинок №841, складений 11.10.2008 року експертом ІФ ТПП Данилевичем Р.Й., не може бути належним доказом в підтвердження вартості пошкодженого вантажу, оскільки складений з порушенням вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№П-7, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року, та Методики МСЯ -01-05 «Проведення товарознавчої експертизи експертами торгово-промислових палат в Україні».

Скаржник покликається на відсутність у вказаному акті детального опису пошкодження, відомостей про попередження осіб, які брали участь в повірці про відповідальність за підписання акта та відсутність фотоматеріалів, що свідчить про недостовірність та упередженість проведеного експертного дослідження.

Скаржник не погоджується з висновком суду в частині визначення вартості пошкодженого вантажу, оскільки в експертному висновку вказану суму визначено як вартість робіт і матеріалів, необхідних для усунення шкоди нанесеної пральним машинам, а згідно договору-наряду №В-462 від 11.10.2008 року вказану вартість визначено, виходячи з продажної вартості пральних машин, що не є тотожним. Доказів вартості комплектуючих, матеріалів пошкоджених пральних машинок експертом не представлено, а згідно ст..1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення спірних позовних вимог.

Скаржник покликається на те, що акт візуального огляду №841 та експертний висновок №В-462/2 ним отримані разом з матеріалами справи, а про здійснення утилізації пошкодженого вантажу 15.12.2008 року скаржник дізнався з листа ТОВ «Українська побутова техніка»вих№448 від 01.09.2009 року, що не дало йому можливості замовити проведення повторної експертизи про визначення вартості відновлювального ремонту пральних машинок.

Скаржник зазначає, що неналежність експертного висновку як доказу підтверджується відсутністю в експерта Данилевич Р.Й. на момент проведення експертизи сертифікату, що згідно ст..18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні»є підставою вважати оцінку майна недійсною.

Скаржник покликається також на відсутність належних доказів сплати відповідачем вартості пошкодженого вантажу ТзОВ «Українська побутова техніка», оскільки в платіжних дорученнях призначенням платежу вказано лише оплату претензійних вимог рах№01/06/09 від 01.06.2009 року, а не зазначено яких претензійних вимог. Інших первинних бухгалтерських документів здійснення спірного платежу позивачем не подано.

Скаржник покликається на відсутність належних доказів утилізації пошкодженого майна, оскільки різниця між загальною вагою пошкоджених пральних машинок і вагою брухту становить 4231,148 кг, що свідчить про відсутність доказів на утилізацію пральних машинок на цю вагу.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом вимог щодо вирішення питання про повернення пошкодженого вантажу особі, яка відшкодовує збитки, після здіснення такого відшкодування, що є необхідним при прийнятті рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням

В судове засідання представники третіх осіб не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ "Українська побутова техніка" укладено договір транспортного експедирування від 20.04.08 №КН-353-FO/LWO, за умовами якого позивач (експедитор) зобов"язався надатиТзОВ "Українська побутова техніка" послуги з транспортно-експедиційного обслуговування (послуги, що безпосередньо пов"язані з організацією перевезень вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом). Відповідно до п.3.1.1. вищевказаного договору експедитор має право для виконання доручення клієнта здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати правочини з такими третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта. Відповідно до п.6.2.1. договору експедитор несе відповідальність за нестачу, втрату, пошкодження, псування вантажу. Пунктом 6.2.5. договору передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання цього договору, у тому ж порядку, як за власні дії.

Відповідно до п.3.1.1 договору транспортного експедирування позивачем укладено з відповідачем договір перевезення №22 7277 809-018 від 30.09.08, за умовами якого відповідач зобов"язався здійснити перевезення побутової техніки в кількості 282 шт. (пральних машинок ARDO FLO86E - 190 шт.; ARDO FLS0105S - 92 шт.), які є властістю ТзОВ "Українська побутова техніка",

На виконання договору перевезення №22 722 809-018 від 30.09.08 р. відповідачем - підприємцем ОСОБА_2 надано автотранспортний засіб "МАН-18410" державний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом сідлового тягача державний номер НОМЕР_2 для виконання перевезення вантажу за маршрутом - Івано-Франківськ (Україна) - Варшава (Польща), що підтверджується товаро-транспортною накладною CMR №000086 від 02.10.08.

04.10.08 під час здійснення перевезення вищезазначеної побутової техніки водій автомобіля "МАН-18410" державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу, з напівпричіпом державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом не врахував погодніх умов, не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого здійснив зіткнення на автодорозі Західний обхід м.Львова з іншим транспортним засобом, який рухався попереду. Наведені обставини та вина водія відповідача у ДТП підтверджуються документальними доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення №965350 від 04.10.08 (т.1, а.с. 97-100) та не спростовані відповідачем.

В результаті ДТП, яке мало місце на митній території України, вантаж, зазнав ушкоджень, внаслідок чого не був доставлений відповідачем одержувачу, а повернутий на місце завантаження власнику - на територію ТзОВ "Українська побутова техніка", про що складено акт №10/09 від 10.10.08 (т.2, а.с.48-49) комісією за участі представників товариства та водія відповідача ОСОБА_3, який від підписання акта відмовився.

Як вбачається з акту експертизи №В-462 від 10.10.08 (т.1, а.с.11,12) складеного головним спеціалістом-експертом Івано-Франківської торгово-промислової палати на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Українська побутова техніка" з метою визначення розміру збитків, завданих пошкодженням вантажу внаслідок ДТП,, який підписаний експертом, представниками ТзОВ "Українська побутова техніка", позивача, пральні машини в загальній кількості 199 шт., а саме: ARDO FLO86E - 135 шт.; ARDO FLS0105S - 64 шт., мають пошкодження, що спричинили втрату товарного вигляду та пошкодження не сумісні з їх функціональною придатністю. По результатах тестування придатними для використання визнано пральні машини: ARDO FLO86E - 55 шт.; ARDO FLS0105S - 28 шт., які підлягаються пакуванню в нову транспортну тару. Зі змісту вказаного акта вбачається та підтверджено поясненнями відповідача, підприємець ОСОБА_2 був присутній при проведенні вказаної експертизи, але відмовився від підписання акту. На підставі акту експертизи експертним висновком №В-462 (т.1, а.с.9,10) визначено, що розмір збитків становить 242145 грн. 28 коп.

З урахуванням умов договору транспортного експедирування щодо відповідальності експедитора за пошкодження вантажу, 01.12.08 р. ТзОВ "Українська побутова техніка" на адресу ДП "Кюне і Нагель" направлена претензія з вимогою відшкодувати збитки завдані пошкодженням вантажу в розмірі 242145 грн. 28 коп.

Позивачем в добровільному порядку виконано зобов"язання щодо погашення збитків ТзОВ "Українська побутова техніка" в сумі 242145 грн. 28 коп. шляхом: зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 109538 грн. 10 коп., що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.05.09 р.; сплати коштів в сумі 133855 грн. 18 коп. на рахунок ТОВ "Українська побутова техніка". Зокрема, на підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування від 20.04.08 р. №КН-353 FO/LWO, укладеного між ДП "Кюне і Нагель" та ТОВ "Українська побутова техніка", позивачем надано товариству послуги транспортного експедирування на суму 109538 грн. 10 коп., за які останнім не проведена оплата, що підтверджується документальними доказами (т.1, а.с. 101-197).

Збитки в сумі 133855 грн. 18 коп. позивач сплатив товариству "Українська побутова техніка" коштами, що підтверджується платіжними дорученнями: №3606-1 від 09.06.09 р. на суму 20000 грн.; № 3622-1 від 10.06.09 р. на суму 20000 грн.; №3652-1 від 18.06.09 р. на суму 20000 грн.; №3702-1 від 22.06.09 р. на суму 20000 грн.; №3752-1 від 25.06.09 р. на суму 20000 грн.; №3773-1 від 26.06.09 р. на суму 20000 грн.; № 3774-1 від 30.06.09 р. на суму 13855 грн. 18 коп. (т.1, а.с 23-26) та банківськими виписками товариства про одержання коштів (т.2, а.с. 69-73). Вказаними доказами спростовуються доводи скаржника щодо відсутності доказів сплати позивачем збитків на користь збитків ТзОВ "Українська побутова техніка".

09.12.08 р. ДП "Кюне і Нагель" на адресу підприємця ОСОБА_2 надіслано претензію КН-301/08 СО з вимогою відшкодувати збитки, завдані пошкодженням вантажу в розмірі 242145 грн. 28 коп., проте, така залишена без задоволення, в добровільному порядку вищевказана сума позивачу не сплачена, в зв»язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Як вбачається з акту про списання, №АК+000353 від 15.12.08 (т.2, а.с.40) акту №379/1 від 15.12.08 (т.1, а.с.61) про утилізацію партії пошкоджених пральних машин, ТзОВ "Українська побутова техніка" списано та в подальшому утилізовано пошкоджені внаслідок ДТП пральні машини, визнані непридатними для використання, в загальній кількості 199 шт., а саме: ARDO FLO86E - 135 шт.; ARDO FLS0105S - 64 шт. Загальна вартість відходів металобрухту, отриманого внаслідок утилізації вищевказаних пошкоджених пральних машинок становить 5418 грн. 85 коп., що підтверджується довідкою №11/02 від 10.12.09.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного ко дексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Пунктом 5 статті 306 ГК України визначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруй них, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.316 ГК України, за договором транспортного експедиру вання одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспор том і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання ва нтажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних з перевезенням.

Згідно п.1 ст.314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, а згідно п.1 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов'язковим є пред'явлення йому претензії.

За ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та за ч. 3 ст. 314 ГК України у відповідному розмірі.

Таким чином, відповідальність за збереження вантажу під час перевезення, тобто з моменту прийняття і до видачі його вантажоодержувачу, покладається на перевізника (автотранспортне підприємство або організацію), згідно положень ч.1 ст.924 ЦК України, стст.314-316 ГК України, а такожст.133 Статуту автомобільного транспорту УРСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. №401).

Відповідно до п.5.2, п. 5.3 укладеного між ДП "Кюне і Нагель" та підприємцем ОСОБА_2 договору-заявки №22-7277-809-018 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу до перевезення та його здачу належному вантажоотримувачу. У випадку втрати, нестачі, пошкодження (підмочки, деформації, розриву) одиниць завантаження, перевізник компенсує ДП "Кюне і Нагель" вартість всієї продукції в пошкодженій одиниці завантаження, що була пошкоджена.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків. Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов"язання за договором перевезення; факт пошкодження товару, внаслідок ДТП; вина відповідача та вартість пральних машин, які внаслідок пошкодження стали непридатними до використання. Відповідачем не подано жодних доказів та не доведено суду, що пошкодження товару сталося не з його вини.

Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст.453 ЦК. Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Аналогічний порядок відшкодування збитків передбачено і згідно ст.1192 ЦК України, за змістом якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а також ч.3 ст.314 ГК України, за змістом якої за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Крім цього, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно висновку №1312 судової товарознавчої експертизи, складеного 10.11.2010 року експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Скороход В.М., вбачається, що розрахунковий розмір втрати вартості пральних машинок марки ARDO FLO86E, ARDO FLS0105S внаслідок їх пошкоджень та пошкоджень їх упакувань в результаті ДТП, станом на 04.10.2008 року становить 61051 грн.

Даний висновок експертизи прийнято до уваги судом як належний доказ, оскільки він узгоджується з іншими зібраними по справі доказами: технічним висновком ПП «Сервіс-Побут»від 10.09.2010 року про вартість ремонту пошкодженого товару, технічним висновком ПП ОСОБА_8 від 14.07.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду. Достовірність будь-яких доказів відповідно до ст.ст. 32, 43 ГПК України перевіряється у зіставленні декількох доказів та при оцінці усіх доказів в їх сукупності.

Таким чином, враховуючи встановлений вищезазначеними нормами обов»язок перевізника відшкодовувати реальну вартість втраченого майна або робіт, які необхідні для відновлення цієї вартості та неможливість передачі відповідачу пошкодженого майна, яке не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, в зв»язку з його утилізацією, апеляційний суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача розміру втрати вартості пральних машинок марки ARDO FLO86E, ARDO FLS0105S внаслідок їх пошкоджень та пошкоджень їх упакувань в результаті ДТП, на суму 61051 грн., залишивши рішення місцевого суду в цій частині без змін.

В іншій частині позовних вимог дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»щодо стягнення з підприємця ОСОБА_2 175675,43 грн. (різниця між вартістю пошкодженого товару, яка стягнута місцевим судом, та розміром реальних втрат, які необхідні для відновлення пошкодженого товару) в задоволенні слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Покликання позивача на те, що умовами договору передбачена повна відповідальність перевізника за втрачений товар не може бути підставою для стягнення з відповідача повної вартості пошкодженого товару за наявності в діючому законодавстві норми, яка передбачає відшкодування пошкодженого вантажу в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість та за умови неможливості передачі перевізнику пошкодженого майна.

Покликання позивача на відсутність протягом тривалого часу будь-яких звернень відповідача щодо передачі йому пошкодженого товару, внаслідок чого останній було утилізовано, не звільняє позивача від обов»язку передати такий товар відповідачу. Доказів направлення відповідачу будь-яких листів, пропозицій щодо передачі цього товару чи наявність відмов відповідача від його прийняття позивачем не представлено, а судом не встановлено. Крім цього, позивачем не представлено суду доказів та з матеріалів справи не вбачається, що така утилізація була обов»язковою, як і не вбачається, що пошкоджені машинки чи їх деталі можна було б використати для інших цілей з метою отримання певних благ.

Щодо позовних вимог на суму 5418 грн. 85 коп., то в цій частині рішення місцевого суду слід залишити без змін, оскільки місцевим судом правомірно відмовлено в стягненні цих коштів, які одержані ТзОВ "Українська побутова техніка" від реалізації відходів алюмінієвих деталей та відходів металобрухту пресованого у блоках внаслідок утилізації пошкоджених пральних машинок.

Посилання скаржника на те, що ТзОВ "Українська побутова техніка" одержано більшу суму коштів від здачі відходів алюмінієвих деталей утилізованих пральних машинок, ніж зазначено у довідці, внаслідок чого розмір збитків є меншим, ніж заявлено до стягнення, є документально необгрунтованим. Крім того, стверджуючи, що вага утилізованих відходів пральних машин є значно більшою ніж вага реалізованих товариством відходів, скаржником не враховано, що не всі відходи, одержані внаслідок утилізації пральних машинок можуть бути реалізовані.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати в розмірі 60,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені ним витрати по сплаті державного мита в розмірі 267,86 грн. (878,37 грн. державного мита за апеляційне провадження за мінусом належних до стягнення з відповідача 610,51 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції) та 1594,04 грн. в повернення витрат, сплачених за проведення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2010 року в справі за номером №3/134-17/152 - частково скасувати, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 частково задоволити.

В задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»про стягнення з підприємця ОСОБА_2 175675,43 грн. відмовити.

В решті рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2010 року залишити без змін.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" (вул.Садова, 26а, смт.Гостомель, Київської області, 08290, ідентифікаційний код 24596990) 60,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Стягнути з дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" (вул.Садова, 26а, смт.Гостомель, Київської області, 08290, ідентифікаційний код 24596990) на користь підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) 267,86 грн. державного мита та 1594,04 грн. в повернення витрат, сплачених за проведення судової експертизи.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко