Постанова № 13367900, 16.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.12.10 Справа № 02/44-20

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «СКФ Україна»та закритого акціонерного товариства «Соціальна сфера»від 17.08.2009р.

на рішення господарського суду Волинської області

від 29.07.2009 року у справі № 02/44-20

за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради, м.Луцьк

до відповідача-1 Фонду державного майна України, м.Луцьк

до відповідача-2 відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) “СКФ Україна”, м.Луцьк

до відповідача-3закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) “Соціальна сфера”, м.Луцьк

про часткове скасування плану приватизації, часткове визнання недійсним установчого договору, визнання недійсними свідоцтв про право власності на гуртожитки , виключення їх зі статутного фонду, визнання об?єктами державного житлового фонду та передачу в комунальну власність Луцької міської ради

за участю представників сторін:

від позивача Михальчук В.О.

від відповідача-1 не з?явився

від відповідача-2 Сафулько С.Ф.

від відповідача-3 Красун В.В.

від прокуратури не з?явився

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2009 року у справі №02/44-20 (у складі колегії суддів: Костюк С.В (головуючий суддя), Слупко В.Л., Соломка Л.І.) задоволено позов прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради:

- скасовано п.п. «а»п.2 р.5 плану приватизації орендного підприємства “Луцький підшипниковий завод”, затвердженого розпорядженням ФДМУ №21-РПП від 26.06.1994р. в частині включення до Статутного фонду ВАТ “Луцький підшипниковий завод” чотирьох гуртожитків на 1800 чоловік, початковою вартістю 2448654тис.крб., залишковою вартістю 2300469 тис.крб.;

- визнано незаконною передачу ВАТ “Луцький підшипниковий завод” до Статутного фонду ЗАТ “Соціальна сфера” чотирьох гуртожитків, зазначених в переліку майна, що є додатком №1 до Установчого договору ЗАТ “Соціальна сфера” виключивши їх зі Статутного фонду ЗАТ “Соціальна сфера”;

- визнано недійсними свідоцтва про право власності на гуртожитки по АДРЕСА_1,АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 за №672 від 14.09.2000р., №673 від 28.02.2000р., №674 від 14.09.2000р. видані ЗАТ “Соціальна сфера”;

- визнано гуртожитки по АДРЕСА_1,АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 обЧєктами державного цільового фонду та зобовязано Луцьку міську раду прийняти їх в комунальну власність (а.с.159-167, том ІІ).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-2 та відповідач-3 звернулись з спільною апеляційною скаргою, в якій просять рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими; невідповідності висновків обставинам справи.

Відповідач-1 відзиву на апеляційній скарги не подав, явку представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копії ухвал Львівського апеляційного господарського суду адресату.

Позивач у відзиві від 07.12.2010 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Волинської області від 29.07.2009 р. скасувати (а.с.98-99, том ІХ).

На підставі ст. 25 ГПК України, відповідача-2 відкрите акціонерне товариство «СКФ Україна»замінено на публічне акціонерне товариство «СКФ Україна», в звязку з перейменуванням (копії статуту, довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.166-188, том ІХ).

До початку розгляду справи по суті, позивач, відповідач-2 та відповідач-3 подали спільну заяву про затвердження мирової угоди, укладеної та підписаної сторонами на підставі ст. 78 ГПК України (а.с.100-103, том ІХ). До заяви додано текст мирової угоди наступного змісту:

«1. Луцька міська рада відмовляється від позову, поданого прокурором м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі Луцької міської ради до Фонду державного майна України, ВАТ «СКФ Україна», ЗАТ «Соціальна сфера»про часткове скасування плану приватизації, часткове визнання недійсним установчого договору ЗАТ «Соціальна сфера», визнання недійсними свідоцтв про право власності на гуртожитки, виключення їх зі статутного фонду, визнання їх обєктами державного житлового фонду та передачу в комунальну власність Луцької міської ради (справа № 02/44-20).

2. ЗАТ «Соціальна сфера»зобовязується передати на підставі договорів купівлі-продажу кімнати в гуртожитках по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 за їх залишковою балансовою вартістю у власність громадянам, які відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у таких кімнатах, та не мають іншого власного житла. У разі відсутності згоди таких мешканців на отримання законно займаної ними житлової площі у власність на вказаних умовах, ЗАТ «Соціальна сфера»зобовязується не порушувати питання про виселення вказаних громадян із займаної ними житлової площі, при умові оплати ними передбачених платежів за наданні комунальні послуги.

3. ЗАТ «Соціальна сфера»гарантує власникам викуплених житлових приміщень у гуртожитках по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 створення ними відповідно до закону товариства співвласників і сприятиме у реалізації ними цього права.

4. У випадку невиконання ЗАТ «Соціальна сфера»зобовязань по передачі кімнат в гуртожитках громадянам у власність на умовах та в порядку, визначених п. 2 цієї Мирової угоди, Луцька міська рада (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) набуває право на звернення мирової угоди до примусового виконання в цій частині на підставі ухвали про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, а саме: зобовязати ЗАТ «Соціальна сфера»(43000, м. Луцьк, вул. Боженка, 34а, код ЄДРПОУ 21750874) передати кімнати в гуртожитках по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 за їх балансовою залишковою вартістю у власність на підставі договорів купівлі-продажу громадянам, які відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»на законних підставах, тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у таких кімнатах, та не мають іншого власного житла.

5. Сторони звертаються до Львівського апеляційного господарського суду з спільною заявою про припинення провадження у справі № 02/44-20 і відмовляються від будь-яких вимог та претензій, заявлених в позовній заяві, відзивах на позов, і просять суд скасувавши рішення господарського суду Волинської області від 29.07.2009 р., затвердити цю мирову угоду та припинити провадження у справі у звязку із укладенням мирової угоди».

В спільній заяві позивач та відповідачі-2, 3 просять скасувати рішення господарського суду Волинської області, затвердити мирову угоду, провадження у справі припинити.

Також позивач подав суду заяву про відмову від позову (а.с.97, том ІХ).

В судовому засіданні 16.12.2010р. представники сторін Луцької міської ради, ПАТ «СКФ Україна», ЗАТ «Соціальна сфера»підтримали свої заяви, просять їх задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, мирову угоду слід затвердити, а провадження у справі припинити, з огляду на наступне:

20.12.1988 між державним виробничим обєднанням «Підшипник»Міністерства автомобільної промислової СРСР та 28 Державним підшипниковим заводом укладено договір № 2 про господарські відносини та додаток № 1 до договору (а.с.19-23, том І), відповідно до п. 1 якого, ДВО «Підшипник»від імені Міністерства автомобільної промисловості СРСР передало, а 28 Державний підшипниковий завод прийняв в оренду на строк до 2000 року виробничі приміщення, споруди, обладнання, житловий фонд, обєкти соціально-культурного призначення і нормовані оборотні засоби, всі активи і пасиви станом на 01.01.1989р., відповідно додатку № 1 до договору, а також всі створенні в подальшому основні фонди і нормовані оборотні засоби за рахунок централізованого фінансування .

Згідно доповнення до договору оренди від 27.12.1991р., на підставі ст. 5 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», ФДМУ виступив правонаступником орендодавця у договорі оренди (а.с.23-24, том І).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 447-р від 15.06.1994 р. дозволено проведення приватизації державного майна орендного підприємства «Луцький підшипниковий завод /ДПЗ-28/».

Розпорядженням ФДМУ від 21.06.1994 р. № 21-РПП, затверджено план приватизації ОП «Луцький підшипниковий завод /ДПЗ-28/». Відповідно до розділу V плану приватизації чотири гуртожитки на 1800 чоловік, залишковою вартістю 2300469 тис. крб., які належать до обєктів соціально-культурного призначення, приватизовувались разом з виробничим комплексом ЛПЗ на загальних підставах (а.с.13-19, том І).

Наказом Фонду державного майна України від 23.06.1994 р. № 40-АТ на базі ОП «Луцький підшипниковий завод /ДПЗ-28/»створено відкрите акціонерне товариство «Луцький підшипниковий завод /ДПЗ-28/», та визначено, що акціонерне товариство є правонаступником ОП «Луцький підшипниковий завод /ДПЗ-28/»(а.с.12, том І).

В лютому 1997 року рішенням загальних зборів ВАТ «Луцький підшипниковий завод»на базі обєктів соціально-побутового призначення ВАТ «Луцький підшипниковий завод»було створене дочірнє підприємство «Соціальна сфера»ВАТ «Луцький підшипниковий завод», до статутного фонду ДП «Соціальна сфера»було внесено частину майна ВАТ «Луцький підшипниковий завод», в тому числі, гуртожитки АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та гуртожиток АДРЕСА_4.

04.01.1998р. між ФДМУ та «Актіболагет»СКФ (Aktibolaget SKF) було укладено договір №КПП-170 купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «Луцький підшипниковий завод», створеного у процесі приватизації, за некомерційним конкурсом. Згідно умов цього договору «Актіболагет»СКФ придбано пакет акцій ВАТ «Луцький підшипниковий завод», у кількості 20110244 шт., що становило 28,34 % статутного фонду товариства, за 5670000 грн. Прийом-передачу акцій оформлено відповідним актом від 04.02.1998 р. (а.с.91-100, том І).

Листом Фонду державного майна України від 05.08.1998р. №10-21-8057 та додатком до нього (перелік нерухомого майна від 05.08.1998 р.) підтверджено, що АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 передані у власність ВАТ «ЛПЗ»та увійшли до статутного фонду товариства (а.с. 32-37, том І).

На підставі наказу Фонду державного майна України від 23.06.1994 р. № 40-АТ та переліку нерухомого майна від 05.08.1998 р. Волинським обласним бюро технічної інвентаризації видані реєстраційні посвідчення № 00536, № 00535 від 23.12.1999 р. та №00548 від 29.02.2000р. , згідно яких право власності на АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 було зареєстровано за ВАТ «ЛПЗ».

11.08.1999 р. розпорядженням № 391-р виконавчого комітету Луцької міської ради зареєстрований установчий договір про створення ЗАТ «Соціальна сфера»(на базі дочірнього підприємства «Соціальна сфера»ВАТ «Луцький підшипниковий завод») та статут ЗАТ «Соціальна сфера»(а.с.62-65, том І). Згідно п. 19 установчого договору ЗАТ «Соціальна сфера», до статутного фонду новоствореного закритого акціонерного товариства ВАТ «Луцький підшипниковий завод»було внесено власне рухоме й нерухоме майно загальною вартістю 9748061 грн., в тому числі чотири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 .

13.09.1999 р. між ЗАТ «Соціальна сфера»та ВАТ «Луцький підшипниковий завод»(як акціонером цього закритого акціонерного товариства) було укладено договори № 803 та № 804 купівлі-продажу цінних паперів. За цими договорами ЗАТ «Соціальна сфера»придбало акції, загальною номінальною вартістю 9333261 грн., які належали ВАТ «Луцький підшипниковий завод»(а.с.102-103, том І).

На підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради №619 від 28.12.1999р. та №437 від 31.08.2000р. Волинським обласним бюро технічної інвентаризації видано свідоцтва про право власності №673 від 28.02.2000р. та №672, №674 від 14.09.2000р. , згідно яких право власності на гуртожитки АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 було зареєстровано за ЗАТ «Соціальна сфера».

Згідно п. 23, п.п. 23.1 Установчого договору ЗАТ «Соціальна сфера», ВАТ «Луцький підшипниковий завод»у відповідності з рішенням ради директорів від 02.04.1999р., протокол № 14/1, надало ЗАТ «Соціальна сфера»право продавати працівникам та колишнім працівникам ВАТ «Луцький підшипниковий завод», які на законних підставах проживають в гуртожитках ВАТ «Луцький підшипниковий завод»займане ними житло по ціні 5 грн. за 1м.кв. загальної площі; згідно п. 23.2. установчого договору продавати житло, самовільно зайняте працівниками ВАТ «Луцький підшипниковий завод»до 02.04.1999р. (у відповідності із списками, затвердженими Радою директорів ВАТ «Луцький підшипниковий завод») по ціні за 1м.кв. загальної площі, в еквіваленті 10 дол.США по курсу НБУ на дату оформлення договору купівлі-продажу.

Слід зазначити, що Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»прийнято 19.06.1992р. В подальшому в цей Закон неодноразово вносились зміни та доповнення. Так, Законом України № 3981-ХІІ від 22.02.1994р. пункт 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»доповнено частиною другою наступного змісту «В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів».

План приватизації ОП «Луцький підшипниковий завод (ДПЗ-28)»затверджено 21.06.1994р. (розпорядження ФДМУ № 21-РПП), а ВАТ «Луцький підшипниковий завод»створено 23.06.1994р. (наказ ФДМУ № 40-АТ).

Тобто на час приватизації майна ОП «Луцький підшипниковий завод (ДПЗ-28)», в тому числі спірних гуртожитків, та їх передачі до статутного фонду новоствореного ВАТ «Луцький підшипниковий завод»законодавчо виключалась можливість передачі гуртожитків, як державного житлового фонду, у комунальну власність органу місцевого самоврядування, в разі зміни форми власності підприємства.

Однак, суд першої інстанції, вирішуючи справу застосував положення п.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»в нині діючій редакції: «У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад». Такі зміни до частини другої пункту 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" були внесені Законом України від 03.03.2005 р. № 2453-IV, який не містить перехідних положень щодо можливості застосування таких змін до правовідносин, що склались до набрання ним чинності.

В свою чергу, Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, на яке також посилається суд першої інстанції в своєму рішення, було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. № 891, тобто вже після проведення приватизації ОП «Луцький підшипниковий завод (ДПЗ-28)».

Також судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідачів-2,-3 про те, що вартість спірних гуртожитків була включена до вартості майна «ОП «Луцький підшипниковий завод»(ДПЗ-28), яке підлягало приватизації. Згідно висновку № 0210 судово-економічної експертизи (а.с.131-136, том VІІІ), до номінальної вартості акцій ВАТ «Луцький підшипниковий завод»на момент приватизації ОП «Луцький підшипниковий завод»(ДПЗ-28) включена вартість спірних гуртожитків, яка у відсотковому відношенні становить 3,3 %. Акції ВАТ «ЛПЗ», до номінальної вартості яких включено вартість гуртожитків, виставлялись до продажу на некомерційному конкурсі та були придбані компанією «Актіболагет»СКФ (договір № КПП-170 від 04.01.1998 р.) за кошти в сумі 5670000 грн. Тому, неправильним є висновок суду першої інстанції про порушення права державної власності, оскільки держава в особі Фонду державного майна України отримала кошти за відчужене внаслідок продажу акцій майно ВАТ «Луцький підшипниковий завод», в тому числі спірних гуртожитків.

Крім того, з огляду на позицію, висловлену позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що місцевий суд, зобовязавши Луцьку міську раду прийняти спірні гуртожитки до комунальної власності, необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог. Прокурор в своєму позові не заявляв вимоги про зобовязання Луцької міської ради прийняти гуртожитки у комунальну власність. В матеріалах справи не міститься також відповідних клопотань Луцької міської ради про саме таке вирішення справи. Виключно таке клопотання заінтересованої сторони згідно з ч. 1 ст. 83 ГПК України, є підставою для вирішення справи поза межами позовних вимог. Зобовязуючи Луцьку міську раду прийняти гуртожитки у власність суд першої інстанції також не врахував тих обставин, що Луцька міська рада під час приватизації ОП «Луцький підшипниковий завод»(ДПЗ-28) не погоджувалась на передачу гуртожитків на баланс міської ради, не приймала рішення про прийняття гуртожитків до комунальної власності, що в місцевому бюджеті не передбачено коштів на оплату передачі гуртожитків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 до комунальної власності і на утримання гуртожитків.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Волинської області від 29.07.2009р. підлягає скасуванню, що відповідно, передбачає необхідність повторного розгляду справи апеляційним судом. Проте, скасовуючи рішення місцевого суду апеляційний суд враховує, що до прийняття постанови від позивача, відповідача-2 та відповідача-3 надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, і позивач відмовився від позову.

Вирішуючи питання про можливість затвердження мирової угоди в ході апеляційного розгляду справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частинами 1-4 ст. 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом. Відповідно до п. 3 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Зважаючи на вищенаведені положення ст.ст. 99, 101 ГПК України, норми, якими встановлені правила розгляду справ судом першої інстанції (розділ ХІ ГПК України, в тому числі ст.ст. 78, 80) мають загальний характер і можуть використовуватись при вирішенні справи апеляційним судом. У випадках коли є необхідність конкретизувати повноваження саме господарського суду першої інстанції, в ГПК України вживаються терміни «місцевий господарський суд», «суд першої інстанції». Норми ж ст.ст. 78, 80 ГПК України не містять такої конкретизації, в них визначено повноваження господарського суду, яким відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України є, в тому числі, і апеляційний господарський суд.

Відтак, суд вважає за можливе затвердження мирової угоди в ході апеляційного розгляду даної справи.

Здійснюючи правову оцінку мирової угоди, апеляційний суд враховує, що:

- вона стосується прав та обовязків сторін щодо предмету спору права власності на гуртожитки по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, якого відповідач-2, а потім відповідач-3 набули внаслідок приватизації Орендного підприємства «Луцький підшипниковий завод», що здійснювалась на підставі оспорюваного плану приватизації;

- сторонами вчинено реальні дії на виконання умов мирової угоди: Луцька міська рада відмовилась від позову (заява а.с.97, том ІХ); ЗАТ «Соціальна сфера»вручено мешканцям гуртожитків відповідні пропозиції про отримання у власність кімнат в гуртожитках за балансовою вартістю і вони (в тому числі ті громадяни, які скаржились в прокуратуру м. Луцька) погодились на таку пропозицію (копії пропозицій а.с.120-165, том ІХ);

- у разі відсутності згоди мешканців на отримання законно займаної ними житлової площі у власність на вказаних умовах, ЗАТ «Соціальна сфера»зобовязується не порушувати питання про виселення вказаних громадян із займаної ними житлової площі, при умові оплати ними передбачених платежів за наданні комунальні послуги.

В звязку з цим, апеляційний суд вважає, що мирова угода відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує права сторін та відповідно до вимог ст. 78 ГПК України підлягає затвердженню, і згідно п. 7. ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі необхідно припинити.

Апеляційний суд не вважає за доцільне припиняти провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в звязку з відмовою позивача від позову, оскільки відповідна заяви зроблена в межах виконання ним умов мирової угоди, а її затвердження судом є самодостатньою і вичерпною процесуальною підставою для припинення провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.80 ГПК України.

При цьому, апеляційний суд розяснює сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.78, п.7 ч.1 ст.80, ст.ст. 86, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Скасувати рішення господарського суду Волинської області від 29.07.2009 р.

2. Затвердити мирову угоду, укладену між Луцькою міською радою, публічним акціонерним товариством «СКФ Україна»та закритим акціонерним товариством «Соціальна сфера», в наступній редакції:

«1). Луцька міська рада відмовляється від позову, поданого прокурором м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі Луцької міської ради до Фонду державного майна України, ВАТ «СКФ Україна», ЗАТ «Соціальна сфера»про часткове скасування плану приватизації, часткове визнання недійсним установчого договору ЗАТ «Соціальна сфера», визнання недійсними свідоцтв про право власності на гуртожитки, виключення їх зі статутного фонду, визнання їх обєктами державного житлового фонду та передачу в комунальну власність Луцької міської ради (справа № 02/44-20).

2). ЗАТ «Соціальна сфера»зобовязується передати на підставі договорів купівлі-продажу кімнати в гуртожитках по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 за їх залишковою балансовою вартістю у власність громадянам, які відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у таких кімнатах, та не мають іншого власного житла. У разі відсутності згоди таких мешканців на отримання законно займаної ними житлової площі у власність на вказаних умовах, ЗАТ «Соціальна сфера»зобовязується не порушувати питання про виселення вказаних громадян із займаної ними житлової площі, при умові оплати ними передбачених платежів за наданні комунальні послуги.

3). ЗАТ «Соціальна сфера»гарантує власникам викуплених житлових приміщень у гуртожитках по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 створення ними відповідно до закону товариства співвласників і сприятиме у реалізації ними цього права.

4). У випадку невиконання ЗАТ «Соціальна сфера»зобовязань по передачі кімнат в гуртожитках громадянам у власність на умовах та в порядку, визначених п. 2 цієї Мирової угоди, Луцька міська рада (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) набуває право на звернення мирової угоди до примусового виконання в цій частині на підставі ухвали про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, а саме: зобовязати Закрите акціонерне товариство «Соціальна сфера»(43000, м. Луцьк, вул. Боженка, 34а, код ЄДРПОУ 21750874) передати кімнати в гуртожитках по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 за їх балансовою залишковою вартістю у власність на підставі договорів купівлі-продажу громадянам, які відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»на законних підставах, тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у таких кімнатах, та не мають іншого власного житла.

5). Сторони звертаються до Львівського апеляційного господарського суду з спільною заявою про припинення провадження у справі № 02/44-20 і відмовляються від будь-яких вимог та претензій, заявлених в позовній заяві, відзивах на позов, і просять суд скасувавши рішення господарського суду Волинської області від 29.07.2009 р., затвердити цю мирову угоду та припинити провадження у справі у звязку із укладенням мирової угоди».

3. Провадження у справі № 02/44-20 припинити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.