Постанова № 13367769, 13.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

13.12.10 Справа № 28/42

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Гал-Євро-Контакт», м. Львів за вих. № 052 від 23.04.2010 року

на рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2010 року

у справі № 28/42

за позовом: Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Євро-Контакт», м. Львів

до відповідача-2: Дочірнього підприємства «Львівський м’ясопереробний комбінат № 1»Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Євро-Контакт», м. Львів

про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 1 887 378,29 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Цимбалов С.О. (довіреність № 02-04/678 від 10.12.2009 року);

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився;

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду. У зв’язку з хворобою судді Новосад Д.Ф. розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2010 року суддю Новосад Д.Ф. замінено суддею Бойко С.М. У зв’язку із зайнятістю судді Бойко С.М. в іншому судовому засіданні розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2010 року в склад колегії по розгляду даної справи замість судді Бойко С.М. введено суддю Новосад Д.Ф.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Морозюк А.Я.) від 08.04.2010 року у справі № 28/42 позов задоволено частково: звернуто стягнення на заставлене (згідно іпотечного договору від 01.03.2007 року за реєстровим № 721) майно Дочірнього підприємства «Львівський м’ясопереробний комбінат № 1»Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Євро-Контакт», м. Львів, а саме: м’ясопереробний комбінат № 1 загальною площею 2309,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів-Винники, вул. Проста, 1 “а”, реєстраційний номер 14261939, та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Євро-Контакт», м. Львів, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,2502 га, що розташована за адресою: м. Львів-Винники, вул. Проста, 1 “а”, кадастровий номер 4610160300:06:002:0005, для задоволення вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Львівської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Львів в сумі 1 863 376 грн. 24 коп. за договором невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17 від 01.03.2007 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Євро-Контакт», м. Львів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідачів судові витрати.

Відповідач-1 –ТзОВ «Гал-Євро-Контакт»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить його скасувати та залишити позов без розгляду, оскільки вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте за неповного з’ясування та недоведеності обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що з аналізу п. 6.2 договору невідновлювальної кредитної лінії від 01.03.2007 року випливає, що між сторонами було укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду, а тому вважає, що місцевий господарський суд всупереч вимогам ст. ст. 62 та 80 ГПК України за наявності дійсної третейської угоди між сторонами помилково порушив провадження у даній справі та виніс по ній рішення. Покликається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за наявності мотивованого клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, чим позбавив останнього конституційного права на захист. Посилається також на те, що місцевим господарським судом дано невірну оцінку положенням спірного договору, який на думку скаржника, містить ознаки договору приєднання, а тому відносно нього повинні застосовуватися положення ст. 207 ГК України. Окрім того, вважає п. 2.12.3 договору невідновлювальної кредитної лінії від 01.03.2007 року таким, що суперечить вимогам ГК України, а саме ч. 7 ст. 193 ГК України та є нікчемним в силу ч. 2 ст. 207 ГК України, а зобов’язання між сторонами щодо виконання зазначеного пункту договору такими, що не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, встановленим цивільним законодавством.

Відповідач-2 –ДП «Львівський м’ясопереробний комбінат № 1»ТзОВ «Гал-Євро-Контакт»у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте за неповного з’ясування та недоведеності обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. При цьому, посилається на те, що в позовній заяві неправильно вказано найменування відповідача-2. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2010 року у справі № 28/42 скасувати та залишити позов без розгляду.

Позивач –Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Апеляційне провадження у справі зупинялось з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 07.06.2010 року та 08.11.2010 року.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 04841568 та № 04841304, тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, доповнення до неї та відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, а також представника відповідача-1, дані в попередніх судових засіданнях, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2010 року у справі № 28/42 –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи та наявних у ній доказів колегією суддів встановлено, що 01.03.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гал-Євро-Контакт»(позичальник) було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17, за умовами якого кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) для поповнення обігових коштів.

Згідно п. 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 18 відсотків річних за кредитом в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 2 000 000,00 грн.

На виконання своїх зобов’язань позивач протягом березня-травня 2007 року відповідними траншами надав відповідачу-1 кредит в сумі 2 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах справи.

Пунктами 1.1.2, 2.4 вказаного договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 200 000,00 грн. не пізніше 01 числа кожного шостого місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 29 лютого 2012 року; сплата процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Пунктом 3.3.14 договору встановлено обов’язок позичальника на вимогу кредитора у випадках, передбачених п. п. 2.8, 2.12.3, 3.2.7, 3.2.8 цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора повернути кредит, сплатити проценти, комісії та можливу неустойку (пеню, штраф).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З’ясуванням доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач-1 всупереч вимогам ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України та в порушення умов кредитного договору допустив прострочення повернення чергових частин кредиту (згідно п. 1.1.2 договору) в сумі 579 178,78 грн., що відповідно, надало позивачу право вимагати дострокового повернення і решти частини кредиту, про що відповідача-1 повідомлено претензією № 09-09/078 від 19.02.2009 року з вимогою в добровільному порядку повернути заборгованість (прострочену та строкову) по кредиту та відсотках за користування кредитом, яка залишена відповідачем-1 без задоволення.

Неналежне виконання відповідачем-1 взятих на себе згідно договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17 від 01.03.2007 року зобов’язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом призвело до виникнення заборгованості (простроченої та строкової) перед позивачем станом на 08.10.2009 року в сумі 1 577 976,22 грн. по кредиту та 226 431,23 грн. по відсотках за користування кредитом, яка ґрунтується на документальних доказах у справі та не спростована відповідачем-1 у встановленому законом порядку, оскільки докази, що підтверджують своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов’язань по кредитному договору в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні і останнім колегії суддів такі також не надано.

Окрім того, у зв’язку з несвоєчасним поверненням відповідачем-1 кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом позивач у відповідності до вимог ст. ст. 611-612, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230-231 Господарського кодексу України на підставі п. 4.1 кредитного договору нарахував відповідачу-1 за період прострочення з 08.10.2008 року по 07.10.2009 року пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 62 966,13 грн. та за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом в сумі 20 004,71 грн.

Однак, місцевий господарський суд в результаті проведення перерахунку заявленої позивачем до стягнення суми пені, дійшов вірного висновку, що з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України розмір пені повинен становити 42 574,40 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та 16 394,39 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, у зв’язку з чим решта суми нарахованої позивачем пені є необґрунтованою.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем по договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17 від 01.03.2007 року становить 1 863 376,24 грн. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що скаржником не спростовано наявність і розмір цієї заборгованості та не подано жодних доказів її погашення.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 1.4 договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17 від 01.03.2007 року з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань, що випливають з цього договору (основне зобов’язання), між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(іпотекодержатель), Дочірнім підприємством «Львівський м’ясопереробний комбінат № 1 ТзОВ «Гал-Євро-Контакт», що є майновим поручителем за зобов’язаннями ТзОВ «Гал-Євро-Контакт»(іпотекодавець-1) та ТзОВ «Гал-Євро-Контакт»(іпотекодавець-2) 01.03.2007 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. (реєстровий № 721).

Відповідно до умов іпотечного договору іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання, наступне нерухоме майно:

- Дочірнє підприємство «Львівський м’ясопереробний комбінат № 1 ТзОВ «Гал-Євро-Контакт»–м’ясопереробний комбінат № 1 загальною площею 2309,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів-Винники, вул. Проста, 1 «а», реєстраційний номер 14261939;

- ТзОВ «Гал-Євро-Контакт»–земельну ділянку загальною площею 1,2502 га, що розташована за адресою: м. Львів-Винники, вул. Проста, 1 «а», кадастровий номер 4610160300:06:002:0005.

Загальну вартість предмета іпотеки сторони визначили в розмірі 3 600 000,00 грн. (п. 1.2 іпотечного договору).

Згідно п. п. 2.4.3 та 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов’язань по договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17 від 01.03.2007 року позивач на підставі ст. 33 Закону України «Про іпотеку»та п. п. 2.4.3, 4.1 іпотечного договору від 01.03.2007 року отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині звернення стягнення на заставлене згідно іпотечного договору від 01.03.2007 року майно відповідачів для задоволення вимог позивача в сумі 1 863 376,24 грн., а тому в задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено підставно.

По суті доводів апеляційної скарги щодо третейського застереження, викладеного у п. 6.2 договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17 від 01.03.2007 року та п. 5.2 іпотечного договору від 01.03.2007 року, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»від 05.03.2009 року № 1076-VI, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»доповнено пунктом 7, з врахуванням якого третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

Не заслуговують на увагу і покликання скаржника в апеляційній скарзі на нікчемність п. 2.12.3 договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/21-17 від 01.03.2007 року, оскільки цей пункт договору не суперечить законодавству, а наявність інших обставин, з якими ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України пов’язують можливість визнання правочину недійсним, позивачем не доведено. Окрім того, згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув справу за наявності мотивованого клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, чим позбавив останнього конституційного права на захист, також не приймаються колегією суддів до уваги як необґрунтовані та безпідставні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на момент постановлення оскаржуваного рішення у справі було достатньо доказів для вирішення спору і постановлення законного та обґрунтованого рішення, і відсутність представника відповідача-1 в судовому засіданні 08.04.2010 року не перешкоджала розгляду справи по суті, а тому місцевий господарський суд правомірно, не відкладаючи розгляду справи, вирішив спір по суті.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2010 року у справі № 28/42 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Гал-Євро-Контакт», м. Львів за вих. № 052 від 23.04.2010 року – без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.