Постанова № 13367717, 09.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.10 Справа № 16/59

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддівЮркевича М.В.

Желіка М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Служба побуту»(м. Хуст)

на рішення Господарського суду Закарпатської області

від 27.08.2010р. у справі № 16/59

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Хуст)

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Служба побуту»(м. Хуст)

про витребування з чужого незаконного володіння захопленого майна; стягнення матеріальних збитків у сумі 27 093,00 грн. та моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Виноградів)

до Закритого акціонерного товариства «Служба побуту»(м. Хуст)

про визнання права власності на майно, звільнивши його з-під арешту, накладеного відділом державної виконавчої служби Хустського РУЮ 30.07.10 та витребування майна

за участю представників:

від позивача (за первісними позовом) ОСОБА_3 підприємець, ОСОБА_5 - представник;

від відповідача (за первісними позовом та за зустрічним позовом) Боровський І.П. представник;

від третьої особи - ОСОБА_5 представник.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2010 р. у справі № 16/59 (суддя Васьковський О.В.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ЗАТ «Служба побуту»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму 54186 грн. матеріальних збитків, суму 541,86 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита, суму 133,09 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено; позов третьої особи задоволено повністю, визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 право власності на форматно-розкрійний станок (пилу) К 700 S 423.04.054.18, виробництва фірми «FELDER KG», звільнивши його з-під арешту, накладеного ВДВС Хустського РУЮ 30.07.2010 р., зобовязано ЗАТ «Служба побуту»передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 форматно-розкрійний станок (пилу) К 700 S 423.04.054.18, виробництва фірми «FELDER KG», стягнуто з ЗАТ «Служба побуту»на користь ОСОБА_7 суму 660 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита, суму 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Служба побуту»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та поясненнями до апеляційної скарги, в яких просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2010 р. у справі № 16/59 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги наступне: - позивач при розрахунку втраченої вигоди не врахував матеріальних втрат на виготовлення меблів, які складають 60 відсотків або більше від вартості продукції даного виду діяльності та дані про сплату податків; - ТОВ «Служба побуту»не позбавляла підприємця ОСОБА_3 права користування, володіння майном, яке знаходилося в орендованому приміщенні; - підприємець протягом семи місяців не забирав з орендованого приміщення своє майно, не зважаючи на усні та письмові попередження про звільнення орендованого приміщення; - судом не було враховано те, що договір № 42 від 17.03.2010 р. на закупівлю товарів, робіт, послуг є недійсним, оскільки завідуючий аптекою ОСОБА_8 не мав відповідного доручення від юридичної особи Закарпатського виробничого обєднання «Фармація» на укладання договору з ПП ОСОБА_3 на виготовлення аптечних стелажів на суму 133300 грн. Крім того, скаржник зазначає про те, що підприємцем ОСОБА_3 не надано суду доказів, які б підтверджували факт протиправного позбавлення його права користування майном, яке знаходилося в цьому приміщенні.

Також, скаржник зазначає про те, що суд помилково вказав в оскаржуваному рішенні про те, що станок іноземного виробництва був переданий іншій особі ПП ОСОБА_9, оскільки відповідно до комісійного акту від 04.02.2010 р. вказаний станок залишився в приміщенні столярного цеху і був переданий на зберігання ПП ОСОБА_9

ФО- підприємець ОСОБА_7 та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подали відзиви на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2010 р. у справі № 16/59, підлягає частковому скасуванню, зважаючи на наступні підстави:

Між сторонами у справі 01.03.2008 р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення столярного цеху, загальною площею 132 мІ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Термін договору сторонами встановлений до 01.03.2010 р. з можливістю його продовження на один рік (п.п. 4.1,4.3 договору). Також, сторони погодили розмір орендної плати 15,00 грн. за 1 мІ, яка повинна була сплачуватись орендарем не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (післяоплата). Умовою договору оренди є також те, що сторони погодили можливість одностороннього розірвання договору, якщо одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобовязання (п.10).

Позивач у справі як орендар частково сплатив орендні платежі станом на травень 2009 року, а починаючи з червня 2009 року і до лютого 2010 року орендну плату не сплачував (доводів протилежного позивач суду не надав). Відповідач представив довідку розрахунку заборгованості, відповідно до якої сума боргу становила 24232,55 грн. (Т.1 а.с. 49)

Відповідач листом від 19.08.09р. №39 повідомив позивача про наявність заборгованості та попередив, що у разі її несплати договір буде достроково розірвано в односторонньому порядку згідно з п.10 договору оренди. Дана вимога була направлена позивачу поштовим відправленням, доказом чого є чек поштового відділення від 19.08.09р. (Т.1 а.с. 51,53,).

16.10.2009 р. за № 51 орендодавцем була направлена претензія про виплату заборгованості по орендній платі (Т.1 а.с. 54,55), а 08.12.09р. направлено повідомлення №63 про розірвання договору в односторонньому порядку. Доказом направлення зазначеного листа є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. І, а.с. 56,57,)

Зазначені дії відповідача щодо односторонньої відмови від договірних відносин та розірвання договору оренди узгоджуються з умовою п.10 договору та нормою ст. 782 ЦК України.

Разом з цим, зважаючи на правомірність дій по розірванню договору оренди, Львівський апеляційний господарський суд не визнав такими, що відповідають чинному законодавству дії по самовільному вскриттю раніше орендованого позивачем приміщення та вилучення певного майна позивача й передачі його іншій особі на зберігання.

10.08.2010 р. позивач у справі подав заяву про внесення змін та доповнень до позовної заяви, згідно з якою предметом позову є вимоги про: стягнення вартості неповерненого майна 5600 грн. вартості плит ДСП в кількості 20 штук, 2 плити ДВП вартістю 150 грн., 1 шуруповивертувача. вартістю 650 грн., всього на суму 6400 грн., вартості неповернутих готівкових коштів, а також стягнених збитків на суму 54186 грн. у вигляді неотриманих доходів від незаконного утримування майна. Окрім цього, заявлено про стягнення моральних збитків на суму 10000 грн. (Т.1 а.с. 80,81).

Зменшенням суми завданих матеріальних збитків у вигляді вартості утримуваного майна здійснено користувачем внаслідок повернення частини майна та продажу верстата форматно-розкрійної марки «FELDER KG»K-700-S підприємцю ОСОБА_4

Як встановив суд першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів (окрім накладної від 20.04.09р. на 20 штук плит ДСП) щодо придбання матеріальних цінностей та їх ціни, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення вартості утримуваного майна.

Натомість, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що вимога про стягнення вартості майна можлива до задоволення лише при наявності доказів незаконного утримання такого майна відповідачем, його подальшого знищення чи реалізації, внаслідок чого повернути майно в натурі є неможливим (ч.5 ст. 226 ГК України). Позивач доказів цього не надав, що є окремою підставою для відмови в позові.

Задовольняючи позов в частині стягнення 54186,00 грн. як неотриманих доходів, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана вимога ґрунтується на нормах ч. 1 ст. 224 та 225 ГК України, та підтверджується фактом утримування відповідачем з лютого по липень 2010 року форматно-розкрійного верстата (пили) K 700-S виробництва фірми «FELDER KG».

При цьому, суд погодився у правильності розрахунків позивача, які ґрунтувались на довідці, наданій обслуговуючим банком (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про надходження коштів на рахунок позивача №2600180235 за період з 01.01.08р. по 23.04.10р. За цей період позивач отримав 90310,64 грн., а середньомісячний дохід становив згідно з розрахунком 9031 грн. (90310 грн. : 10 місяців).

Проте, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що задоволення позову в цій частині на суму 54186 грн. місцевим господарським судом зроблено при неправильному зясуванні обставин справи.

Так, у наданій довідці банку (яка не містить дати та номера і не зазначено особи, яка її склала, що не дає підстав визнавати її належним доказом) містяться дані про грошові надходження, які не стосуються отриманих доходів від діяльності позивача по виготовленню меблів, зокрема, 2965,00 грн. - виплачених процентів по рахунку УДК у Тячівському районі, 3248,87 грн. повернення помилково сплаченої орендної плати, 9850,00 грн. внесення власних заощаджень (всього на суму 16063,87 грн. Т. І а.с. 24,25).

Разом з цим, судом першої інстанції не взято до уваги, що період отримання зазначених в довідці банку грошових коштів на суму 90310 грн. становить не 10, а 28 місяців з 01.01.08р. по 23.04.10 р. Виходячи з цього, середній місячний дохід становив би 2651,68 грн. (90310,64-16063,87): 28=2651,68 грн., а не 9031 грн.

Не взято судом до уваги, що починаючи з 20.05.09р. у позивача був відсутній дохід, що підтверджує доводи відповідача про те, що позивач не здійснював з цього періоду і до дати виселення господарської діяльності по виготовленню та реалізації меблів.

Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, що відповідач неправомірно заволодів та утримував майно позивача, оскільки витребування майна або усунення перешкод в користуванні приміщенням відбувається в порядку ст.ст. 387, 391 ЦК України та здійснюється за згодою боржника або в судовому порядку, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що судом першої інстанції не було досліджено обставини можливості отримання позивачем доходів в період з лютого по липень 2010 року та наявність вини кредитора.

Зокрема, апеляційний господарський суд зазначає, що позивач отримавши неодноразові повідомлення відповідача про відмову від договору оренди та про його розірвання, не звільнив негайно орендовані приміщення в добровільному порядку (ч. 1 ст. 785 ЦК України). Позивач не довів можливості отримати дохід, починаючи з лютого місяця, оскільки не надав доказів наявної можливості виготовлення ним продукції, зокрема, наявності іншого приміщення для виробничої діяльності, а також укладення договорів на 2010 рік (договір з клінікою «Водолій»в матеріалах справи відсутній).

Наданий суду апеляційної інстанції договір від 17.03.2010 р. № 42 на закупівлю товарів і послуг, укладений між Центральною районною аптекою №12 м. Хуст та позивачем на виготовлення аптечних стелажів та вітрин на загальну суму 136500 грн. не приймається судом як доказ в силу вимог ч.1 ст. 101 ГПК України, оскільки позивач не обґрунтував неможливість його надання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Разом з цим, позивач не надав доказів, що даний договір укладено у відповідності до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», враховуючи, що ЦРА № 12 м. Хуст є підприємством, що підпадає під дію ст.1 цього Закону, а сума угоди перевищує 20000 гривень.

Виходячи з наведеного, Львівський апеляційний господарський суд не встановив правових підстав для задоволення позову про стягнення збитків на суму 54186,00 грн.

Щодо задоволення судом першої інстанції про задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору СПД-ФО ОСОБА_4 про визнання права власності на форматно-розкрійний верстат (пилу) K 700-S виробництва фірми «FELDER KG», звільнивши його з-під арешту, накладеного ВДВС Хустського РУЮ з 30.07.2010 р., а також про зобовязання відповідача передати даний верстат фізичній особі підприємцю ОСОБА_4, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Поданий позов третьої особи з самостійними вимогами був заявлений від ОСОБА_4, що підтверджується підписом особи на позовній заяві та свідоцтвом серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію фізичної особи підприємця. Суд, задовольняючи позов, зазначив помилково, що заявником є ОСОБА_7. Ця ж помилка міститься в ухвалі суду від 12.08.2010 р.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 набув право власності на спірний верстат відповідно до договору купівлі-продажу від 16.07.08р., укладеного з позивачем у справі (а.с. 99, Т. 1), тобто в день набрання чинності рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2010 р. по справі №11/47, згідно з яким було стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Служба побуту»26910,41 грн. заборгованості по орендній платі, пені та інфляційних нарахувань. На виконання даного рішення та виданого судом 16.07.10р. наказу, ДВС Хустинського РУЮ 30.07.2010р. було арештоване майно, а саме спірний верстат (а.с. 58-64, Т. 2). На момент опису та арешту майна акт прийому та його передачі між продавцем та покупцем не був укладений, а тому право власності до покупця не перейшло (ст. 334 ЦК України).

Також, третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору не надано доказів про предявлення позову в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Державна виконавча служба до участі у справі не залучалась.

Не дивлячись на зазначені обставини, місцевий господарський суд оскарженим рішенням звільнив майно з-під арешту та зобовязав відповідача передати його третій особі з самостійними вимогами на предмет спору, яка на час розгляду справи не набула права власності на зазначене майно.

Суд першої інстанції в обґрунтування позову третьої особи з самостійними вимогами зіслався на норму ст. 655 ЦК України. Однак, порядок передачі речі за договором поставки на момент виконання обовязку продавця передати товар, визначено нормами ст.ст. 662-664 ЦК України, а момент набуття права власності, як зазначено вище, встановлений ст. 334 ЦК України. Договором купівлі-продажу, укладеного між позивачем та третьою особою, визначено, що продавець зобовязаний передати обладнання протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання цього договору і така передача здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, та оформлюється відповідним актом передачі при одержанні обладнання (п.п. 2.1-2.3 договору). Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору та позивач не надали доказів про неможливість складання такого акту та фактичної передачі предмета договору купівлі-продажу за місцем знаходження обладнання.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами до настання вищенаведених подій та вчинення юридично значимих дій є передчасним.

На підставі вищенаведеного та відповідно до ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2010 р. у справі № 16/59 щодо часткового задоволення позовних вимог позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору скасувати.

3. Прийняти нове рішення, у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовити.

4.В решті рішення суду залишити без змін.

5.Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача та на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

6.Судові витрати по розгляду справи в апеляційному порядку покласти на позивача та третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, стягнувши з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) на користь ТОВ «Служба побуту»(Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 41, код 03054108) 272 грн. державного мита та стягнувши з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_3, ід. номер НОМЕР_2) на користь ТОВ «Служба побуту»(Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 41, код 03054108) 330 грн. державного мита.

7.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

8.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

9.Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.