Ухвала суду № 133676201, 29.01.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4247/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання судового рішення у справі №440/4247/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №440/4247/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19 лютого 2025 року №213050029174 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його служби в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні з 01 вересня 2002 року по 22 лютого 2022 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4247/25 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дати набрання законної сили цим рішенням суду подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі №440/4247/25 скасовано в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його служби в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні з 01 вересня 2002 року по 22 лютого 2022 року. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його служби в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні з 01 вересня 2002 року по 22 лютого 2022 року, з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі №440/4247/25 залишено без змін.

12 грудня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про результати виконання рішення суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання судового рішення у справі №440/4247/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом тридцяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25.

13 січня 2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просить прийняти звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №440/4247/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25 /том 2 а.с. 38-41/.

Вказаний звіт передано головуючому судді Сич С.С. 19 січня 2026 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25.

Згідно з частиною першою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відтак, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною третьою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Частиною другою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Відповідно до частини третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Частиною першою 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до положень частини другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина четверта статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у поданому до суду звіті про виконання судового рішення зазначило, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №440/4247/25, з урахуванням висновків постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025, Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами повторного розгляду заяви від 12.02.2025 ОСОБА_2 зараховано до страхового стажу періоди його служби в органах внутрішніх справ з 01.09.2002 по 22.02.2022 у календарному обчисленні (страховий стаж становить 13 років 05 місяців 29 днів) та прийнято рішення про призначення пенсії по інвалідності з 12.02.2025 (рішення від 26.12.2025 № 213050029174 додається.). Пенсію призначено по 31.10.2025. Розмір призначеної пенсії становить 2980,00 грн. Вважає, що судові рішення виконані в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов`язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Також зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25, не містить зобов`язання, покладеного на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в частині здійснення виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії.

До звіту відповідачем додано копію рішення органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії №213050029174 від 26.12.2025, яким ОСОБА_1 призначено з 12 лютого 2025 року пенсію по інвалідності третьої групи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; дата звернення, вік, ознака роботи - 12.02.2025, 39 р. 2 м. 16 д, працює; особливості: призначення за рішенням суду - з 12.02.2025 по довічно; рішення суду згідно ПКМУ №821 з 13.11.2025 по довічно; період встановлення інвалідності: з 11.07.2022 по 31.10.2025; з 12.02.2025 по 31.10.2025: % для обчислення пенсії - 50; розмір пенсії за віком (ст. 27) (13346*0,42833) - 5716,68 грн.; розмір пенсії з надбавками - 2980,00 грн. /том 2 а.с. 47/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його служби в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні з 01 вересня 2002 року по 22 лютого 2022 року, з урахуванням висновків суду.

Висновки суду, які відповідач повинен врахувати при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності, викладені у мотивувальній частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25.

Зокрема, судом апеляційної інстанції викладено такий висновок: "Таким чином, період служби в органах внутрішніх справ з 01.09.2002 по 22.02.2022 підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , однак протиправно не був зарахований відповідачем до страхового стажу.".

Тоді як згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 , копія якого додана до звіту /том 2 а.с. 48/, підсумок по трудовому стажу становить: 19 років 5 місяців 23 дні; підсумок по страховому стажу становить: 13 років 5 місяців 29 днів; підсумок по страховому стажу з урахуванням кратності становить: 13 років 5 місяців 29 днів. Пенсійним органом зараховано до стажу ОСОБА_1 : періоди з 01.09.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 23.06.2006, з 24.06.2006 по 30.06.2006 - "навчання у вищих/середн. НЗ"; періоди з 01.07.2006 по 26.07.2006, з 27.07.2006 по 06.11.2015, з 07.11.2015 по 31.03.2017 - "військова служба - інша", зараховано до стажу ОСОБА_1 період з 01.04.2017 по 28.02.2021; зараховано до стажу ОСОБА_1 період з 01.03.2021 по 22.02.2022 - "військова служба - інша".

Тобто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до періоду служби позивача в органах внутрішніх справ зараховано періоди: з 01 липня 2006 року по 26 липня 2006 року, з 27 липня 2006 року по 06 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 31 березня 2017 року, з 01 березня 2021 року по 22 лютого 2022 року та не зараховано періоди з 01 вересня 2002 року по 30 червня 2006 року та з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2021 року, що підтверджено розрахунком стажу ОСОБА_1 , копія якого додана до звіту /том 2 а.с. 48/.

Отже, відповідачем усупереч статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України не виконано у повному обсязі постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25, що набрала законної сили 13 листопада 2025 року, оскільки не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період його служби в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні з 01 вересня 2002 року по 22 лютого 2022 року, з урахуванням висновків суду.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про неможливість прийняття звіту про виконання судового рішення у справі №440/4247/25.

Водночас, дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії, з яким не погоджується позивач /том 2 зворот а.с. 31/, були вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у зв`язку з виникненням нових правовідносин, що не були предметом спору у справі №440/4247/25.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

Станом на даний час судом не встановлено умислу на навмисне невиконання рішення суду у цій справі з боку керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який є умовою притягнення особи до відповідальності за статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв`язок невиконання у повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та його керівника та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.

Водночас, оскільки рішення суду у справі №440/4247/25 у повному обсязі не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом тридцяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25.

На підставі наведеного, керуючись статтями 229, 248, 256, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання судового рішення у справі №440/4247/25.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом тридцяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №440/4247/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №440/4247/25.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Сич