Постанова № 13367471, 16.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 05/103-42

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого-суддіКузя В.Л. суддівЮркевича М.В.

Желіка М.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод»(м. Ківерці)

на рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2010р.

у справі № 05/103-42

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківерцівський механічний завод»(м. Ківерці)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_1 (м. Луцьк)

про стягнення 4 305,13 грн.

за участю представників:

від позивача Божкова О.М. представник

від відповідача не зявився;

від третьої особи не зявився;

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.09.2010 р. у справі № 05/103-42 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Ківерцівський механічний завод»на користь РВ ФДМУ по Волинській області заборгованість по суборендній платі по договору суборенди державного нерухомого майна від 01.08.2007 р. на суму 5574,87 грн., 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Ківерцівський механічний завод»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2010 р. у справі № 05/103-42 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернув увагу, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 р. «Про деякі питання оплати оренди державного майна»встановлено, що до 01.01.2011 р. орендні ставки застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу, а також не взяв до уваги, що договір суборенди № 33980592/05, який позивач надав суду на підтвердження своїх позовних вимог, підписаний не ОСОБА_1., а невідомою особою і в цьому договорі позивач відсутній як сторона договору.

Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме не здійснив всебічного, повного та обєктивного розгляду справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Відповідач та третя особа участі своїх уповноважених представників сторін у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що розгляд справи відкладався, ухвалою суду від 11.11.2010 р. участь представників сторін обовязковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2010 р. у справі № 05/103-42 відсутні, з огляду на наступне:

РВ ФДМУ по Волинській області звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ «Ківерцівський механічний завод», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1., про стягнення 5574,87 грн. заборгованості по суборендній платі (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог) та судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2007 р. між РВ ФДМУ по Волинській області (орендодавець) та ТОВ «Ківерцівський механічний завод»(орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу Ківерцівського механічного заводу № 370, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування ЦМК Ківерцівський механічний завод, який розташований за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Грушевського, 26 (а.с. 32-38).

Відповідно до п. 6.3. договору оренди орендар має право за згодою орендодавця здавати орендоване майно у суборенду та передавати свої права за цим договором іншій особі.

Згідно з п. 18 Постанови Кабінет Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна»різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету.

06 червня 2007 року відповідач надіслав на адресу позивача листом (№ 259) пакет документів, в тому числі і договір суборенди та розрахунок орендної плати (а.с. 97). Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок плати за суборенду нерухомого майна за базовий місяць липень 2007 року та її поділ підписаний відповідачем, скріплений печатками сторін та погоджений РВ ФДМУ по Волинській області (а.с. 70). Відповідно до цього розрахунку суборендна плата була встановлена відповідачем у розмірі 227,50 грн., в т.ч. 74,41 грн. залишилась орендарю (відповідач у справі), а різниця 153,09 грн. підлягала спрямуванню до Державного бюджету України.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 р. між ТОВ «Ківерцівський механічний завод»(орендар) та підприємцем ОСОБА_1. (суборендар) був укладений договір суборенди державного нерухомого майна № 33980592/05, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування столярне відділення загальною площею 97,8 кв.м. у будівлі, прибудованої до складу інвентарний номер 10030 (а.с.7-9). На підставі акту приймання-передачі орендованого майна, підписаного між сторонами договору суборенди № 33980592/05 від 01.08.2007 р., орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування зазначене столярне відділення (а.с. 10).

Як зазначається скаржником та третьою особою, договір суборенди державного нерухомого майна № 33980592/05 від 01.08.2007 р., підприємцем ОСОБА_1. не підписувався, проте у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що цей договір визнаний судом недійсними, а тому в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст. 204 ЦК України, договір суборенди є правомірним.

Листом за вих. № 1901-28 від 19.09.2007 р. позивач погодив розмір плати за суборенду нерухомого майна, що є предметом договору суборенди та відповідно передається підприємцю ОСОБА_1 в платне строкове користування та погодив різницю, яка підлягає спрямуванню до Державного бюджету України (а.с. 10 на звороті).

Вищезазначений розмір суборендної плати прописаний і у п. 3.1. договору суборенди № 33980592/05 від 01.08.2007 р. Відповідно до п. 3.5. цього договору орендна плата (різниця між нарахованою платою за кожний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) перераховується суборендарем щомісячно в термін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач свої зобовязання по договору суборенди від 01.08.2007 р. щодо своєчасного перерахування до Державного бюджету за період з 01.08.2007 р. по 08.09.2010 р. передбаченої договором різниці між нарахованою суборендою платою та тією частиною, що отримав орендар в розмірі 5 574,87 грн., не виконав.

Доказів оплати заборгованості по орендній платі в розмірі 5 574,87 грн. ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається(ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову постановлено з дотриманням норм чинного законодавства, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Доводи скаржника про те, що позивач не направив на адресу відповідача повідомлення про застосування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати оренди державного майна»від 25.03.2009 р. № 316 зниження до 01.01.2011 р. розміру орендних ставок до 45 відсотків встановленого обсягу, не взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки цією постановою не було впроваджено зниження орендних ставок для суборендарів.

Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд не встановив порушень норм матеріального права чи процесуального права або неповного встановлення обставин справи при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відтак, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Волинської області від 08.09.2010 р. у справі № 05/103-42 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Судові витрати покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.