Постанова № 13367338, 06.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

06.12.10 Справа № 9/32

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Мурської Х.В.,

Юрченка Я.О.

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) –Гаврилець О.В.

від відповідача –Шовкович В.Ф.

Розглядається апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», вих.№6737 від 18.10.2010 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2010 року (підписане 07.10.2010 року), суддя Бобрик Г.Й.

по справі №9/32

за позовом Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», м.Ужгород-Оноківці

до відповідача Комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3», м.Мукачево

про стягнення 612248,32 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.09.2010 року по справі №9/32 позов, з урахуванням заяви позивача від 20.09.2010 року вих.№6-5-279 про уточнення позовних вимог, задоволено частково. Стягнено з КП «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3»на користь ВАТ Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»427675,91 грн., з яких 227693,92 грн. –заборгованості за спожиту активну електроенергію, 1164,59 грн. –пені, 165608,34 грн. – інфляційних та 33209,06 грн. –3%річних. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію за період з березня 2007 року по березень 2010 року в розмірі 227693,92 грн. підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст. 526 ЦК України. Підставними також з урахуванням п.4.1 договору №212 та додатку №4 до нього, ст.625 ЦК України, суд вважає нараховані позивачем: 1164,59 грн. –пені, 165608,34 грн. –інфляційних та 33209,06 грн. –3%річних. В решті позову судом відмовлено, з огляду на положення ст.ст.256, 257, 267 ЦК України, а також заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду, ВАТ Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2010 року по справі №9/32 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 203965,53 грн., з яких 195234,84 грн. –основного боргу та 8730,69 грн. –інфляційних, задоволити позов в цій частині повністю, вказуючи на порушення норм матеріального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на положення ст.264 ЦК України, якою передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу та посилається на те, що 01.01.2007 року, 01.01.2009 року, 01.04.2009 року та 01.10.2009 року між сторонами проводились звірки розрахунків, за результатами проведення яких підписувались відповідні акти звірки. Таким чином, апелянт зазначає, що строк позовної давності по виконанню зобов’язання з оплати рахунків за електричну енергію до березня 2007 року було неодноразово перервано діями відповідача, які свідчать про визнання ним боргу, і такий строк на момент пред’явлення позову не сплив. Поряд з цим, апелянт вказує, що у відповіді на претензію позивача, відповідач у листі від 04.03.2010 року вих.№44/12-5 зазначає про визнання ним заборгованості в сумі 531578,04 грн. та, що вказана сума включає заборгованість, в задоволенні якої відмовлено господарським судом по даній справі.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі. Поряд з цим, подав суду пояснення від 03.12.2010 року вих.№6-5-361, в якому додатково обґрунтовує переривання строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів апелянта.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача 422928,76 грн. заборгованості за електричну енергію за період з листопада 2005 року по березень 2010 року. При цьому, звертаючись із позовом останній посилається на те, що дана заборгованість виникла по договору № Р06/07-0211 від 23.03.2010 року.

Проте, як правомірно відзначено господарським судом та не заперечується сторонами 01.09.2000 року між КП «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №3»(в тексті договору –споживач) та ВАТ «ЕК «Закарпаттяобленерго»(в тексті договору –енергопостачальна організація) укладено договір № 211 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію у відповідності до умов вказаного договору, а відповідач своєчасно проводити попередню оплату замовленої електричної енергії та виконувати інші умови, визначені цим договором (п.1.1 договору). Вказаний договір зберігав юридичну силу до 23.03.2010 року, зміни та доповнення до останнього не вносились, а отже такий підлягав виконанню. Зазначений договір укладено сторонами на невизначений строк і відповідно до умов пункту 13 такий вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Слід зазначити, що на підставі договору № 211 позивач виписував відповідачеві рахунки на оплату та зазначав в них суму та тариф, в яких (рахунках) наявне посилання на п. 4.1 договору та додаток № 4 до договору, яким визначено строк та порядок оплати відповідачем вартості замовленої електроенергії.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 202 ЦК України, якою передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, умови договору від 23.03.2010 року №Р06/07-0211 поширюються на відносини, які виникли між сторонами після його укладення та вступу в силу і поширюється на правовідносини сторін наступного розрахункового періоду після 23.03.2010 року.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що у спірний період, постачання електричної енергії відповідачу та правові відносини між сторонами регулювались діючим на той час договором № 211 на користування електричною енергією від 01.09.2000 р. та Правилами користування електричною енергією, в редакції, чинній на час спірних відносин, а відтак необґрунтованим є посилання позивача на те, що підставою постачання та стягнення з відповідача у спірному періоді з листопада 2005 р. по березень 2010 р. заборгованості є договір №Р06/07-0211 від 23.03.2010 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги, а саме стягнено з відповідача на користь позивача - 227693,92 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію за період з березня 2007 року по березень 2010 року.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви позивача від 20.09.2010 р. № 6-5-279 про уточнення позовних вимог та розрахунок інфляційних, трьох відсотків річних та пені (арк. справи 173 т.1), судом стягнено з відповідача на користь позивача - 1164,59 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, згідно п. 4.1 договору № 211 та додатку № 4 та 165608,34 грн. - інфляційних витрат, 33209,06 грн. –3% річних.

Одночасно, судом відмовлено у стягненні 195234,84 грн. –основного боргу за період з листопада 2005 року до лютого 2007 року включно із посиланням на те, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відповідно до ст.256 ЦК України, у межах строку, передбаченого статтею 257 ЦК України, а також враховуючи ч.3, 4 ст.267 ЦК України та те, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності та відсутність клопотання позивача про її поновлення з наведенням поважності причин пропуску терміну.

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується із наведеним, з огляду на наступне:

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частин 1, 3 статті 264 цього ж Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До матеріалів справи додано акти звірки взаєморозрахунків підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток позивача та відповідача від 01.01.2007 року , 01.01.2009 року, 01.04.2009 року, 01.10.2009 року, які підписано зі сторони позивача і відповідача та скріплено відтисками печаток сторін.

Поряд з цим, позивачем направлялась на адресу відповідача претензія (вих.№6-5-9 від 21.01.2010 року) на суму 677422,47 грн., у відповідь на яку (лист від 04.03.2010 року , вих.№44/12-5) відповідач зазначає, що за його даними, з урахуванням рішень господарського суду Закарпатської області від 25.12.2006 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року по справі №2/51, заборгованість за спожиту електроенергію станом на 01.10.2010 року становить 531578,04 грн.

Таким чином, перебіг позовної давності було перервано вчиненням відповідачем дій про визнання останнім боргу.

Стосовно вимог апелянта (позивача) про стягнення 8730,69 грн. – інфляційних, то такі задоволенню не підлягають, оскільки як вбачається із розрахунку (арк. справи 173), доданого до заяви (від 20.09.2010 року вих.№6-5-279), в якій як вказує позивач ним уточнюються позовні вимоги, останній проводячи розрахунок у графі інфляційні вказує суму - 165608,34 грн. Інфляційні стягнені судом у розмірі зазначеному у розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити частково, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 195234,84 грн. –основного боргу. В решті оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В зв’язку із частковим скасуванням рішення господарського суду, відповідно до ст.49 ГПК України, суд проводить новий розподіл судових витрат.

Поряд з цим, враховуючи те, що позивач, подаючи заяву від 20.09.2010 року вих.№6-5-279 про уточнення позовних вимог (в якій ним фактично збільшено розмір суми основного боргу), не сплатив державного мита, з нього підлягає стягненню в доход державного бюджету 106,11 грн. –державного мита.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2010 року по справі №9/32 скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 195234,84 грн. –основного боргу, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3»(вул. Горького, 9 м. Мукачево, код ЄДРПОУ 03344770) на користь Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»(м. Ужгород- Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) - 195234,84 грн. – основного боргу.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3»(вул. Горького, 9 м. Мукачево, код ЄДРПОУ 03344770) на користь Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»(м.Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) - 6229,11 грн. державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3»(вул. Горького, 9 м. Мукачево, код ЄДРПОУ 03344770) на користь Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»(м. Ужгород- Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) - 976,17 грн. в відшкодування витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»(м. Ужгород- Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) в доход державного бюджету - 106,11 грн. державного мита.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Мурська Х.В.

Юрченко Я.О.