Постанова № 13365010, 24.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 листопада 2010 р. Справа№ 2-а- 11892/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представника позивача Летючого П.В., представника відповідача Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватної науково-виробничої фірми «АНКОР ТЕПЛОЕНЕРГО»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватна науково-виробнича фірма «АНКОР ТЕПЛОЕНЕРГО» звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 15 вересня 2010 р. № 0002502330/0, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобовязання з урахуванням штрафних санкцій, з податку на додану вартість в розмірі 232996,04 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення рішення стало те, що позивач задекларував податковий кредит з ПДВ по податковим накладним, отриманим від його контрагентів ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс», декларації з ПДВ яких суперечать вимогам абз. 5 п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Висновки відповідача щодо неподання декларації з ПДВ за травень 2010 р. зазначеними контрагентами та недекларування обєкту оподаткування, на думку позивача, не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»подано відповідачу податкові декларації за травень 2010 р., згідно з вимогами чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, додатково пояснивши суду, що згідно наданої позивачем декларації з ПДВ за травень 2010 р. від 21.06.2010р. № 9002278250, додатку 5 «Розшифровки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів»до декларації з ПДВ за травень 2010р., додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ»до декларації з ПДВ за травень 2010 р. позивачем задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних на загальну суму 166426,00 грн., в тому числі отриманих від ТОВ «МД Технолоджіс»в сумі 117720,00 грн. та від ПП «Краток Плюс»в сумі 48706,00 грн.

Проте в ході аналізу наданої звітності не встановлено подання зазначеними підприємствами декларацій, уточнюючих розрахунків або виправлення помилок у бік зменшення податкових зобовязань по взаємовідносинах з позивачем. Нові звітні декларації та уточнюючі розрахунки до органів державної податкової служби не надано, отже дані зазначених декларацій та уточнюючих розрахунків щодо податкового зобовязання, визначення якого передбачено п.1.6. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»не є дійсними.

Сума податкового зобовязання, визначення якого передбачено п. 1.2. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розрахована відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в звязку з визнанням недійсними показників податкових зобовязань та податкового кредиту теж є недійсною.

В звязку з наведеним відповідач вважав правочини, укладені позивачем з ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків.

Відповідач вважає, вищезазначене податкове повідомлення рішення винесено на підставі діючого законодавства.

Суд вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

За результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість був складений акт № 2511/23-314/32762338 від 26.08.2010р., яким встановлені порушення п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту травня 2010 року ПДВ на загальну суму 166426 грн., який виник від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і не повязані з власною господарською діяльністю, чим занижено ПДВ до сплати на загальну суму 166426,00 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 166426,00 грн.

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0002502330/0 від 15.09.2010р., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 166426,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 66570,04 грн.; загальна сума - 232996,04 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач виходив з того, що станом на момент проведення перевірки рахуються розбіжності на суму 166426,00 грн. за рахунок завищення податкового кредиту , в тому числі по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «МД Технолоджіс»та 48706,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Кратос Плюс». Згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій з ПДВ»по ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»не надано до органів ДПІ декларацію з ПДВ за травень 2010 року. На день складання акту перевірки не встановлено надання зазначеними підприємствами нових звітних декларацій, уточнюючих розрахунків або виправлення помилок у бік збільшення податкових зобовязань від взаємовідносин з позивачем. В звязку з тим, що, на думку відповідача, вищезазначені декларації ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»суперечать вимогам абз. 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»та п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ,нові звітні декларації та уточнюючі розрахунки до органів ДПС не надані, отже дані цих декларацій та уточнюючих розрахунків щодо податкового зобовязання, визначення якого передбачено п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не є дійсними. Сума податкового зобовязання теж не є дійсною. Таким чином відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вважав, що угоди, в звязку з якими виник податковий кредит, укладені позивачем з ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»є нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не повязані з власною господарською діяльністю позивача.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. 7.4.1 п.п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»подали декларації з ПДВ за травень 2010 року до податкових органів, а висновки відповівдача щодо ненадання зазначених декларацій обґрунтовуються лише даними бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобовязань у розрізі контрагентів, декларацій по ПДВ». Зустрічні перевірки ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»з цього приводу відповідачем не проводилися. Позивачем до суду подано копії декларацій з ПДВ за травень 2010 року ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»та докази надіслання і отримання даних декларації податковими органами.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, в даній справі не наведено переконливих доказів на підтвердження його позиції про визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс».

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що підставою для визначення відповідачем позивачеві податкового зобовязання була лише встановлена відповідачем під час перевірки невідповідність суми, яку позивач вніс до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»та доводи про невідповідність податкових накладних ТОВ «МД Технолоджіс»та ПП «Кратос Плюс»за травень 2010 року, які спростовані в ході розгляду справи. Згідно акту перевірки відповідачем не встановлено інших порушень позивачем податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186, 255 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити адміністративний позов Приватної науково-виробничої фірми «АНКОР ТЕПЛОЕНЕРГО»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова № 0005502330/0 від 15 вересня 2010 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватної науково-виробничої фірми «АНКОР ТЕПЛОЕНЕРГО»сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2010 р.

Суддя О.В. Присяжнюк