Постанова № 13364984, 21.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 грудня 2010 р. № 2-а- 14857/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Чупікової О.С.

у присутності представника позивача Макарової Н.О., представника відповідача Говорун М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванта"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

провизнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії , встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова незаконними щодо неприйняття податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та присвоєння податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року статусу “не визнана податковою декларацією”; зобов'язати відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова прийняти декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та відобразити в картці особового рахунку позивача ТОВ “Адванта” податкову декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року; зобов'язати відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова визнати декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року зданою своєчасно та відповідно нормам діючого законодавства; зобов'язати усіх посадових осіб податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у подальшому приймати податкову звітність без обмежень та умов, у том числі в електронному вигляді.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що ДПІ у Київському районі міста Харкова не мала визначених законом підстав для невизнання декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року як обовязкової податкової звітності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні відповідач адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Адванта” пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 36035504, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова та відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” зобовязаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів)

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями) податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. “ї”пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).

Позивачем відповідачеві 08.11.2010 року надано декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал поточного року (а.с.28) та додаток К 1/1 до рядків 01.2,01.5,04.2,04.10,04.12 та 07 до декларації (а.с.29)

Листом ДПІ у Київському районі м.Харкова від 10.11.2010 року № 24396/28317 позивачеві повідомлено про прийняття вказаної декларації зі статусом “не визнано, як податкова декларація” (а.с.27). Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю прочерків за показниками, що не заповнюються через відсутність інформації, відсутність підпису головного бухгалтера та поданням додатку К-1/1 на двосторонньому аркуші, що на думку відповідача відповідно до приписів п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (зі змінами та доповненнями), є підставою для прийняття декларацій позивача за травень 2010 року зі статусом “не визнано, як податкова декларація”.

Суд звертає увагу на те, що пунктами 1.3.,1.6 порядку № 143 визначено, що декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Судовим розглядом, на підставі дослідженої копії довідки з ЄДРПОУ встановлено, що керівником (директором) позивача є Великий В.М.

Із досліджених в судовому засіданні копій наказів про внесення змін до штатного розпису підприємства, наказу № 7БУ від01.06.2009 року «Про организацию бухгалтерського учета и учетной политики на предприятии в 2009-2010 годах” судом встановлено, що посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена, обовязок ведення бухгалтерської звітності покладений на бухгалтера підприємства. Суд зауважує, що вказані норми локальних актів підприємства в частині організації ведення податкового обліку не суперечать ч. 4 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка визначає, що самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства є однією з форм організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Враховуючи викладене вище суд, приходить до висновку, що позиція відповідача про необхідність наявності на декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року підпису головного бухгалтера або особи, яка виконує її обовязки є необґрунтованою.

Щодо посилань представників відповідача на відсутність прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, як підстави прийняття податкової декларації позивача з податку на прибуток за 9 місяців поточного року зі статусом “не визнано, як податкова декларація” суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік підстав невизнання податкова декларація за умови, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення та за умов не зазначення у ній обов'язкових реквізитів, відсутності підпису відповідних посадових осіб та відсутності печатки платника податків. Порядок заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства врегульований наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592

Суд зауважує, що Порядком № 143 не визначено переліку обов'язкових реквізитів, проте виходячи із системного аналізу приписів вказаного нормативного акту, суд приходить до висновку, що до обов'язкових реквізитів декларації з податку на прибуток слід віднести реквізити, за відсутності яких декларацію не може бути ідентифіковано: найменування підприємства, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ інші.

Із досліджених в судовому засіданні копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства та додатку К1/1 до неї судом встановлено, що позивачем заповнено рядки 1-7, відомості з яких дозволяють ідентифікувати його як платника податку на прибуток (а.с.28-29).

Відповідно до пункту 3.1. Порядку № 143 декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік.

Суд погоджується з висновками відповідача в частині порушення позивачем порядку заповнення додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства в частині подання його на двосторонньому аркуші, тоді як приписами останнього абзацу пункту 1.6 Порядку № 143 визначено, що Декларація подається на двосторонньому аркуші формату А-4, додатки на односторонніх аркушах формату А-4.

Проте зазначає, що вказане порушення не може розглядатися як підстава для невизнання податкової декларації як такої з урахуванням приписів п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Суд також зауважує, що згідно із ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Отже, рішення відповідача про прийняття податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців поточного року зі статусом “не визнана податковою декларацією” , яке оформлено листом від 10.11.2010 року № 24396/28317 має бути визнане незаконним з дати його прийняття, що буде належним способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та додатку до нього К1/1 зі статусом “не визнано, як податкова декларація”, тому суд вважає позовні вимоги в частині визнання незаконними дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та присвоєння податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року статусу “не визнана податковою декларацією” та зобов'язання відповідача прийняти декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та відобразити в картці особового рахунку позивача ТОВ “Адванта” податкову декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позовна вимога про зобовязання відповідача визнати декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року зданою своєчасно та відповідно нормам діючого законодавства поглинається попередніми позовними вимогами, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання усіх посадових осіб податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у подальшому приймати податкову звітність без обмежень та умов, у том числі в електронному вигляді суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки у суду не має підстав вважати, що в майбутньому будуть порушені права позивача щодо прийняття податкових декларацій та додатків до них, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 35, 160-163,185 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванта" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій незаконними задовольнити частково

Визнати дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова незаконними щодо неприйняття податкових декларацій по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова прийняти декларацію з податку на прибуток за 9 місяці 2010 року та відобразити в картці особового рахунку ТОВ «Адванта» податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року з дати її подання.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 24.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.