Постанова № 13364747, 14.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 р. № 2а-6366/10/1370

15 год. 14 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Кукси В.А.

представника позивача Марченка Р.В. представника відповідача Демідюка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ЗАТ "Львівський ізоляторний завод"

до Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: 12 липня 2010 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2010 року № 0004601531/0 та № 0004611531/0.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем неправомірно було нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобовязання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів викладених у запереченнях проти позову. Зокрема, покликається на положення п.7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в силу яких податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. На момент сплати позивачем чергових платежів із земельного податку у позивача існував податковий борг із земельного податку, у зв`язку з чим платежі відповідно до вищезазначеної норми Закону в порядку черговості були перераховані в погашення даного податкового боргу. На підтвердження наявності податкового боргу у ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»відповідач також покликається на постанову Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-1728/10/1370 за позовом Закритого акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про зобовязання списати «безнадійний» борг.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в сукупності та встановив наступні факти та правовідносини.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено перевірку дотримання ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період згідно розрахунку штрафних санкцій.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21.06.2010 року № 339/15-3 «Про результати перевірки дотримання ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0004601531/0 від 01.07.2010 року яким на ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»за затримку на 91 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в розмірі 88847,58 грн. накладено штраф у розмірі 50 % у сумі 44423,79 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та податкове повідомлення-рішення № 0004611531/0 від 01.07.2010 року яким до ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в розмірі 966246,69 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 193249,33 грн.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача наданих у судовому засіданні, підставою для винесення оспорюваних повідомлень-рішень та застосування до позивача штрафних санкцій стало зарахування відповідачем поточних платежів ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»з земельного податку юридичних осіб за період січень 2008 грудень 2009 року в рахунок погашення податкового боргу, який виник згідно податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 16.12.2003 року, 16.03.2004 року та 25.05.2004 року, якими до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 135 190,79 грн. та земельному податку з юридичних осіб на суму 104965,45 грн.

Зокрема, з аналізу матеріалів справи вбачається, що 30.08.2007 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова (правонаступником якої являється відповідач) подано до господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з позивача до бюджету коштів у розмірі 240 156, 24 грн., у тому числі за платежами з податку на додану вартість на суму 135 190,79 грн. та земельному податку з юридичних осіб на суму 104965,45 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2007 року по справі № 12/262 в задоволенні позовних вимог ДПІ у Галицькому районі м. Львова до ЗАТ «Львівський ізоляторний завод»про стягнення до бюджету коштів у сумі 240 156,24 грн. відмовлено. 28.11.2007 року постановою Львівського апеляційного господарського суду по справі № 12/262 рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2007 року залишено без змін, а апеляційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова без задоволення.

Відповідно до постанови господарського суду Львівської області від 02.10.2008 року по справі № 9/51а, господарським судом встановлено, що у зв`язку з реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м. Львова, ДПІ у Сихівському районі м. Львова є правонаступником реорганізованої ДПІ у Галицькому районі м. Львова, згідно з наказом ДПА у Львівській області від 03.02.2008 року № 62.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Такі обставини є преюдиційними.

За зазначених умов, обставини встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили не належить доказувати. Обставини вважаються встановленими у іншому судовому рішенні якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частині цього рішення.

Враховуючи викладене, обставини встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2007 року по справі № 12/262 постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2007 року по справі № 12/262 та постановою господарського суду Львівської області від 02.10.2008 року по справі № 9/51а у яких брали участь позивач та відповідач (оскільки він є правонаступником ДПІ у Галицькому районі м. Львова) є преюдиційними і не потребують доказування.

Приймаючи рішення су виходив з наступного.

Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У відповідності до п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем 30.01.2008 року за № 2859 подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова розрахунок земельного податку де задекларовано до сплати на 2008 рік 513181,95 грн. з розбивкою по місяцях в сумі 42765,16 грн.

28.01.2009 року позивачем за № 1474 подано до ДПІ у Сихівському районі м. Львова розрахунок земельного податку де задекларовано до сплати на 2009 рік 591176,89 грн. з розбивкою по місяцях в сумі 49264,74 грн.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 N 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачено пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення: платіжне доручення № 40 від 28.02.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за січень 2008 р., платіжне доручення № 75 від 28.03.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за лютий 2008 р., платіжне доручення № 126 від 29.04.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за березень 2008 р., платіжне доручення № 157 від 28.05.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за квітень 2008 р., платіжне доручення № 188 від 24.06.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за травень 2008 р., платіжне доручення № 234 від 29.07.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за червень 2008 р., платіжне доручення № 266 від 29.08.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за липень 2008 р., платіжне доручення № 302 від 29.09.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за серпень 2008 р., платіжне доручення № 331 від 28.10.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за вересень 2008 р., платіжне доручення № 365 від 25.11.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за жовтень 2008 р., платіжне доручення № 400 від 30.12.2008 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за листопад 2008 р., платіжне доручення № 22 від 28.01.2009 року на суму 42765,16 грн. про сплату земельного податку за грудень 2008 р., платіжне доручення № 74 від 27.02.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за січень 2009 р., платіжне доручення № 107 від 27.03.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за лютий 2009 р., платіжне доручення № 5 від 30.04.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за березень 2009 р., платіжне доручення № 11 від 25.05.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за квітень 2009 р., платіжне доручення № 3 від 25.06.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за травень 2009 р., платіжне доручення № 11 від 30.07.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за червень 2009 р., платіжне доручення № 15 від 27.08.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за липень 2009 р., платіжне доручення № 20 від 25.09.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за серпень 2009 р., платіжне доручення № 30 від 28.10.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за вересень 2009 р., платіжне доручення № 270 від 27.11.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за жовтень 2009 р., платіжне доручення № 60 від 25.12.2009 року на суму 49264,74 грн. про сплату земельного податку за листопад 2009 р., платіжне доручення № 3 від 28.01.2010 року на суму 49264,75 грн. про сплату земельного податку за грудень 2009 р. в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «Земельний податок»за вказані періоди, проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.

А тому, орган державної податкової служби в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі № 358/13/13-09 від 17.03.2009 р.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення належить скасувати.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004601531/0 від 01.07.2010 року яким накладено штраф у сумі 44423,79 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та податкове повідомлення-рішення № 0004611531/0 від 01.07.2010 року яким накладено штраф у сумі 193249,33 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод»(вул.. Зелена, 301, м. Львів, код ЄДРПОУ 00111159) судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 20 грудня 2010 року

Суддя Качур Р.П.