Ухвала суду № 133646216, 28.01.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/655/26

Провадження № 2-з/524/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 р м.Кременчук

Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Алексашина Н.С., ознайомившись з заявою про забезпечення позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «Райффайзен Банк» одночасно із пред`явленням позову звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У заяві зазначив, що 18 вересня 2025 року банк (кредитор) уклав з ОСОБА_1 (позичальник) кредитний договір №014/MR/82/26775506287699, на підставі якого останній отримав грошові кошти в розмірі 421 000 грн., з умовою сплати процентів в розмірі 35,90% грн.

Позичальник умови кредитного договору щодо погашення кредиту та процентів не виконав, вимогу банку про дострокове виконання боргових зобов`язань проігнорував.

Станом на 02.12.2025 року заборгованість відповідача перед АТ «Райффайзен Банк» за кредитним договором склала 452 055,95 гривень.

Заявник зазначає, що відповідачу на праві власності належить нерухоме садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 17,6 кв.м та земельна ділянка з кадастровим номером 5322485100:08:000:0410, площею 0,0532 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на значний розмір наявної заборгованості, невиконання відповідачем зобов`язань, навіть після пред`явлення досудової вимоги, з метою забезпечення виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог банку, запобігання приховування, відчуження боржником майна, на яке можна звернути стягнення, заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно належне ОСОБА_1 .

Ознайомившись з поданою заявою та доданими документами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Стаття 150 ЦПК України встановлює перелік видів забезпечення позову. Зокрема, згідно п.1 ч.1 вказаної статті позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі N 914/1570/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. (див. п.47 постанови ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22)

З матеріалів поданої позовної заяви убачається, що між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/MR/82/26775506287699 від 18.09.2025 року, на підставі якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 421 000 грн., строком на 67 місяців, з умовою сплати 35,9% річних відповідно до графіку платежів.

Згідно наданого розрахунку заборгованості позичальник не виконує належним чином зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 452 055,95 грн., що спонукало заявника звернутися до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 .

З наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5322485100:08:000:0410 площею 0,0532 га, розташована в Кременчуцькому районі Полтавської області (реєстраційний номер 2644793553020), а також садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 17,6 кв.м, розташований в садівничому товаристві «Озон-2» по АДРЕСА_2 .

Вирішуючи питання щодо застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 (пункт 23), що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, зважаючи на невиконання зобов`язання за укладеним договором, враховуючи значну суму боргового зобов`язання, існують обґрунтовані побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення про стягнення заборгованості та ефективний захист прав позивача.

Щодо заявленого способу забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно ОСОБА_1 суд враховує, що обраний позивачем вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позовними вимогами.

За умов браку інформації про вартість зазначеного майна боржника, суд доходить висновку про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення.

Вказаний захід забезпечення позову є співмірним заявленій ціні позову. Крім того, забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.30, 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 5322485100:08:000:0410 площею 0,0532 га, розташовану в Кременчуцькому районі Полтавської області (реєстраційний номер 2644793553020), а також садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 17,6 кв.м, розташований в садівничому товаристві «Озон-2» по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 9113753224), в межах ціни позову в сумі 452 055 гривень 95 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909, м. Київ, вул.Генерала Алмазова, 4-А);

Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя Н.С. Алексашина