Постанова № 13364354, 22.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2010 року Справа № 2а-5435/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Параднік А.А. (довіреність від 08.07.2010 б/н)

від відповідача головний державний податковий інспектор

юридичного відділу Клиновський Д.В.

(довіреність від 05.11.2009 № 23880/10/10-013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс»

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

від 25 червня 2010 року № 00007808023 та № 00007908023,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому позивач просить:

- визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року № 00007808023, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11210,00 грн.

- визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року № 00007908023, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року № 00007808023та № 00007908023 були винесені на підставі акта перевірки від 09 червня 2010 року № 0225/12/32/23/30092111, але при проведенні перевірки, за результатами якої були прийняті оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податковим органом було порушено чинне законодавство, що є підставою визнання рішень спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську недійсними.

Змістом акта від 09 червня 2010 року підтверджено, що службові посвідчення і направлення на право проведення перевірки автомобіля ГАЗ державний номер ВВ 3464 АН були надані для ознайомлення експедитору Макагон Л.І., тобто, неналежній особі, у акті не вказано про пред'явлення копії наказу, що підтверджує порушення вимог статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відносно надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки. На адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» не був надісланий примірник направлення на перевірку від 09 червня 2010 року № 252.

Також, позивач зазначив, що в порушення пункту 2.1.4 та пункту 2.1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, в акті перевірки від 09 червня 2010 року не зазначена назва органу державної податкової служби, який виписав направлення на перевірку, дата та номер наказу керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, тип перевірки. На підставі пункту 4.11 зазначеного Порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій повинно прийматися при наявності заперечення посадових осіб суб'єкта до акта перевірки з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання, письмова відповідь на заперечення до акту перевірки у даному випадку надана не була.

Крім того, у акті зазначено про порушення статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що полягає у здійсненні діяльності без придбання торгового патенту, але виходячи із положень частині 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відносно того, що позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду, для здійснення позапланової перевірки на підставі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» з інших підстав, ніж визначені у статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», повинно бути наявним рішення суду, що у даному випадку не мало місця.

На підставі викладеного, на думку позивача, акт від 09 червня 2010 року, складений за результатами перевірки, при невиконанні посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства стосовно надання платнику податків відповідних документів на право проведення перевірки та при порушенні порядку проведення перевірки і надання такого акта, не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, такий акт не може бути прийнятий як належний і допустимий доказ на підтвердження факту порушень позивачем зазначених у рішеннях про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року № 00007808023 та № 00007908023 норм законодавства України, з урахуванням частини 3 статті 70 КАС України, якою встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У листі від 11 червня 2010 року № 10730/23-406 було зазначено про запрошення для ознайомлення з матеріалами перевірки, але при зверненні 22 червня 2010 року за вказаною у листі адресою представника позивача відповідачем не була надана можливість ознайомитися із матеріалами перевірки, у зв'язку з чим не було можливості надати додаткові зауваження до акта від 09 червня 2010 року.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати недійсними рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 25 червня 2010 року № 00007808023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11210,00 грн. та від 25 червня 2010 року № 00007908023 застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21,34 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні, викладеним у адміністративному позові.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 02 серпня 2010 року № 13941/10/10-013, в яких у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю (арк. справи 31-37). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

В ході проведення перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій актом від 09 червня 2010 року № 0225/12/32/23/30092111, зареєстрованим в СДПІ ВПП у м. Луганську 15 червня 2010 року за № 0073/12/01/08/3009211, встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». На підставі вищезазначеного акта перевірки винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року № 00007808023 та від 25 червня 2010 року № 00007908023.

У адміністративному позові позивачем зазначено, що оскаржувані рішення винесено за результатами перевірки, в ході якої податковим органом було порушено чинне законодавство. Однак, таке твердження позивача, на думку відповідача, свідчить про необізнаність його посадових осіб стосовно вимог чинного законодавства та є нормативно необґрунтованими. Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби надано право у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю торгових патентів, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV (статті 15 - 16) Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зокрема, згідно зі статтею 15 Закону такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до законодавства України. Посадовими особами Державної податкової адміністрації в Луганській області було проведено планову перевірку щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій. Така перевірка не є плановою виїзною перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що передбачена частиною 1 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Перевірка застосування реєстраторів розрахункових операцій за своїм характером та за змістом норм Закону про РРО носить раптовий характер, тому щодо неї Законом не передбачено вимоги про повідомлення особи, що перевіряється, до початку її проведення.

Висновки позивача щодо обов'язку органу ДПС при проведенні такої перевірки надати копію наказу на проведення позапланової виїзної перевірки не відповідають змісту наведених вище норм та виду проведеної перевірки. Також перевіряючими не було складено акт відмови від допуску до перевірки, у зв'язку з відсутністю відповідного факту посадовими особами позивача, які здійснювали реалізацію товарів, перевіряючі були допущені до перевірки. Крім того, посилання позивача на норми Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», також не є обґрунтованими, оскільки Указ втратив силу вже 5 років потому. Такий Указ Президента України діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань. Оскільки до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 16 лютого 2005 року було внесено зміни, що передбачають види перевірок, які можуть здійснювати органи державної податкової служби, підстави та порядок їх проведення, норми Указу Президента України № 817 щодо цих правових відносин втратили чинність.

Що стосується права суб'єкта господарювання на подання заперечень на акт перевірки, відповідач зазначає, що Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, як вбачається з пункту 1.1, регулює порядок оформлення планових та позапланових виїзних перевірок, що проводяться відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та не розповсюджується на перевірки застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2008 року № 534, за результатами перевірки складається акт, а у разі відсутності порушення суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства - довідка. За наслідками перевірки господарської одиниці товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» посадовими особами ОДПС було складено акт перевірки у зв'язку із встановленням ряду порушень: пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - розрахункові операції проведені без застосування РРО та не видані розрахункові документи встановленої форми; статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту. Висновок позивача стосовно того, що за результатами проведення перевірки осіб, які використовують РРО, не може бути встановлено порушення вимог Закону про патентування, є безпідставним, оскільки згідно розділу 4 Методичних рекомендацій в описовій частині акта перевірки обов'язково мають зазначатися дані про отримані суб'єктом господарювання дозвільні документи: торгові патенти (номери, дати видачі, назви органів ДПС, які здійснили їх видачу, сфери діяльності, на право здійснення яких отримано торгові патенти, термін дії таких патентів) і ліцензії (на право торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, провадження інших видів господарської діяльності, їх номери, дати видачі, термін дії таких ліцензій). Таким чином, у разі встановлення відсутності торгового патенту на місці здійснення розрахункових операцій перевіряючими обов'язково має бути відображений такий факт в акті перевірки у відповідній графі підпункти 2.2.1, 2.2 розділу 2 акта перевірки.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 619, ненадання платнику податків документів, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною 1 статті 11-2 цього Закону, може бути підставою для недопущення посадових осіб ОДПС до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною. Тому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов від 02 серпня 2010 року № 13941/10/10-013.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 09 червня 2010 року посадовими особами державної податкової адміністрації в Луганській області проведено перевірку автомобілю ГАЗ ВВ 34-64 АН, який прямував за маршрутом Луганськ-Лутугино-Антрацит, за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0225/12/32/23/30092111 (арк. справи 72-75).

Перевіркою встановлено, що 09 червня 2010 року товариством торговий дім «Марс» здійснюється виїзна торгівля на автомобілі без придбання торгового патенту, без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі особі, яка отримала товар, розрахункового документа встановленої форми, чим порушено пункти 1 та 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Від підписання акта перевірки від 09 червня 2010 року № 0225/12/32/23/30092111 експедитор Макогон Л.І., в присутності якої проводилась перевірка, відмовилась, про що посадовими особами державної податкової адміністрації в Луганській області складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 000152 (арк. справи 90).

На підставі акта перевірки від 09 червня 2010 року № 0225/12/32/23/30092111 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 25 червня 2010 року прийняті рішення:

- № 00007808023, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» за проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11210,00 грн. (арк. справи 10);

- № 00007908023, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» за здійснення виїзної торгівлі на автомобілі без придбання торгового патенту на підставі абзацу 4 частини 1 статті 8 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21,34 грн. (арк. справи 11).

Доводи позовної заяви про те, що посадовими особами державної податкової служби при проведенні 09 червня 2010 року перевірки за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій було порушено вимоги статей 11-1 та 11-2 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а тому такий акт з урахуванням частини 3 статті 70 КАС України не може бути прийнятий як належний і допустимий доказ на підтвердження факту зазначених в акті перевірки порушень, відхиляються судом за необґрунтованістю з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним. Отже, інші акти законодавства, у тому числі й Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», застосовується тільки в частині, не врегульованій Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», перевірки проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби і за наявності направлень на перевірку.

Перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» 09 червня 2010 року проведена посадовими особами Державної податкової адміністрації в Луганській області згідно затвердженого плану проведення перевірок на червень 2010 року на підставі направлення на проведення перевірки від 09 червня 2010 року № 252 (арк. справи 69-70, 71), що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення, зокрема, позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, у разі порушення працівниками контролюючого органу зазначених вимог Закону під час проведення перевірки субєкт господарювання має право не допустити працівників до проведення цієї перевірки. Однак власне недотримання контролюючим органом вимог Закону під час здійснення такої перевірки не звільняє субєкта підприємницької діяльності від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства та не мають обовязковим наслідком недійсність рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки.

Оцінюючи правомірність застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 25 червня 2010 року № 00007808023 за порушення вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11210,00 грн., суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання вищезазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправним з огляду на нижчевикладене.

Стаття 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідальність за порушення вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлена статтею 17 цього Закону. Зокрема, згідно з пунктом 1 зазначеної статті до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Матеріалами справи (описом готівкових коштів на місці проведення розрахунків та письмовими поясненнями експедитора Макогон Л.І. до акта перевірки (арк. справи 76, 89) достовірно підтверджено, що експедитор Макагон Л.І. за доставлений субєктам господарювання товар отримувала готівкові кошти, а тому в силу положень статті 2 та пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначені операції є розрахунковими і мали бути проведені через реєстратор розрахункових операцій з видачею особам, які отримували товар, розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Позивачем не надано суду жодних доказів, що при отримані готівкових коштів за доставлений субєктам господарювання товар розрахункові операції проводилися через реєстратор розрахункових операцій з видачею особам, які отримували товар, розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Надані представником позивача копії прибуткових касових ордерів від 10 червня 2010 року № 291, від 11 червня 2010 року № 293, від 12 червня 2010 року № 295, від 15 червня 2010 року № 300, від 26 червня 2010 року № 324 разом з доданими до них реєстрами документів (арк. справи 142-160) не спростовують виявлене перевіркою 09 червня 2010 року порушення Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 25 червня 2010 року № 00007808023 (2242,00 грн. x 5 = 11210,00 грн.) відповідає вимогам пункту 1 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оцінюючи правомірність застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 25 червня 2010 року № 00007908023 за порушення вимог Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у розмірі 21,34 грн., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним зазначеного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

У відповідності із частиною 2 статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», прийнятим наказом Державного комітету статистики України від 26 грудня 2005 року № 375, визначено, що:

- оптова торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або іншим оптовикам, яка здійснюється оптовими торговцями, оптовими фірмами зі збуту промислових товарів, оптовими базами, оптовиками-заготівельниками, власниками складів, експортерами, імпортерами, кооперативними організаціями, які займаються заготівлею та збутом сільськогосподарської продукції тощо;

- роздрібна торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, призначених переважно для споживання приватними особами чи домашніми господарствами. Роздрібну торгівлю класифікують за місцем торгівлі торгівля у магазинах, кіосках та з лотків, фірмах посилкової торгівлі, за допомогою рознощиків та вуличних торговців, споживчих кооперативів, аукціонних фірм тощо.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем з метою реалізації молочної продукції, пива, безалкогольних напоїв та інших продовольчих товарів укладено зі своїми контрагентами, які є субєктами господарської діяльності, договори поставки (арк. справи 94-123).

З зазначених договорів поставки вбачається, що предметом договору є продаж та доставка замовнику продукції (молочної продукції, пива, безалкогольних напоїв та інших продовольчих товарів). Сторони домовились, що поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця в усній формі шляхом централізовано-кільцевих перевезень, за якими постачальник (позивач у справі) здійснює систематичні поставки товару по узгодженим на певний період параметрам. Днем поставки товару є дата передачі товару покупцю, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 09 червня 2010 року позивач на автомобілі ГАЗ державний номер ВВ 34-64 АН, який прямував за маршрутом Луганськ-Лутугино-Антрацит, на виконання умов укладених договорів поставки згідно видаткових накладних від 08 червня 2010 року № Т/РН-136084, № Т/РН-136034, № Т/РН-136036, № Т/РН-134035, № Т/РН-136024, № Т/РН-136025, № Т/РН-135841, № Т/РН-136028, № Т/РН-136080, № Т/РН-136026 (арк. справи 79-88), які досліджувалися при спірній перевірці та винесенні оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, здійснював доставку товару своїм контрагентам, які є субєктами господарської діяльності.

З системного аналізу норм Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, вбачається, що виїзна торгівля за допомогою транспортних засобів полягає у безпосередньому здійсненні торгівельної діяльності з автомобілів у відведених для цього місцях за наявності у суб'єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

Оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач безпосередньо не здійснював торговельну діяльність з автомобілю, який перевірявся, а лише за його допомогою на виконання умов укладених договорів поставки здійснював доставку товару своїм контрагентам, суд прийшов до висновку, що придбання торгового патенту для виїзної торгівлі на автомобіль ГАЗ державний номер ВВ 34-64 АН не вимагалось. Відповідно в діях позивача відсутні ознаки визначеного відповідачем в ході перевірки порушення, що виключає застосування відповідальності. Крім того, висновки податкового органу про порушення позивачем статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не підтверджені даними перевірки та не обґрунтовані, а тому правомірність застосування до позивача відповідальності за порушення положень даної статті не доведена в силу вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішення субєкта владних повноважень, а не про його недійсність, а тому за результатами судового розгляду справи рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року № 00007908023, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21,34 грн., суд визнає протиправним.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 29 листопада 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року № 00007908023, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» (ідентифікаційний код 30092111) застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21,34 грн. (двадцять одна гривня тридцять чотири копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс» (ідентифікаційний код 30092111, місцезнаходження: 94500, Луганська область, м. Красний Луч, Мікрорайон 3, буд. 16) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 29 листопада 2010 року.

СуддяТ.І. Чернявська