Постанова № 13364319, 20.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2010 року Справа № 2а-4357/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій №159 від 18.05.2010, претензії про сплату економічних санкцій №159 від 20.05.2010, припису про виконання вимог щодо усунення порушень №171 від 18.05.2010, зобовязання в подальшому утримуватися від вчинення дій, щодо перевірок дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи із землеустрою та земельно-кадастрові роботи, котрі не відносяться до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, -

встановив:

03 червня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій №159 від 18.05.2010, претензії про сплату економічних санкцій №159 від 20.05.2010, припису про виконання вимог щодо усунення порушень №171 від 18.05.2010, зобовязання в подальшому утримуватися від вчинення дій, щодо перевірок дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи із землеустрою та земельно-кадастрові роботи, котрі не відносяться до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 06 по 14 травня 2010 року на Обласному комунальному підприємстві „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області була проведена планова перевірка з дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи з землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, повязані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №269 від 14.05.2010, на підставі якого відповідачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №159 від 18.05.2010, претензія №159 від 20.05.2010 та винесений припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін №171 від 18.05.2010.

Позивач вважав дії Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області щодо проведення перевірки, та рішення прийняті за її результатами незаконними, оскільки роботи та послуги, повязані з оформленням документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх у власність громадян України підприємство позивача не виконує. Крім того зазначив, що при проведенні перевірки та визначенні необґрунтовано отриманої виручки державним інспектором було допущено вільне трактування п.21 додатку до ПКМУ від 25.12.1996 №1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, оскільки, згідно реєстраційних документів, позивач є комунальним підприємством, засновником якого є Луганська обласна рада, діє на повному госпрозрахунку та відповідно до статуту, реалізує свою продукцію за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України за державними цінами і тарифами. Державним інспектором незаконно обраховувався необґрунтований на його погляд доход не тільки з нерегульованих державною розцінок на землевпорядні роботи, але й з інших видів робіт. Щодо посилань в акті перевірки на застосування завищених розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг за рахунок застосування індексу інфляції, позивачем зазначено, що застосування такого індексу у розрахунках ціни за послуги законодавством не заборонено. Також позивачем зазначено, що передбачений рівень рентабельності в розмірі 10% є рекомендацією засновника підприємства Луганської обласної ради. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Ухвалою суду від 30 серпня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Луганську обласну раду.

Представник третьої особи Луганської обласної ради в судовому засідані позовні вимоги підтримав та пояснив, що Обласне комунальне підприємство „Луганський обласний земельно-інформаційний центр”, згідно статуту, є комунальним підприємством та обєктом спільної власності територіальних громад Луганської області, засновником якого є Луганська обласна рада. Пункт 5.3 Статуту Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” визначає джерелом формування фінансових ресурсів Центру прибуток (доход), амортизаційні відрахування, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження. Центр самостійно планує свою діяльність, та реалізує свою продукцію за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінаи і тарифами. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області позовні вимоги не визнала, про що подала суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.58-60). В запереченнях проти позову відповідач просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що позивачем було порушено порядок застосування цін (тарифів), а саме у період з червня 2009 року по лютий 2010 року застосовувались завищені розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг за рахунок необґрунтованого застосування індексу інфляції, накладних витрат та рентабельності. Внаслідок цього підприємством необґрунтовано одержана виручка. Ці дії призвели до порушення розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерствам фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124. Позивач в своїй роботі керується спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерствам фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124, яким встановлені розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, що свідчить про використання ним регульованих цін. Застосування до регульованих розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг індексу інфляції, накладних витрат та рентабельності не передбачено зазначеним наказом, що є порушенням державної дисципліни цін. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача доводи заперечень проти позову підтримав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із статтею 12 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Закон України „Про ціни та ціноутворення” поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, ст. 8 Закону України „Про ціни та ціноутворення” передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державний контроль за цінами відповідно до ст.13 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:

- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, субєктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, субєктів господарювання обовязкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

- вживає відповідно до законодавства заходів за порушення субєктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобовязання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Абзацом 1 п.6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної субєктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзацу першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни і ціноутворення” та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

- нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обовязкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обовязкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) субєктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необґрунтовано одержана субєктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) субєктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, - уся сума незаконно стягнутих коштів;

- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі - як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Судом встановлено, що з 06 по 14 травня 2010 року на Обласному комунальному підприємстві „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області була проведена планова перевірка з дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи з землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, повязані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №269 від 14 травня 2010 року, відповідно до висновків якого, Обласним комунальним підприємством „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” у період з червня 2009 року по лютий 2010 року необґрунтовано одержана сума виручки в розмірі 41940,83 грн. за рахунок стягнення завищеної вартості послуг у звязку із необґрунтованим застосуванням індексу інфляції, рентабельності та накладних витрат, в порушення Розмірів оплати земельно-кадасторвих робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерствам фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення №159 від 18 травня 2010 року, згідно з яким, з Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” вилучено у дохід Державного бюджету України суму виручки в розмірі 41940,83 грн. та стягнуто штраф в сумі 83881,66 грн.

На підставі рішення №159 від 18 травня 2010 року, Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено претензію №159 від 20 травня 2010 року щодо сплати сум економічних санкцій.

Згідно припису Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін №171 від 18.05.2010 від позивача вимагається в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін, причин та умов, що їм сприяють шляхом приведення Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг у відповідність з діючим законодавством.

Згідно зі ст.9 Закону України „Про ціни та ціноутворення” Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Статтею 4 Закону України „Про ціни та ціноутворення” встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт та визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 спільного наказу Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №578/5770 розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України. Виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.

Пунктом 4 спільного наказу Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №578/5770 встановлено, що розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг ураховують усі види витрат праці, необхідних для виготовлення проектної та вишукувальної продукції встановлених складу та якості: безпосереднє виготовлення продукції або надання послуги; перевірку проектної та вишукувальної документації іншими фахівцями; унесення доповнень та змін у документацію після її погодження з іншими організаціями і закладами; виготовлення проектних та вишукувальних документів та їх розмноження; участь робітників, які виконують вишукувальні роботи, дослідження і лабораторні аналізи; оплату праці водіїв транспортних засобів при виготовленні проектної та вишукувальної продукції; безпосереднє керівництво роботами; забезпечення виконання робіт.

Як вбачається з реєстраційних документів позивача, а саме п.1.1 Статуту Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр”, підприємство створено згідно з рішенням Луганської обласної ради від 28 січня 2003 року №6/17, є обєктом спільної власності територіальних громад Луганської області, управління яким здійснює засновник. Пунктом 1.4 Статуту передбачено, що Обласне комунальне підприємство „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” при здійсненні своєї господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать чинному законодавству та положенням Статуту.

Відповідно до 5.9 Статуту Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” центр реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами. В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку.

За таких обставин, суд погоджує доводи позивача відносно того, що пунктом 1 спільного наказу Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №578/5770 розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг є обовязковими для застосування державними органами земельних ресурсів та є рекомендованими для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України, що також не суперечить положенням пункту 6 спільного наказу Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 10.07.2001 за №578/5770, відповідно до якого, використання розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг не виключає застосування недержавними підприємствами та організаціями, за домовленістю сторін, договірних розцінок на виготовлення проектної та вишукувальної продукції та надання послуг.

Таким чином, для позивача, ціни, встановлені спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №578/5770 не є обовязковими, а тому позивач їх може коригувати шляхом застосування до них індексу інфляції, або в спосіб.

Враховуючи викладене, використання позивачем в своїй господарській діяльності спільного наказу Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 №97/298/124 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 10.07.2001 у якості підстави для визначення чи формування розміру цін за оплату земельно-кадастрових робіт та послуг із застосуванням індексу інфляції при визначенні розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг не є порушенням державної дисципліни цін за яке до позивача застосовані фінансові санкції.

Разом із цим суд зазначає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області стосовно перевірки Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Дії Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області по проведенню перевірки Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” та стягненню економічних санкцій у розмірі 125822,49 грн. узгоджуються з вимогами Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення”, Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії рішення від 18 травня 2010 року № 159 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припис від 18 травня 2010 року № 171 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, саме вони мають вплив на його права та обовязки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Разом із цим суд зазначає, що претензії не є рішеннями субєкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносини, що можуть бути предметом спору, а тому позовні вимоги, щодо визнання незаконною та скасування претензії №159 від 20 травня 2010 року задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про зобовязання відповідача утримуватись від вчинення дій щодо перевірок дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи із землеустрою та земельно-кадастрові роботи, котрі не відносяться до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Зі змісту ст.2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин. Тому суд не вбачає законних підстав зобовязувати відповідача до утримання від вчинення певних дій на майбутнє.

Таким чином, відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 27 вересня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій №159 від 18.05.2010, претензії про сплату економічних санкцій №159 від 20.05.2010, припису про виконання вимог щодо усунення порушень №171 від 18.05.2010, зобовязання в подальшому утримуватися від вчинення дій, щодо перевірок дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на роботи із землеустрою та земельно-кадастрові роботи, котрі не відносяться до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 159 від 18 травня 2010 року до Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” в сумі 41940,83 грн. та штрафних санкцій в сумі 83881,66 грн.

Визнати незаконним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №171 від 81.05.2010 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства „Луганський обласний земельно-інформаційний центр” (ідентифікаційний код 32473339, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Леніна, буд.70) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 27 вересня 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб