Постанова № 13363620, 13.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 р.Справа №2а-14865/10/14/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін:

від позивачів Нізяєва, представник за дов.,

від відповідача Володькин, представник за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаркет"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АРК

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмаркет» (далі - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Ялта (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.10р. №0000033500/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 92381,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 46191,00 грн., №0001641701/0 про донарахування податкового зобовязання податку з доходів фізичних осіб на суму 2641,10 грн., штрафні санкції 5294,20 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечував, просив залишити позов без задоволення. Пояснив, що доводи, висловлені в позовної заяві не спростовують висновки висловлені в акті перевірки від 03.08.10 № 3152/23-1/24023750/191 відносно необхідності нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходу у вигляді безоплатно отриманих послуг міжнародного роумінгу в сумі 2647,1 грн. та вимоги позивача про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2010р. №0000033500/0 в сумі 138 572,00 грн., №0001641701/0 в сумі 7941,3 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобовязаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 30.06.2010р. №000042/334 проведена планова виїзна перевірка ТОВ „Будмаркет" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №3152/23-1/24023750/191 від 03.08.2010р.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Ялта прийняти податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010 р. № 0000033500/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92381 гр., застосування штрафних санкцій на суму 46191 грн., на загальну суму 138572 грн.; від 13.08.2010 р. № 0002032301/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 20372 грн., застосування штрафних санкцій на суму 7721 грн., на загальну суму 28093 грн.; від 13.08.2010 р. № 0001641701/0 про донарахування податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб на суму 2647,1 грн., застосування штрафних санкцій на суму 5294,2 грн. на загальну суму 7941,3 грн.

Як зазначено в акті перевірки, податок на додану вартість було донараховано в зв'язку з тим, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Кримекодизайн». За виконані роботи по реконструкції бульвару Пушкінський, Гоголя та річки Водопадной ТОВ «Кримекодизайн» отримано від ТОВ «Будмаркет» 554288,80 грн. Проведення розрахунків між позивачем та ТОВ «Кримекодизайн» підтверджуються матеріалами справи (квитанціями та актом перевірки). На вказану суму ТОВ «Кримекодизайн» надано податкову накладну № 2 від 30.01.2009 р. Згідно з вироком Ялтинського міського суду від 11.06.2010 р. засновника ТОВ «Кримекодизайн» ОСОБА_1 було засуджено за фіктивне підприємництво. В акті перевірки зазначено, що вказаним приговором встановлено здійснення ТОВ «Кримекодизайн» безтоварних операцій з контрагентами. На підставі цього в акті зроблено висновок про недійсність угоди між ТОВ «Будмаркет» та ТОВ «Кримекодизайн», в зв'язку з чим позивач не мав право на включення податку на додану вартість в податковий кредит по отриманій від контрагента податковій накладний.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31.08.10р. вирок Ялтинського міського суду від 11.06.2010 р. відносно засновника ТОВ «Кримекодизайн» ОСОБА_1 - скасований.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31.08.10р. встановлено, що «ТОВ «Кримекодизайн» и ЧП «Светоч» ніякій реальній фінансово-господарській діяльності по придбанню і продажу товарів, виконанню робіт, послуг не вели. ОСОБА2 створив вказані підприємства, документально оформляв їх бухгалтерський і податковий облік з метою приховування своєї незаконної діяльності по переведенню в готівку грошових коштів за винагороду».

Вказана діяльність засновника ТОВ «Кримєкодизайн» не має ніякого відношення до ТОВ «Будмаркет». Розрахунки між підприємствами здійснювались готівкою, про що зазначено в акті перевірки. Тобто, ТОВ «Будмаркет» не приймав участь в незаконний діяльності ТОВ «Кримєкодизайн», пов'язаною з «переведення в готівку грошових коштів за винагороду» . Факт притягнення до кримінальної відповідальності засновника ТОВ «Кримекодизайн», не може впливати на податковий та бухгалтерський облік ТОВ «Будмаркет». Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями.

Більш того, суд зазначає, що вирок Ялтинського міського суду від 11.06.10р., як підстава для нарахування податкових зобовязань позивачу та здійсненні відповідних висновків відповідачем у акті перевірки щодо заниження податків позивачем скасований, тобто, на час розгляду справи вже відпали юридичні підстави для нарахування сум податків, які оскаржує позивач.

У п.5 Листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також, Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п. 7.1. ст. 7, пп. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох екземплярах. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В акті перевірки встановлений факт наявності податкової накладної наданої ТОВ «Кримекодизайн» та інших документів обліку, що свідчить про підстави включення зазначених у накладної сум до податкового кредиту підприємства.

Документи, які підтверджували взаємовідносини позивача та ТОВ «Кримекодизайн» були вилучені згідно протоколу обшуку від 30.10.2009р., та на час розгляду справи знаходяться у Головному відділенні податкової міліції ДПІ в м.Ялта що не заперечувалось сторонами.

Крім того, як вбачається з акту перевірки ДПІ було виявлені порушення з податку з доходів фізичних осіб таки як відсутність документів, яки свідчили б про службові відрядження посадових осіб підприємства та здійснення витрат на мобільний зв'язок не пов'язаних з господарською діяльністю, однак доказів та обґрунтування таких висновків ДПІ в м. Ялта не надало.

Між ТОВ «Будмаркет» та ТОВ «УМЗ» укладений контракт по наданню послуг зв'язку, номер використовується посадовими особами підприємства з метою керування підприємством. Вказаний телефон використовується для зв'язку з контрагентами, що розташовані за кордоном. Наведене свідчить про те, що вказані витрати понесені в зв'язку з діяльністю підприємства, що підтвердив представник позивача під час судового розгляду справи.

Як вбачається з довідки управління статистики, основним видом діяльності позивача є загальне будівництво будівель та оптова торгівля будівельними матеріалами.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/97-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Для здійснення своєї господарської діяльності з метою підвищення ефективності роботи підприємства керівником позивача був виданий наказ про забезпечення його працівників мобільним зв'язком.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку. На виконання вказаного наказу директором ТОВ був затверджений список працівників, які будуть користуватись телефоном.

Вказаним наказом встановлено, що мобільні телефони використовуються виключно з виробничою метою і забороняється використовувати мобільний зв'язок для особистих потреб.

Таким чином, позивач у ході своєї господарської діяльності користувався послугами операторів мобільного зв'язку. За ці послуги телефонна компанія щомісячно направляла позивачу рахунки за надані послуги. У вказаних рахунках зазначено номер особистого рахунку, період, за який здійснено нарахування, номери телефонів, по яких проводились розмови, абонплата, суми вхідних, вихідних дзвінків у межах України та за кордоном, спеціальні послуги, а також сума податку на додану вартість.

Виставлені рахунки позивач оплачував в безготівковому порядку. У платіжних дорученнях виділялися суми ПДВ. Після оплати послуг позивач отримував податкові накладні. Оплачені таким чином послуги мобільного зв'язку позивач відносив до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Проте в п. 5.3 - 5.8 ст. 5 цього Закону не зазначено про неправомірність віднесення до складу валових витрат витрати за послуги мобільного зв'язку.

Згідно з пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав право послуги мобільного зв'язку віднести до валових витрат.

Крім того, норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства нереальних сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Однак у даному випадку всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг мобільного зв'язку були у позивача у наявності та подані до перевірки. Тому суд вважає, що з боку позивача відсутні порушення п.п. 8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України №889 від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб».

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Ялта від 13.08.10р. №0000033500/0 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92381 гр., застосування штрафних санкцій на суму 46191 грн., на загальну суму 138572 грн. та від 13.08.2010 р. № 0001641701/0 про донарахування податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб на суму 2647,1 грн., застосування штрафних санкцій на суму 5294,2 грн. на загальну суму 7941,3 грн. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засідання 13.12.10р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови, постанова у повному обсязі буде складена 17.12.10р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта від 13.08.10р. №0000033500/0 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92381 гр., застосування штрафних санкцій на суму 46191 грн., на загальну суму 138572 грн. та від 13.08.2010 р. № 0001641701/0 про донарахування податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб на суму 2647,1 грн., застосування штрафних санкцій на суму 5294,2 грн. на загальну суму 7941,3 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмаркет» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.