Постанова № 13363486, 28.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.12.10Справа №2а-16388/10/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі судового засідання Дубініній А.В., за участі представників сторін: представник позивача - Качан О.О. ;

представник відповідача Лукянець О.Ю.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно невидачі свідоцтва про податкову реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський»; зобовязання відповідача видати ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» свідоцтво про податкову реєстрацію платника ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2010р. було відкрито провадження у справі, вирішено питання про невідкладний розгляд справи та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція в м.Сімферополі протиправно не розглядає заяву ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» про реєстрацію його у якості платника ПДВ від 07.10.2010 року, будь-які відповіді та відмови на адресу позивача не направляло, але самі підстави для відмови позивачу у реєстрації платником ПДВ відсутні.

До початку розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не реєстрації ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» платником податку на додану вартість та невидачі свідоцтва про податкову реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський»; зобовязання відповідача зареєструвати ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» платником податку на додану вартість та видати ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» свідоцтво про податкову реєстрацію платника ПДВ.

Під час розгляду справи позивач повторно уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови в реєстрації ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» платником податку на додану вартість та відмови в видачі свідоцтва про податкову реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський»; зобовязання відповідача зареєструвати ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» платником податку на додану вартість та видати ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» свідоцтво про податкову реєстрацію платника ПДВ.

У судовому засіданні 28.12.2010 року представник позивача просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 28.12.2010 року надав заперечення проти позову, де зазначив, що підставою для відмови позивачу у реєстрації його у якості платника ПДВ є невідповідність поданих заяв вимогам діючого законодавства, про що позивач був повідомлений листом від 20.10.2010 року. Але доказів надіслання вказаних листів позивачу, відповідач до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський» зареєстровано у якості юридичної особи 21.09.2010 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №6323956, код ЄДРПОУ 37285790 та 22.09.2010 року узято на облік в органах державної податкової служби за № 80437, що підтверджується відповідною довідкою ДПІ у м. Сімферополі від 22.09.2010 № 3585/29-0.

11 жовтня 2010 року позивач звернувся до ДПІ в м. Сімферополі із заявою про реєстрацію «Торгівельно-офісний центр «Казанський» у якості платника податків на додану вартість з посиланням на наявність очікуваних оподаткованих операцій більш 300 000грн, дата початку здійснення операцій зазначена 01.11.2010 року.

Зазначена заява була отримана відповідачем 11.10.2010 року, що підтверджується відміткою представника відповідача на реєстраційній заяві.

Судом встановлено, що відповідачем 20.10.2010 року за № 45304/10/15-2 надіслано повідомлення позивачу, в якому заява визнана такою, що не відповідає законодавству, так як невірно заповнені п.7, п.8, п.11 реєстраційної заяви.

Крім того, судом встановлено, що позивач повторно 26.10.2010 року та 08.12.2010 року звертався до відповідача з заявами про реєстрацію платником податку на додану вартість, але згідно з повідомленнями відповідача від 10.11.2010 року та 15.12.2010 року позивачу також було відмовлено у реєстрації у звязку з невідповідністю заяв вимогам законодавства.

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частино 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990року №509-XII (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 року №886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з фізичними особами підприємцями реалізує владні управлінські функції, через що належить до субєктів владних повноважень в розумінні пп. 7 п. 1 ст. 3 КАС України

Отже, даний спір є публічно правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частині 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняв (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що субєкт владних повноважень повинен вчинити дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, щ субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно, розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Закон України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 2.1 ст. 2 Закону №168 платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно з підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Закону №168 особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Статтею 9 Закону №168 закріплений порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, де визначено, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку (п.9.1) з метою реєстрації у якості платника ПДВ.

Особа, що бажає зареєструватися, повинна надіслати заяву про реєстрацію на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручити особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобовязаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви (п. 9.5). Заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу:

а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом;

б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом (п.9.6. Закону №168).

Згідно приписів наказу ДПА України від 01.03.2000 року N 79 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" (далі Положення №79) реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону №168 (п.13). Форму заяви про реєстрацію наведено в додатку 1 до Положення № 79.

Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Згідно п. 14 Положення №79 протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки. При цьому перебіг десятиденного строку, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного дня, наступного за днем отримання податковим органом заяви про реєстрацію платника податку. Якщо останній день десятиденного строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день у податковому органі, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з пп. 14.1 Положення №79 про реєстрацію платників ПДВ у разі, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк з дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією подати нову заяву про реєстрацію із зазначенням підстав неприйняття попередньої.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до вищенаведених положень було надано до ДПІ в м. Сімферополі 11.10.2010 року реєстраційну заяву від 07.10.2010 року, в якій зазначені всі необхідні відомості, що підлягають обовязковому зазначенню у такій заяві.

Щодо посилань відповідача на невірне заповнення п.п. 7,8,11 заяви, суд зазначає наступне.

Позивачем був заповнений п. 7 заяви та поставлена позначка в рядку, в якому зазначено, що причиною реєстрації є добровільне рішення заявника, що не суперечить діючому законодавству, у тому числі п. 2.1. ст.. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи представника відповідача, що в цьому випадку позначка має бути проставлена проти першого рядку не відповідає чинному законодавству, оскільки саме на платника податків покладається вибір причин реєстрації платником ПДВ, якщо відсутні підстави для обовязкової реєстрації, та це не може бути підставою для відмови в такій реєстрації.

Крім того, представник відповідача зазначає, що заявником не заповнений п. 8 заяви, а саме дата досягнення загальної суми оподатковуваних операцій.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач лише розпочинає свою діяльність, при цьому в заяві було зазначено, що очікуваний обсяг оподаткованих операцій за звітний податковий період буде складати більше 300000 гривен, дата початку здійснення операцій зазначена з 01.11.2010 року .

Оскільки визначення дати досягнення суми оподаткованих операцій для позивача, що здійснює реєстрацію за власним бажанням, а не у звязку з обовязковими причинами, наведеними у ст.. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», не є обовязковою умовою для реєстрації платником ПДВ, суд вважає, що не заповнення п. 8 заяви не є підставою для відмови в реєстрації платником ПДВ.

Щодо посилань відповідача на незаповнення п. 11 заяви, суд вважає, що ці доводи взагалі не підтверджуються матеріалами справи, так як цей пункт був заповнений та в заяві зазначено, що до заяви додається лише копія свідоцтва про державну реєстрацію, оригінал платіжного документа про сплату суми за свідоцтво.

Інші документи, які мають бути залучені до заяви, діючим законодавством не передбачені.

Оцінюючи зміст реєстраційної заяви, що була подана до відповідача 11.10.2010 року, суд прийшов до висновку, що вона є такою, що відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, та позивачем в цій заяві зазначені всі необхідні відомості для проведення реєстрації платника ПДВ достовірно та в повному обсязі, а саме достовірно та у повному обсязі зазначені обовязкові реквізити, заява скріплена печаткою заявника, підписана відповідальною особою платника податку та інше.

Тому відповідач протиправно та безпідставно відмовив у проведенні реєстрації позивача платником податку на додану вартість повідомленням від 20.10.2010 року за № 45304/10/15-2, зазначивши що заява визнана такою, що не відповідає законодавству, так як невірно заповнені п.7, п.8, п.11 реєстраційної заяви.

При цьому суд не оцінює повторні заяви позивача, що надходили до ДПІ в м. Сімферополі 26.10.2010 року, 08.12.2010 року та відповіді відповідача, оскільки відповідач був зобовязаний здійснити реєстрацію позивача ще за його першою заявою від 07.10.2010 року, яка надійшла до відповідача 11.10.2010 року.

Крім того, судом встановлено, що жодне повідомлення відповідача від 20.10.2010 року, 10.11.2010 року, 15.12.2010 року взагалі не надсилалися позивачу, у звязку з чим позивач не міг скористатися своїм правом на оскарження безпідставної відмови, а повторно надсилав заяви про реєстрацію.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України не надав суду належних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо відмови в реєстрації платником податку на додану вартість позивача.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги доводи відповідача, з яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Положення №79 передбачає обовязок субєктів владних повноважень щодо ведення Реєстру платників податку на додану вартість. Згідно п. 20 Положення №79 Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та обєднані з числа обовязків з ведення Реєстру здійснюють:

- приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідальності нормативним документам;

- обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;

- приймання файлів з регіональних баз реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;

- видачу Свідоцтв та засвідчення копій;

- формування бази даних платників податку на додану вартість.

За таких обставин, суд вважає дії ДПІ в м. Сімферополі по відмові у реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» та видачі свідоцтва платника ПДВ такими, що суперечать чинному законодавству, а отже протиправними та вважає за необхідне зобовязати ДПІ в м. Сімферополі здійснити дії щодо реєстрації ТОВ «Торгівельно-офісний центр «Казанський» платником ПДВ та видати свідоцтво платника ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні проголошений повний текст постанови по справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі щодо відмови в реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський» та видачі свідоцтва платника податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський».

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі здійснити дії щодо реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Казанська, 1а, код ЕДРПОУ 37285790) згідно заяви від 07.10.2010 року, що надійшла до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі 11.10.2010 року.

4. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі видати Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Казанська, 1а, код ЕДРПОУ 37285790).

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «Казанський» судовий збір у розмірі 3,40грн.

6. Встановити Державній податковій інспекції в м. Сімферополі місячний термін з дня набрання постановою законної сили для надання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.