Постанова № 13363362, 11.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2010 р.Справа №2а-11015/09/8/0170 (09:44) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Відкритого акціонерного товариства " Кримхліб"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ДПІ в м. Сімферополі (третя особа 1), Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі(третя особа 2)

про визнання недійсним і скасування рішення

за участю представників сторін та третіх осіб:

від позивача: Потапенко Борис Петрович, довіреність від 20.12.09 №01-9/10

від відповідача: не зявився

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: Бора Ігор Юрійович, довіреність від 16.04.10 №6/10-0

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Кримхліб" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі та просить рішення про застосування штрафних санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. визнати недійсним та скасувати.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.12.2009р. провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №2а-12046/09/9/0170 за позовом ВАТ «Кримхліб» до ДПІ в м. Керчі про визнання незаконними дій відносно проведення планової виїзної перевірки структурного підрозділу ВАТ «Кримхліб» СП «Керченський хлібокомбінат» про застосування штрафних санкцій відповідно до рішення №0000992302 від 18.05.2009р. на суму 69700,00 грн.

12.09.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла заява від ВАТ «Кримхліб» про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДПІ в м.Сімферополі, на обліку в якій ВАТ «Кримхліб» перебувало на час прийняття оспорюваного по справі рішення та право винесення якого належало ДПІ в м. Сімферополі. Крім того, позивач просить залучити до участі по справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків СДПІ РВПП в м. Сімферополі, в якій ВАТ «Кримхліб» перебуває на даний час на податковому обліку. За результатами розгляду справи ВАТ «Кримхліб» просить суд визнати незаконною (таким, що суперечить п. 1.27 Методичних рекомендацій) бездіяльність ДПІ м. Керчі з не направлення до ДПІ в м. Сімферополі матеріалів перевірки, проведеної 30.04.2009р., визнати незаконними (такими, що суперечать п. 1.27 Методичних рекомендацій) дії ДПІ в м. Керчі зі складення акту перевірки №87/23-1/00381686 від 30.04.2009р., складення якого належало до компетенції ДПІ в м. Сімферополі, в якій ВАТ «Кримхліб» перебувало на податковому обліку на час складення акту. Крім того, позивач просить визнати незаконними (такими, що суперечать п.1.27 Методичних рекомендацій) дії ДПІ в м. Керччі про прийняття та направлення ВАТ «Кримхліб» рішення про застосування штрафних санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. стосовно ВАТ «Кримхліб», яке на час його прийняття та направлення було зареєстровано, як платник податків, в ДПІ в м. Сімферополі. Крім того, позивач просить рішення про застосування штрафних санкцій визнати №0000992301 від 18.05.2009р. визнати недійсним та скасувати.

Одночасно з заявою про зміну позовних вимог суду була надана копія ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.08.2010р. про залишення позовної заяви без розгляду по справі №2а-12046/09/9/0170, у звязку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.08.2010р. провадження по справі було поновлено, до участі по справі було залучено ДПІ в м. Сімферополі та Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.09.2010р. у звязку з витребуванням судом певних доказів по справі, суд зупинив провадження по справі з метою надання сторонам строку для предявлення суду витребуваних доказів по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.10.2010р. провадження по справі було поновлено.

Позовні вимоги обґрунтовані із урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 30) положеннями Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України №253 від 21.06.2001р, а також п.1.27 Методичних рекомендацій стосовно порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України №355 від 27.05.2008р., за яким керівником податкового органу, на обліку в якому перебуває платник податків, приймає та висилає платнику податків податкові повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою згідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за N567/5758, із змінами та доповненнями.

При цьому, згідно абз. 2 зазначеного пункту Методичних рекомендацій стосовно порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України №355 від 27.05.2008р., якщо порушення було встановлено в ході перевірки, яку здійснювали (очолювали) працівники органу ДПС іншого, ніж орган ДПС, де на обліку перебуває платник податків, орган ДПС працівники якого здійснювали (очолювали) таку перевірку, забезпечує складання та надання такому органу ДПС матеріалів перевірки, а також висновку довільної форми щодо сум податків, які підлягають донарахуванню за результатами перевірки.

Отже, позивач вважає, що ДПІ в м.Керчі не мала права приймати оспорюване по справі рішення, оскільки ВАТ «Кримхліб» не зареєстроване у якості платника податків в ДПІ в м. Керчі. Крім того, позивач вважає, що сума реалізованого товару, зазначена в акті перевірки, який був покладений в основу прийнятого рішення, що є предметом спору, а саме 13941,35 грн. не перевищує граничного розміру річного обороту розрахункових операцій в розмірі 200000 грн., а відповідно й висновок про наявність порушень, встановлених актом перевірки, є необґрунтованим, а рішення про застосування штрафних санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. є незаконним.

Відповідач та треті особи письмових заперечень чи пояснень за позовом не надали, відповідач та третя особа 1 явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відповідач надав суду витребувані ухвалою суду докази по справі.

В судовому засіданні 11.11.10 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник третьої особи просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи 2, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 30.03.2009р. по 24.04.2009р. ДПІ в м. Керчі була проведена планова виїзна перевірка структурного підрозділу ВАТ «Кримхліб» «Керченський хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої був складений акт за №837/23-1/00381686 від 30.04.2009р. (а.с. 111-170).

Згідно п.п.3.7.3 зазначеного акту перевірки при перевірці книг обліку розрахункових операцій, касових книг підприємства та прибуткових ордерів, встановлено проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі без використання реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 13941,35 грн., в тому числі: за квітень 2008р. на суму 3522,00 грн. і на суму 3086,45 грн., за червень 2008р. на суму 3905,90 грн., за вересень 2008р. на суму 3427,00 грн. (а.с.165).

П.п.3.7.3 акту перевірки також встановлено, що СП «Керченський хлібокомбінат» отримав дозвіл №17 від 25.04.2008р. на організацію виїзної торгівлі святковими кексами власного виробництва за адресою: м. Керч, вул. Єрьоменко (швейна фабрика) з 25.04.2008р. по 26.04.2008р., СП «Керченський хлібокомбінат» здійснював реалізацію товару за готівкові кошти. Розрахункові операції зі споживачами проводилися з використанням книги розрахункових операцій №0106000415, №0106000417, зареєстрованих в ДПІ в м. Керчі, а також розрахункових книжок №0106000415/3 за період з 25.04.2008р. по 26.04.2008р. на загальну суму 3522,00 грн., №0106000417/3 за період з 06.04.2008р. по 25.04.2008р., за №0106000417/4 за період з 26.04.2008р. по 26.04.2008р. на загальну суму 3086,45 грн. Таким чином загальна сума реалізації товарів, яка проведена через книги обліку розрахункових операцій за квітень 2008р. склала 6608,45 грн. (а.с.165).

Згідно п.п.3.7.3 акту перевірки слідує, що крім того, СП «Керченський хлібокомбінат» отримав дозвіл №22 від 25.04.2008р. на організацію виїзної торгівлі безалкогольними напоями та продукцією власного виробництва за адресою: м. Керч, гора Мітридат, та здійснював реалізацію товару за готівкові кошти. Розрахунки операцій зі споживачами проводилися з використанням книги обліку розрахункових операцій №0106000379, зареєстрованої в ДПІ в м. Керчі, а також розрахункових книжок №0106000379/3 за період з 09.05.2008р. по 09.05.2008р. та №0106000379/4 за період з 09.05.2008р. по 09.05.2008р. на загальну суму 3905,90 грн. (а.с.166).

Крім того, згідно п.п.3.7.3 акту перевірки СП «Керченський хлібокомбінат» отримав дозвіл №297 від 13.09.2008р. на організацію виїзної торгівлі продукцією власного виробництва, безалкогольними напоями та пивом в м. Керчі, сквір морвокзалу, де СП «Керченський хлібокомбінат» здійснював реалізацію товару за готівкові кошти. Розрахункові операції зі споживачами проводилися з використанням книги обліку розрахункових операцій №0106000130, зареєстрованої в ДПІ в м. Керчі, а також розрахункових книжок №0106000130/4 за період з 14.07.2008р. по 13.09.2008р., №0106000130/5 за період з 13.09.2008р. по 13.09.2008р., №01060002696/2 за період з 23.06.2008р. по 17.09.2008р. на загальну суму 3427,00 грн. Таким чином загальна сума реалізації товарів, яка проведена через книги обліку розрахункових операцій за вересень 2008 року склала 3427,00грн.

Згідно висновків акту перевірки про встановлені перевіркою порушення відповідач встановив, що за результатами роботи СП «Керченський хлібокомбінат» за січень 2008р. обсяг розрахункових операцій з продажу товарів досяг 598226,31 грн., тобто перевищив граничний рівень розрахункових операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. №1336. Отже, розрахунки зі споживачами, які проводилися за використанням книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, необхідно було проводити з використанням РРО.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Керчі прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2009р. за №0000992301, згідно якого на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ВАТ «Кримхліб» були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69706,75 грн. (а.с.5).

Згідно п. 2.15-2.17 Статуту ВАТ «Кримхліб» товариство може створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які діють на основі Положень, що затверджуються ВАТ «Кримхліб» та можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ «Кримхліб».

Згідно довідки Головного управління Статистики АР Крим АА №231676 з ЄДРПОУ, виданої 28.09.09р., СП ВАТ «Кримхліб» Керченський хлібокомбінат є філією (іншим відокремленим підрозділом) без права юридичної особи, що був взятий на податковий облік в ДПІ в м. Керчі 03.07.1997р. згідно довідки №21 (Форма №4-ОПП) (а.с.63).

Згідно Положення про Керченський хлібокомбінат структурний підрозділ ВАТ «Кримхліб», затвердженого наказом Фонду майна АРК (протокол №757 від 14.10.98р.) (а.с.70-73) та довідки АА №231676 від 28.09.09р. філія здійснює наступні види діяльності: виробництво хлібобулочних виробів, кондитерських та кулінарних виробів, оптово-роздрібна торгівля зерном, насінням та кормами для тварин та інше.

Згідно п. 4.5, 4.11, 4.13 Положення про Керченський хлібокомбінат структурний підрозділ ВАТ «Кримхліб» філія здійснює діяльність та набуває права та обовязки від імені ВАТ «Кримхліб», забезпечується ВАТ «Кримхліб» рухомим та нерухомим майном, яке відображається на балансі філії та не має права розпорядження основними засобами, майна інших майнових, немайнових та фінансових активів без погодження з ВАТ «Кримхліб».

Згідно довідки ДПІ в м. Сімферополі про взяття на облік платника податків від 18.01.2005р. №58/281 ВАТ «Кримхліб» перебуває на податковому обліку в ДПІ в м.Сімферополі з 01.02.1996р. за №131 (а.с.66).

Як вбачається з пояснювальної записки позивача, яка надійшла на адресу суду 22.10.10 (а.с.52-53), дохід від реалізації кексів власного виробництва шляхом організації виїзної торгівлі в м. Керч по вул. Єременко (швейна фабрика) в період з 25.04.2008р. по 26.04.2008р. був проведений із використанням книг обліку розрахункових операцій №№0106000415, 0106000417, а також розрахункових книжок №№0106000415/3, 0106000417/3. Готівка від продажу товарів власного виробництва, яка була проведена по КОРО №0106000415/3 на загальну суму 3522 грн. була передана до магазину №6 за квитанціями до приходного касового ордеру магазину №6 від 25.04.2008р. та 26.04.2008р.

З пояснювальної записки позивача, яка надійшла на адресу суду 22.10.10 також вбачається, що виручка від продажу, проведений в КОРО №010417/3 на загальну суму 3086,45 грн. був переданий в фірмовий магазин №12 за квитанціями до приходного касового ордеру магазину №12 25.04.2008р. та 26.04.2008р. Залишок в сумі 1,45 грн. був внесений до каси СП ВАТ «Кримхліб» «Керченський хлібокомбінат» згідно квитанції до приходного касового ордеру серії 01 АААЕ №604734 від 29.04.2008р.

З пояснювальної записки позивача, яка надійшла на адресу суду 22.10.10 слідує, що виручка від реалізації безалкогольних напоїв та продукції власного виробництва шляхом виїзної торгівлі в м. Керчі на г. Мітрідат за 09.05.2008р. була проведена із використанням КОРО №0106000379, а також розрахункових книжок №0106000379/3 на загальну суму 3905,90 грн. та здана до фірмового магазину №12 та проінкасована у складі виручки по накладній №291 від 10.05.2008р. Залишок в розмірі 0,90 грн. був внесений до СП ВАТ «Кримхліб» «Керченський хлібокомбінат» по квитанції до приходного касового ордеру серії 01АААЕ №604750 від 12.05.2008р.

Як свідчить пояснювальна записка позивача, яка надійшла на адресу суду 22.10.10, виручка від реалізації безалкогольних напоїв та продукції власного виробництва шляхом виїзної торгівлі в м. Керч в сквері морвокзалу за 13.09.2008р. була проведена з використанням КОРО №0106000130, а також розрахункових книжок №0106000130/5 на суму 3427 грн., яка була здана до фірмового магазину №1 та проінкасована у складі виручки зазначеного магазину по накладній №105а від 14.09.2008р.

Зазначене підтверджується матеріалами, доданими позивачем до справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено вище, податковим органом до позивача за порушення п. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п. 1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні санкції в розмірі 69706,75 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Судом встановлено, що відповідач, застосовуючи до ВАТ “Кримхліб” штрафні санкції на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, керувався Постановою Кабінету Міністрів України від23.08.2000 №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо необхідності застосування РРО у зв'язку з перевищенням суб'єктом господарської діяльності граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів.

Так, відповідно до ст.10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

Такий перелік встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від23.08.2000р. №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зокрема згідно п.2 абз.1 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності, а визначених у пунктах 4 і 7 переліку, 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Однак, суд зауважує, що за відсутності у позивача обов'язку вести облік розрахункових операцій при здійсненні продажу продукції власного виробництва із застосуванням РРО та РК, обсяг цих операцій не повинен враховуватися при визначенні річного обсягу розрахункових операцій, з досягненням граничного розміру якого ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 N 1336 "Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" пов'язують обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Такий висновок випливає зі змісту ст.10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, якою граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій пов'язується з окремими формами та умовами проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. При цьому вказана стаття містить застереження, що розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених ст. 9 цього Закону.

Суд звертає увагу, що в даному випадку спеціальною нормою закону, що визначає порядок проведення розрахунків, є п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яка надає можливість підприємствам не застосовувати РРО та РК при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва.

Разом з тим, слід зазначити, що термін «власне виробництво» не міститься в Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», але визначений рядом інших законодавчих актів. Так, згідно Законів України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», виробництвом вважається діяльність, яка повязана з випуском продукції, що включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. При цьому, під «повним технологічним циклом виробництва» розуміється сукупність приміщень технічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, які забезпечують переробку сировини в продукцію, яка готова до реалізації кінцевому споживачу.

Отже, ст.10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Постанова Кабінету Міністрів України від23.08.2000 №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", якими визначено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в яких дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, в даному випадку не застосовуються.

Таким чином, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від23.08.2000р. №1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, на позивача не розповсюджується.

Одночасно, суд зазначає, що касові операції відповідно п. 3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, мають оформлятися касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами по операціям із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які відповідно до законодавства України мають підтверджувати факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Оцінюючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суд прийшов до висновку про необґрунтованість їх застосування, з приводу чого зазначає наступне.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом встановлено, що ВАТ “Кримхліб” не є підприємством торгівлі та громадського харчування, а здійснює торгівлю продукцією власного виробництва.

Так, зі змісту п. 3.2. Статуту ВАТ “Кримхліб”, затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ВАТ “Кримхліб” від 19.06.2008 року (а.с.74-83), вбачається, що предметом діяльності товариства є: виробництво хліба, хлібобулочних, сухарно-бараночних, макаронних та кондитерських виробів, оптова та роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними, сухарно-бараночними та макаронними й кондитерськими виробами, виготовлення та реалізація харчової продукції, оптова та роздрібна торгівля продовольчими товарами, виробництво, розлив та реалізація алкогольних та безалкогольних напоїв, пива, вина, кондитерських виробів та інших продуктів харчування.

З наявної у матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ № 053-06-19/933 від 28.08.2006 року, виданої Головним управлінням статистики в АРК, вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, тощо (а.с.64).

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить висновку, що хлібобулочні вироби, продаж яких здійснювався СП ВАТ «Кримхліб» «Керченський хлібокомбінат» є продукцією власного виробництва.

Отже, на позивача розповсюджуються вимоги п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо незастосування РРО та РК.

Проте, з акту перевірки, дозволу на організацію виїзної торгівлі №297 на 13.09.2008р., виданого виконавчим комітетом Керченської міської ради в Сквері морвокзалу м. Керчі (а.с.85) вбачається, що до складу сум, отриманих від реалізації продукції були віднесені й суми з торгівлі безалкогольними напоями.

Разом з тим, вид, їх асортимент, вартість та кількість встановити суду та дослідити й надати правову оцінку таким обставинам не є можливим, оскільки суду не надано відповідних документальних доказів з цього приводу ані позивачем, ані відповідачем по справі.

Судом неодноразово було витребувано від відповідача всі матеріали та документи перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Однак відповідачем не були надані витребувані документи та не надані заперечення на адміністративний позов.

Таким чином, суд, дослідивши зазначені питання, окремо зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б надали можливість надати правову оцінку в контексті зазначених правових приписів оспорюваному рішенню, оскільки сторонами не були надані суду в повному обсязі матеріали, що необхідні. Отже, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасування рішення з наведених вище підстав, враховуючи, що відповідачем не надано доказів про асортимент, вартість та обсяг проданих товарів в місцях організації виїзної торгівлі, їх віднесення або невіднесення до товарів власного виробництва філією позивача, а також приймаючи до уваги відсутність цих доказів в акті перевірки, який покладений в основу спірного рішення.

Разом з тим, щодо позовних вимог про визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. недійсним, суд вважає, що таке рішення має бути визнане протиправним. Так, недійсним, на думку суду, є рішення, зміст та форма якого суперечить нормам діючого законодавства, у той час, як рішення ДПІ в м. Керчі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. за змістом та формою відповідає встановленим законом нормам, проте у звязку з недоведеністю перед судом обґрунтованості застосування штрафних санкцій є протиправним, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання незаконною (такою, що суперечать п. 1.27 Наказу ДПА України №355 від 27 травня 2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків») бездіяльності ДПІ в м. Керчі з ненаправлення до ДПІ в м. Сімферополі матеріалів перевірки, проведеної 30.04.2009р., визнання незаконними (такими, що суперечать п. 1.27 Наказу ДПА України №355 від 27 травня 2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків») дій ДПІ в м. Керчі зі складання акту перевірки №87/23-1/00381686 від 30.04.2009р., повноваження зі складення якого належали до повноважень ДПІ в м. Сімферополі, на податковому обліку у якій ВАТ «Кримхліб» перебувало на час проведення перевірки, а також визнання незаконними (такими, що суперечать п. 1.27 Наказу ДПА України №355 від 27 травня 2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків») дій ДПІ в м. Керчі щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. до ВАТ «Кримхліб», яке на момент винесення та направлення рішення було зареєстроване як платник податків в ДПІ в м. Сімферополі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно пункту 1.1 статті 1 цього Закону платниками податків є юридичні особи,їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.1.5 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. №355організаціювзаємодії відповідних органів при проведенні перевірки платника податків, який має філії (відокремлені підрозділи),здійснює той орган ДПС, який проводить (очолює) перевірку юридичної особи. При цьому, підрозділи органів ДПС, які очолюють перевірку платника податків юридичної особи, не пізніше ніж за 12 робочих днів до початку її проведення інформують засобами електронного звязку органи ДПС, на обліку в яких, зокрема, перебувають філії (відокремлені підрозділи) такого платника податків.

Згідно абз. 6 п. 1.5 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 №355 органи ДПС, на обліку у яких перебувають філії та відокремлені підрозділи платника податків, забезпечують їх повідомлення про початок планової виїзної перевірки у терміни та відповідно до вимог чинного законодавства, а також інформування органу ДПС, що здійснює перевірку платника податків - юридичної особи, про початок перевірки філій.

Зазначене, свідчить, зокрема, про наявність у ДПІ в м. Керчі повноважень щодо проведення перевірки структурного підрозділу ВАТ «Кримхліб» - СП «Керченський хлібокомбінат». Разом з тим, слід зазначити, що складання ДПІ в м. Керчі акту за результатами такої перевірки не суперечить діючому законодавству та його складання є обовязковим для органів державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м. Керчі при проведенні структурного підрозділу ВАТ «Кримхліб» СП «Керченський хлібокомбінат».

Разом з тим, позивач, на думку суду, помилково трактує положення абз. 2 п. 1.27 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 №355, згідно якого, якщо порушення було встановлено в ході перевірки, яку здійснювали (очолювали) працівники органу ДПС іншого, ніж орган ДПС, де на обліку перебуває платник податків, орган ДПС працівники якого здійснювали (очолювали) таку перевірку, забезпечує складання та надання такому органу ДПС матеріалів перевірки, а також висновку довільної форми щодо сум податків, які підлягають донарахуванню за результатами перевірки (зменшення (збільшення) сум заявленого бюджетного відшкодування або від'ємної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток), та сум штрафних (фінансових) санкцій, що піддягають застосуванню за результатами перевірки. Зазначений висновок є обов'язковим для врахування при прийнятті відповідних податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Так, позивач помилково на думку суду вважає, що зазначений пункт позбавляє ДПІ в м. Керчі взагалі повноважень щодо складання акту перевірки структурного підрозділу (філії) юридичної особи ВАТ «Кримхліб», яка перебуває на податковому обліку в іншій державній податковій інспекції ДПІ в м. Сімферополі. Натомість, зазначений пункт лише врегульовує порядок діяльності органів державної податкової служби при проведенні перевірки платника податків. Адже, у розумінні ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СП «Керченський хлібокомбінат» ВАТ «Кримхліб» є платником податків, зареєстрованим у встановленому законом порядку в ДПІ в м. Керчі.

Проте, дії ДПІ в м. Керчі щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ «Кримхліб» є протиправними та такими, що суперечать п. 1.27 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 №355 та п. 7.1 Наказу ДПА України від 21.06.2001р. №253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», за яким податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно Наказу ДПА України від 17.03.2001р. №110 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

При цьому, згідно п. 2.7 зазначеного Наказу контролюючий орган це орган державної податкової служби, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу, дотриманням Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших нормативно-правових актів, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ж п. 6 абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами. Разом з тим, застосовувати штрафні санкції органи державної податкової служби можуть лише до юридичних осіб відповідно до положень ст. 92 ЦК України, а згідно ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, який не є юридичною особою та наділений майном юридичної особи, що його створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру. Згідно статті 64 Господарського кодексу України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, діють на основі положення про них, затвердженого підприємством, можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 64 Господарського кодексу України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Таким чином, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру та самостійно вирішує питання про утворення у своєму складі виробничих, функціональних та відокремлених підрозділів.

Отже застосування штрафних (фінансових) санкцій можливо лише до юридичної особи, яка має певний обсяг цивільної дієздатності та відповідає за своїми зобовязаннями усім своїм майном.

Разом з тим, враховуючи приписи п. 6 абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право прийняття рішення про застосування штрафних фінансових санкцій до ВАТ «Кримхліб» має лише той податковий орган, на обліку в якому перебуває платник податків - ВАТ «Кримхліб», а саме: ДПІ в м. Сімферополі, на обліку в якій перебував позивач на час прийняття спірного рішення.

Отже, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. було прийнято ДПІ в м. Керчі із перевищенням повноважень, а відповідно є протиправним й підлягає скасуванню.

Отже, оцінюючи дії ДПІ в м. Керчі з прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992301 від 18.05.2009р., суд вважає, що за результатами такої перевірки ДПІ в м. Керчі було зобовязано в порядку, передбаченому п. 1.27 Наказу ДПА України №355 від 27 травня 2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» забезпечити складання та надання ДПІ в м.Сімферополі матеріалів перевірки, а також висновку довільної форми щодо сум штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню за результатами перевірки, який буде покладений в основу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідним органом державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків. Таким чином, бездіяльність ДПІ в м. Керчі, що призвела до прийняття рішення про застосування штрафних санкцій поза межами своєї компетенції, є протиправною, чому судом надається відповідна оцінка та суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині, спираючись на те, що юридична відповідальність органів влади є одним з видів соціальної відповідальності держави та одним з основних способів реалізації ст. 3 Конституції України, яка встановлює, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, що в свою чергу випливає з того, що відповідно до задекларованого в статті 1 Основного Закону України як правової держави, держава, органи влади та громадянин несуть відповідальність за порушення норм права та невиконання покладених на них обовязків.

Адже, відповідальність органів влади має деякі особливості, ніж підстави для відповідальності, встановлені главами 82-83 Цивільного кодексу України, а саме відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади несуть відповідальність не лише за протиправну діяльність, а за діяльність поза межами своєї компетенції, в контексті чого, будь-яке відступлення від обсягу повноважень або не вчинення прямо передбаченого законом вже є правопорушенням.

Крім того, судом при розгляді зазначених позовних вимог були враховані й положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, яку необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. При цьому, не може бути ніяких винятків щодо здійснення субєктами права їх конституційного права безпосередньо звертатися до суду. Положення ж ч. 2 ст. 124 Конституції України слід розглядати в системному звязку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав юридичних осіб, встановлюючи юридичні гарантії для їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права незабороненим законом способом відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України. Це означає насамперед право будь-якої особи вільно обирати спосіб захисту своїх прав. Адже, за наявністю підстав щодо визнання протиправними дій або бездіяльності субєкту владних повноважень, суд має задовольнити відповідні позовні вимоги, якщо позивач обрав саме такий спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 3,40грн., щодо якого у разі часткового задоволення позову не розповсюджується правило про пропорційне стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У звязку зі складністю справи судом 11.11.2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 16.11.2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Керчі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. на суму 69706,75грн. до ВАТ «Кримхліб».

3.Визнати протиправною бездіяльність ДПІ в м. Керчі з невиконання п. 1.27 Наказу ДПА України №355 від 27 травня 2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» щодо не направлення до ДПІ в м. Сімферополі матеріалів планової виїзної перевірки структурного підрозділу «Керченський хлібокомбінат» ВАТ «Кримхліб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.

4.Визнати протиправними дії ДПІ в м. Керчі з прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000992301 від 18.05.2009р. до ВАТ «Кримхліб» на суму 69706,75 грн.

5.В решті позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ “Кримхліб” (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51-А, ідентифікаційний код юридичної особи 00381580) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.