Постанова № 13363288, 11.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2010 р.Справа №2а-8968/10/8/0170 (15:01) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Сільгоспдеталь"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача Овсянников Д.В., довіреність б/н від 10.12.09, ;

від відповідача Тарасенко О.В., довіреність №18/10-0 від 19.01.10,

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Сільгоспдеталь» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 14.06.10р. №000886/1502/0; визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «ТД «Сільгоспдеталь» за березень 2010р. податковою декларацією.Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були подані до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим декларації з ПДВ за січень-березень 2010р. та отримані три повідомлення про реєстрацію у журналі вхідної документації ДПІ цих податкових декларацій, втім в повідомленнях зазначено про невизнання відповідачем податкових декларацій з ПДВ податковими деклараціями та необґрунтовано відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №000886/1502/0 від 14.06.10р. на підставі акту перевірки №6502/15-2/32401898 від 18.05.10р. та нараховані штрафні санкції у сумі 510 грн. за ненадання податкових декларацій.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.10.10р. представником позивача було надано письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача окрім позовних вимог, вказаних в позовній заяві від 01.07.2010р. просив визнати бездіяльність ДПІ в м.Сімферополі по не проведенню показників, що містяться в податковій декларації з ПДВ позивача за березень 2010р. (показники містяться в деклараціях «Звітна» та «Звітна нова») протиправною та зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провести показники декларацій по ПДВ («Звітна» та «Звітна нова») по особовому рахунку платника податків позивача. Також в цій заяві представник позивача вказав, що просить суд не розглядати позовні вимоги відносно визнання протиправними дій відповідача відносно невизнання декларації з ПДВ за березень 2010р. (пункт 3 позовної заяви) (а.с.139).

Заяву прийнято судом до розгляду.

Ухвалою суду від 28.10.10 від відповідача витребувані необхідні для розгляду справи докази.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.11.10р. представником позивача з урахуванням наданих відповідачем в судовому засіданні 11.11.10 документів було подано письмову заяву про зменшення позовних вимог, які позивач виклав в остаточній редакції та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 14.06.10р. №000886/1502/0; визнати протиправною бездіяльність ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо непроведення по особовому рахунку ЗАТ «ТД «Сільгоспдеталь» даних, викладених в декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. форма «Звітна» та зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провести по особовому рахунку дані декларації з ПДВ за березень 2010р. форма «Звітна»; стягнути з Держбюджету України витрати по сплаті судового збору (а.с.175).

Заяву прийнято судом до розгляду як остаточну редакцію позовних вимог.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог. Правова позиція зазначена у письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких відповідачем вказано, що позивачем не своєчасно подані податкові декларації з ПДВ за січень-березень 2010 року, чим перевищено строк надання декларацій - 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (а.с.40) та в доповненнях до заперечень вказано, що подана позивачем податкова декларація за березень 2010р. прийнята, але не визнана як податкова декларація та нова декларація з ПДВ за березень 2010р. до ДПІ в м. Сімферополі не надходила (а.с.174).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані до суду документи, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 32401898, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 31.03.2003 року (а.с.30), є платником податків і зборів (обовязкових платежів), в тому числі податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.52).

18.05.2010р. головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі АР Крим Шудрік Ю.П. була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» (ЄДРПОУ 32401898), в результаті якої складено акт №6502/15-2/32401898 від 18.05.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності (а.с.33).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено абзац «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме несвоєчасно подана декларація з ПДВ за січень 2010р., граничний строк подання 22.02.2010р.; декларація з ПДВ за лютий 2010р., граничний строк подання 22.03.2010р.; декларація з ПДВ за березень 2010р., граничний строк подання 22.04.2010р.

На підставі зазначеного акту ДПІ в м. Сімферополі відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010р. за №000886/1502/0, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. (а.с.42).

Судом встановлено, що 17.02.2010р. ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» на адресу відповідача цінним листом з описом документів (а.с.53) направлено декларацію з ПДВ за січень 2010 року із додатками №2, 3, 5, експортом продукції, робіт, послуг, що обкладаються податком на додану вартість по ставці 0% за січень 2010р., реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за січень 2010р., що підтверджується копією поштового повідомлення з відміткою про отримання цих документів відповідачем 19.02.2010р. (а.с.56).

Повідомленням від 23.02.2010 року вих. №6834/10/28-4 (а.с. 163) позивачу запропоновано здати декларацію, оформлену належним чином, при цьому зазначено, що в поданій декларації в порушені пункту 4.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054“Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання” із змінами і доповненнями не надані оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації. Підставою неприйняття податкової декларації як податкової декларації зазначено з податковою декларацією не наданий обовязковий додаток оригінали пятих основних аркушів (примірник декларанта) вантажних митних декларацій.

18.03.2010р. ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» на адресу відповідача цінним листом з описом документів (а.с.80) направлено декларацію з ПДВ за лютий 2010 року із додатками №2, 3, 4, 5, експортом продукції, робіт, послуг, що обкладаються податком на додану вартість по ставці 0% за лютий 2010р., реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2010р., що підтверджується відбитком печатки поштового відділення на описі документів. Разом з декларацією 18.03.2010 позивачем був спрямований лист №21 про неможливість надання вантажних митних декларацій разом з податковою декларацією, оскільки повернення вказаних документів затримується Кримською регіональною митницею.

23.03.2010 на адресу позивача було спрямовано повідомлення №13303/10/18-4 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року у звязку з ненаданням обовязкових додатків оригіналів пятих основних аркушів митних вантажних декларацій (а.с.166).

16.04.2010р. ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» на адресу відповідача цінним листом з описом документів (а.с.103) направлено декларацію з ПДВ за березень 2010 року «Звітна» із додатками №2, 3, 4, 5, експортом продукції, робіт, послуг, що обкладаються податком на додану вартість по ставці 0% за березень 2010р., реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень 2010р., що підтверджується копією поштового повідомлення з відміткою про отримання цих документів відповідачем 19.04.10р. (а.с.104).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було надіслане повідомленням ДПІ в м.Сімферополі АР Крим від 21.04.2010р. вих. №17346/10/28-4 в якому вказано, що налана позивачем поштою податкова декларація з ПДВ за березень 2010р. (вх. №56285 від 19.04.2010р.) не визнана податковою декларацією відповідно до п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181, у звязку з тим, що в порушення п. 3.3, п. 4.3 Порядку заповнення та надання податкових декларацій з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166, в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 28.04.2009р. №221, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.09р. за №417/16433 в даній декларації не вказані обовязкові реквізити, передбачені стрічкою 06 заглавної частини декларації та позивачу запропоновано здати декларацію, оформлену відповідно до вказаного Закону та Порядку з усіма необхідними реквізитами (а.с.169).

За наслідками розгляду скарги позивача на рішення ДПІ в м.Сімферополі про невизнання податкової декларації як документу податкової звітності відповідач листом від 13.05.2010 року вих. №19927/10/28-4 повторно запропонував позивачу заповнити податкову декларацію відповідно до вказаних раніше вимог (а.с.9).

19.05.2010р. ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» на адресу відповідача цінним листом з описом документів (а.с.124) направлено декларацію з ПДВ за березень 2010 року «Звітна нова» із додатками №2, 3, 4, 5, експортом продукції, робіт, послуг, що обкладаються податком на додану вартість по ставці 0% за березень 2010р., реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень 2010р., що підтверджується копією поштового повідомлення з відміткою про отримання цих документів відповідачем 21.05.10р. (а.с.125).

Відповідачем в ході судового розгляду справи надані копії податкових декларацій з ПДВ за березень 2010р. ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» із відбитками штампів про реєстрацію вхідної кореспонденції 19.04.2010р. (а.с.170) та 21.05.2010р. (а.с.172-173) у форми «Звітна».

При цьому представник відповідача в судовому засіданні 11.11.10 надав письмові пояснення про те, що ДПІ в м.Сімферополі було отримано звітну податкову декларацію по ПДВ за березень 2010р., яка надійшла на адресу відповідача 21.05.10 пізніше встановленого законом строку подачі вказаної декларації. Вказана декларація була прийнята відповідачем та проведена в картці особового рахунку підприємства 21.05.2010р. Раніше подана декларація за березень 2010р. (вх.19.04.2010р.) прийнята, але не визнана як податкова декларація. Нова звітна декларація з ПДВ за березень 2010р. до ДПІ в м. Сімферополі не надходила (а.с.174).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовніи вимоги ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи статус поданій позивачем декларації за березень 2010р. “не визнана як податкова декларація”, керувався п.п.3.3, 4.3 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 та п.п. 4.1.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу “не визнана як податкова декларація” призвело до невідображення показників податкової декларації з ПДВ позивача за березень 2010р., направленої цінним листом на адресу відповідача 16.04.2010р., у картці особового рахунку платника податків з ПДВ позивача, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача (а.с.145-149) та не заперечується відповідачем по суті.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України «Про податок на додану вартість». З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ДПА України було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.97 р. №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.97 р. за №250/2054 (далі Порядок №166).

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Підпункт 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997р. №166, передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, в разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з податку на додану вартість така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень, наданих п. 3 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом N 159 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166.

Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнято наказ Державної податкової адміністрації України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 17.03.2008 р. N 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за N224/14915.

Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації по ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України №168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. п.4.1. ст..4 Закону №2181 чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто Законом №2181 встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття «обовязкові реквізити», виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття “обовязкові реквізити”, виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено.

Разом з тим, слід зауважити, що сама податкова служба обовязкові реквізити визначила, наприклад, в п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:

“У цьому контексті під обовязковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період”.

Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ДПА України, визначення органами державної податкової служби переліку обовязкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає, що не відображення в деклараціях в графі «факс» та «e-mail», стрічка «06» електронної адреси платника податків не може розцінюватися як незазначення ним обовязкових реквізитів податкової декларації з ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обовязковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних показників податкової декларації, зазначених у поданій звітності.

Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181 визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності та подальше безумовне відображення показників податкової декларації в картці особового рахунку пдатн7ика податків.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, не проведення в картці особового рахунку Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Сільгоспдеталь» показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2010р. форма «Звітна» не ґрунтується на нормах діючого законодавства, а отже відповідачем допущено протиправну бездіяльність з цього приводу.

Оцінюючи правомірність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 14.06.10р. №000886/1502/0 суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Абзац «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами,внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) (далі Закон №2181) передбачає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п.п. 7.8.1. п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у редакції ЗаконуУкраїни від 25.03.2005 р. N 2505-IV) податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, що складає 170 грн.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд вважає необхідним дослідити, за яких підстав відповідачем прийнято, але не проведено по картці особового рахунку показники податкових декларацій позивача з ПДВ за січень та лютий 2010р.

Як зазначено в повідомленнях ДПІ в м.Сімферополі від 23.02.2010 року вих. №6834/10/28-4 про невизнання податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2010р. та від 23.03.2010 №13303/10/18-4 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року підставами для невизнання вказаних податкових декларацій вказано на ненадання обовязкових додатків - оригіналів пятих основних аркушів (примірник декларанта) вантажних митних декларацій.

Як встановлено судом наслідком невизнання податкових декларацій позивача хз ПДВ за січень, лютий та березень 2010р. стали висновки про порушення позивачем строків подачі декларацій та застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. за неподачу кожної з цих декларацій у сумі 510грн.

Суд, дослідивши під час судового розгляду справи підстави невизнання відповідачем податкової декларації з ПДВ за березень 2010р. у звязку з відсутністю всіх обовязкових реквізитів такої декларації, зокрема не заповнення стрічки 06 заглавної частини декларації, та як наслідок, непроведення у картці особового рахунку позивача з ПДВ показників податкової декларації з ПДВ за березень 2010р. вже прийшов до висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача.

Досліджуючи підстави невизнання податкових декларацій позивача з ПДВ за лютий та березень 2010р. суд не може погодитися із обґрунтованістю повідомлень ДПІ в м.Сімферополі від 23.02.2010 року вих. №6834/10/28-4 та від 23.03.2010 №13303/10/18-4 з огляду на таке.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача, що відсутність оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації є підставою відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями для невизнання податковою звітністю з податку на додану вартість в якості податкової декларації з наступних підстав.

Згідно із п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вже зазначалось судом підпунктом 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями передбачено вичерпний перелік підстав для не визнання контролюючим органом отриманих податкових декларацій такими, а саме якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.2. наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N250/2054“Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання” із змінами і доповненнями передбачено, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) / (переробного підприємства) /(спеціальної)). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8").

Відтак визначений Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 з змінами та доповненнями перелік підстав невизнання податкової звітності податковою декларацією є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. У цьому Законі не передбачена така підстава для невизнання податковою звітністю податкову декларацію, як відсутність необхідних додатків, у даному випадку: оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації.

Отже суд вважає, що протиправна бездіяльність відповідача по не проведенню в картці особового рахунку позивача із податку на додану вартість показників податкових декларацій з ПДВ за період з січня по березень 2010 року призвела до неправомірних висновків під час проведення невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Торговий дім «Сільгоспдеталь», а саме податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень 2010р., в результаті якої складено акт №6502/15-2/32401898 від 18.05.2010р., який і було покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 14.06.10р. №000886/1502/0.

Крім того, суд зауважує, що головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі АР Крим Шудрік Ю.П. було помилково в акті №6502/15-2/32401898 від 18.05.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності зазначено найменування позивача, а саме ТОВ «Торговий дім «Сільгоспдеталь», тоді як правильним є ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь», однак враховуючи можливість ідентифікації платника податків за іншими відомостями акту перевірки, суд вважає, що перевірка проводилась саме відносно ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь».

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 11.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 16.11.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 14.06.10р. №000886/1502/0.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим щодо не проведення в картці особового рахунку Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Сільгоспдеталь» показників податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. форма «Звітна».

4. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим провести в картці особового рахунку Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Сільгоспдеталь» показники податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. форма «Звітна», отриманої 19.04.2010р.

5. Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Сільгоспдеталь» з Державного бюджету України судові витрати у сумі 3,40 гривень.

6. Встановити Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання Окружному адміністративному суду АРК звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.