Постанова № 13363049, 08.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.12.10Справа №2а-9622/10/18/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Лавренчук О.В. , за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

до Приватного підприємства «Евро-ДГ», Приватного підприємства «Мет-Строй»

про стягнення.

за участю представників:

від позивача не з»явився

від відповідача 1 Маліченко Л.Т., довіреність б/н від 01.07.10 р., паспорт НОМЕР_1;

від відповідача 2 Журавлбова Т.В., довіреність б/н від 13.09.10 р., паспорт НОМЕР_2.

Суть спору: Державна податкова інспекція Сімферопольському районі АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовомдо Приватного підприємства “Евро-ДГ” (відповідач 1), Приватного підприємства «Мет-Строй» (далі відповідач 1) про стягнення з них на користь Державного бюджету України по 1295666,05грн. Вимоги мотивовані тим, що між платниками податків 01.01.2008 р. був укладений договір купівлі-продажу металобрухту, який на думку позивача суперечить інтересам держави та суспільства, спрямований на ухилення від сплати податків, в наслідок чого є нікчемним, у звязку з чим відповідно до ч.1 ст.208 ГК України все отримане відповідачами по цьому договору підлягає стягненню в дохід держави.

Представник позивача у судове засідання призначене на 08.12.10 року не зявився, надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів надали заперечення на позов, в яких зазначали, що договір, укладений між ними, відповідає вимогам чинного законодавства, відсутні підстави для того щоб вважати його нікчемним, він був спрямований на отримання реальних наслідків, під час розгляду Миколаївським окружним адміністративним судом справи № 2а-6732/09/1470 доведений факт того, що вказаний правочин носив товарний характер. Зазначили, що податковим органом помилково вказано в акті перевірки №572/23 -02 від 06.04.2010 року договір купівлі-продажу від 01.01.2008 р., в той час, як фактично укладений був договір від 11.01.2007 року, що підтверджується документально.

З врахуванням того, що позивачем у справі є субєкт владних повноважень, який надавши клопотання про відкладення розгляду справи не довів поважності причин неможливості прибути в судове засідання або направити іншого представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, які з»явились в судове засідання, суд

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем 1 та відповідачем 2 11.01.2007р. був укладений договір б/н купівлі - продажу, предметом якого було придбання останнім металобрухту та проведення оплати його вартості в номенклатурі, кількості в терміни та за цінами, зазначеними в специфікаціях. Сторонами загальна сума договору була визначена 1295666,05грн.

На виконання умов цього договору відповідач 2 отримав від відповідача 1 металобрухт, на загальну суму 1295666,05грн.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст.175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині ( ч. 1 ст.207 ГК України)

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ст.208 ГК України) .

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

На думку суду таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України. Санкція, зазначена в ч. 1 ст. 208 ГК України, не можна застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Суд приймає до уваги те, що ч.1 ст.207 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені ч.2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивілних прав та обовязків (ст.202 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин суд приходить до висновку , що органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач обґрунтовує свої твердження про те, що правочини, укладені між відповідачами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства тим, що у Підприємства були відсутні технічні можливості для реалізації металобрухту та макулатури, у нього відсутні основні фонди, виробничі потужності.

Позивач наполягав на тому, що з матеріалів перевірки Підприємства, яка була проведена податковими органами, не підтверджено факт відвантаження ним товарів Товариству та його реальне транспортування на адресу останнього.

Податковий орган наполягав на тому, що під час проведення перевірки Підприємства не виявлено документів, по яких можливо встановити рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару на адресу Товариства.

Позивач вважає, що вище вказане свідчать про відсутність у Підприємства наміру створення правових наслідків, що є доказами фіктивності правочинів, укладених з Товариством.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2009р. Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв постанову по справі №2а-6732/09/1470 за позовом Приватного підприємства “Евро-ДГ”до ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій та визнання недійсними висновків акту перевірки. Зазначеною постановою позовні вимоги ПП “Евро-ДГ”були частково задоволені, визнаний акт перевірки Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009р. №655/23-600/32755158 таким, що складений із порушенням, а тому не відповідає вимогам наказу державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”(зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005р. №925/11205). Крім того, були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, які полягають в визнанні правочинів, укладених приватним підприємством “Евро-ДГ” з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Судом також були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми обєктів, які підпадають під визначення статей 3,4,5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та у визнанні даних, відображених в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. Крім того суд визначив протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми обєктів, які підпадають під визначення статей 3,4,7 Закону України “Про податок на додану вартість” та у визнанні даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. недійсними. В решті позовних вимог провадження по справі було закрито.

При цьому, в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-6732/09/1470 було зазначено, що позивачем ПП “Евро-ДГ” - було доведено, що до прийняття рішення по справі, відповідач не надав висновку щодо повернення сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплачених останнім в якості податкових зобовязань, визначених в податкових деклараціях, які були визнані в ході проведення перевірки недійсними, а також не здійснив відповідних коригувань валових доходів і податкових зобовязань по особовому рахунку платника податків ПП “Евро-ДГ”. Крім цього, відповідач, не знімаючи з позивача валові доходи і податкові зобовязання, не визнає податковий кредит і валові витрати контрагентів останнього, а відповідні інспекції донараховують їм відповідні суми податків до сплати, що фактично є подвійним оподаткуванням. Адже, відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація - це документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строку, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та / або сплата податку, збору (обовязкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними відомості, відображені ним у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідач повинен був зняти з підприємства як валові доходи, отриманні ним у звязку з виконанням таких договорів, і податкові зобовязання, розраховані ним, так і валові витрати та податковий кредит, визначені по постачальниках товарів.

Під час розгляду справи №2а-6732/09/1470 судом було встановлено, що висновки ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва стосовно того, що при укладанні правочинів, зазначених в акті перевірки, зокрема, договору з відповідачем 2 № б/н 11.01.2007 р. (, ПП “Евро-ДГ” не мав намірів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, про відсутність первинних документів, які б свідчили про виконання укладених позивачем угод, спростовується наявними у позивача видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, які надавались ним під час проведення перевірки. Той факт, що зазначені документи були предметом розгляду при проведенні перевірки підтверджує складений ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва Додаток №4 до Акту перевірки, в якому визначений перелік документів, які вивчались податковим органом. При цьому, в якості доказу безпідставності викладених в акті перевірки висновків, Миколаївський окружний адміністративний суд врахував той факт, що ПП “Евро-ДГ” за період, який перевірявся, подавалася податкова звітність та по зазначених в акті договорах здійснювалися перерахування до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, Миколаївський окружний адміністративний суд також врахував, що жодного доказу нікчемності правочинів, укладених ПП “Евро-ДГ” за перевіряємий період в акті перевірки не наведено в порушення п. 5.10 Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, не було виявлено нікчемності в тому числі договору б/н , укладеного 11.01.2007 р. між відповідачами, із урахуванням господарських звязків за ланцюгом до платника ПДВ, прийняття відповідного повідомлення-рішення за результатами складання акту позапланової перевірки, тощо.

Зазначена постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. по справі №2а-6732/09/1470 за позовом ПП “Евро-ДГ” до ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010р.

Вивчивши зазначене рішення, суд керуючись ст.72 КАС України, вважає, що не потребує повторного доказування той факт, що укладений між відповідачами 01.01.2007 року договір купівлі - продажу б/н відповідає вимогам ЦК України та ГК України.

Під час розгляду справи відповідачами надані документи, які підтверджують не тільки укладення між ними договору, але і його виконання.

Позивачем не надано документів, які спростовували б невиконання відповідачами умов зазначеного договору.

Вививши зазначені документи, вислухавши пояснення представників сторін , суд прийшов до висновку, що під час розгляду справи були спростовані твердження позивача про вчинення відповідачами правочинів, які суперечать інтересам держави, у звязку з чим відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, тому не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з них на користь держави вартості одержаного за угодами товару на загальну суму 2591332,10 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 08.12.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 13.12.10 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Лавренчук О.В.