Вирок № 133630061, 28.01.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1653/24

Номер провадження 1-кп/184/110/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Покров кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024041360000310 від 08.07.2024 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу вимог ст.89 КК України, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

за участю: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника адвоката ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

На початку липня 2024 року (точної дати встановити не виявилось можливим), тобто в період дії воєнного стану, введеного на території України 24.02.2022 Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ОСОБА_3 перебував за адресою свого мешкання по АДРЕСА_3 , де у нього з корисливих спонукань виник злочинний намір, спрямований на крадіжку грошових коштів, належних подружжю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В той же день і час, перебуваючи там же, ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що ніхто не бачить його протиправних дій, діючи умисно, таємно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу взяв з-під подушки, яка знаходилась на ліжку потерпілої ОСОБА_8 косметичну сумку з логотипом «Longevita», котра належить ОСОБА_8 та після чого вийняв з вказаної сумки грошові кошти в сумі 15 000 грн. купюрами номіналом по 500 грн. та в подальшому розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 15 000 гривень.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, який висунете обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду обвинувачуваний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та надав суду показання про те, що він дійсно в літку 2024 року перебував у реабілітаційному центрі у м. Покров по вул. Шляховій, де разом з ним проживали інші переміщені особи. Знаходячись на той час в дуже скрутних життєвих обставинах, постійно голодуючи, він побачив, що його сусіди, які проживали у сусідній кімнаті, мають грошові кошти в розмірі, які йому на той час не були відомі. Дочекавшись коли потерпілі залишали кімнату, і знаючи де вони ховають сумку з грошима, він викрав ці кошти і того ж дня, витратив їх на власні потреби, а саме на продукти харчування. Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються. В скоєному обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся та повністю відшкодував завдані ним збитки, шляхом повернення викрадених коштів потерпілим.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 надали до суду заяви, в яких просили справу розглянути без їх участі, цивільний позов не заявляли, оскільки матеріальна шкода їм відшкодована у повному обсязі, проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України не заперечували.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, доходить висновку про те, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України та вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, доведена повністю.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він вважається особою не судимою, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікарів психіатра, нарколога і фтизіатра не перебуває, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах санкції ч.4 ст.185 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Разом з тим, спираючись на встановлені обставини по справі, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, повного відшкодування обвинуваченим завданої потерпілим шкоди і даних про особу винного, слід також прийняти до уваги проявлені під виховним впливом судового процесу зміни в його особистості, що вказують на готовність винного до самоконтролю і правослухняної поведінки, на підставі чого суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без відбування реального покарання зі звільненням від такого на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, яким встановити, що ОСОБА_3 зобов`язаний з`являтися за викликами до органів слідства, прокуратури та суду.

При цьому суд уважає за необхідне обвинуваченого, відносно якого діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, звільнити з-під варти негайно.

В кримінальному провадження цивільний позов заявлено не було.

Долю речових доказів, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, яким встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язаний з`являтися за викликами до органів слідства, прокуратури та суду.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази: косметичну сумку, в якій знаходяться грошові кошти в розмірі 4000 грн. та документи на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 передані на зберігання ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили залишити у власності потерпілих.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Покровський міській суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1