Постанова № 13362692, 29.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.07.10Справа №2а-13756/09/10/0170 18:32 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Суконновій Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Голубєва Т.Ю., директор, наказ №3к від 28.04.2006 року;

від відповідача - Немірованний П.О., представник по довіреності №7597/10/10-0 від 07.07.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черномор-2000"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черномор-2000" - позивач - 27 листопада 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0095582303 від 01.10.2009 року в частині застосування фінансових санкцій на суму 2010,00грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 вересня 2009 року проведена перевірка позивача з питань дотримання порядку розрахунків за товари (послуги), за результатами якої складено акт перевірки. Позивач вважає, що зазначена перевірка була проведена з порушенням вимог Законів України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, оскільки про її проведення ТОВ «Черномор-2000» не було повідомлено за 10 днів до початку її проведення, направлення на перевірку не були вручені посадовим особам позивача. Також позивач зазначає, що працівники податкового органу підійшли до барної стійки і зробили замовлення відповідного товару на загальну суму 420,00грн., перевіряючий дістав гроші з гаманця, продемонструвавши намір сплатити за замовлений товар, у звязку з чим касир закрила та роздрукувала чек; однак працівник податкового органу замість передачі грошових коштів повідомив про проведення перевірки, після чого зайшов за барну стійку та, заборонивши касиру зробити будь-які дії для повернення «помилково» вибитих товарів, самостійно зробив Х-звіт РРО. Позивач стверджує, що в наступному касиром були зроблені всі дії, повязані з поверненням помилково вибитих грошових коштів в РРО. На підставі викладеного позивач вважає, що дії працівників податкового органу є незаконними та неправомірними, у звязку з чим просить скасувати оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій в зазначеній частині.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і вважає прийняте рішення про застосування фінансових санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 20.05.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, що зазначена в денному звіті РРО на суму 422грн.00коп., зазначена невідповідність виникла з вини позивача. Також відповідач наполягає на правомірності проведеної перевірки, що була проведена, на його думку, з дотриманням вимог діючого законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черномор-2000» (код ЄДРПОУ 31010511, юридична адреса: 97400, Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вул. Радянська, будинок 12) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим, що підтверджено матеріалами справи. Позивач є платником податків та зборів, взятий на податковий облік в ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, що представниками сторін під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 21 вересня 2009 року проведена перевірка за дотриманням субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій ТОВ «Черномор-2000» в барі «Грин», що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, вул. Радянська, буд.12, де здійснює господарську діяльність позивач. Належність даного господарського обєкта ТОВ «Черномор-2000» підтверджена іншими матеріалами справи та представником позивача під час розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності бармена-офіціанта ОСОБА_5 та директора ТОВ «Черномор-2000» Голубєвої Тамари Юріївни, що підтверджено текстом акту перевірки (а.с.45-46) та представниками позивача і відповідача не оспорювалось.

За результатами перевірки складено акт №000994 від 21 вересня 2009 року (а.с.452-46), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки встановлено незабезпечення відповідності сум готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків 0грн., сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій 422,00грн. В акті перевірки також зазначено, що перевіряючими було придбано товар на суму 4,00грн. (без зазначення його переліку та ціни за одиницю товару), при цьому розрахункова операція проведена через реєстратор розрахункових операцій, роздрукований та виданий чек №4086.

Суд зазначає, що під час розгляду справи представником відповідача на підтвердження зазначених в акті перевірки обставин надано суду копії документів (а.с.40 та а.с.47) однак зазначені копії є нечитаємими: на а.с.40 наявні документи, слова в яких у більшості випадків замість букв містять символи або літери іноземної мови (можливо англійської); на а.с.47 наявна копія документа, що є нечитаємою за рахунок того, що більша частина букв зі слів не відкопіювалась, на копії видно лише деякі літери та цифри, достовірно визначити вид документу та його текст (або частину тексту) не вбачається можливим.

На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон про РРО), а саме: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

У судовому засіданні представник позивача директор ОСОБА_1 надала пояснення, згідно з якими в розділі 4.1 акту «Зауваження до акту перевірки» нею власноручно було зазначено, що бармен 21.09.2009 року помилково пробила 280,00грн. і помилково зробила внесок грошових коштів на суму 130,00грн. Під час дослідження тексту акту перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, судом встановлено, що такий надпис дійсно наявний в розділі 4.1 акту перевірки, вказані зауваження засвідчені підписом.

Як свідчить надпис на акті перевірки бармен ОСОБА_5 та директор Голубєва Т.Ю. були ознайомлені з актом перевірки, отримали другий екземпляр акту, що підтверджено їх підписом з зазначенням дати 21.09.2009 року.

Суд також зазначає, що в ДПІ в м. Євпаторії АР Крим вказаний акт зареєстровано за номером №928/01/05/23/31010511, що підтверджено копією акту перевірки (наданий під час розгляду справи представником відповідача), та позивачем не заперечується та не оспорюється.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Євпаторії АРК прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0095582303 від 01 жовтня 2009 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 2110,00грн. (а.с.49) за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (порушені вимоги п.13 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до ст.22 Закону про РРО: у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО 2110,00грн. (422,00*5).

Вказане рішення було вручено директору позивача Голубєвой Т.Ю. 01.10.2009 року, що підтверджено її підписом на корінці рішення з зазначенням дати та посади (а.с.50).

Суд зазначає, що позивачем до Державної податкової адміністрації в АР Крим було подано скаргу на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0095582303 від 01.10.2009 року (а.с.9-10). Рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду скарги від 30.10.2009 року №2734/10/25-023 (а.с.11-13) зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, скарга ТОВ «Черномор-2000» - без задоволення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про оскарження позивачем вказаного рішення про застосування фінансових санкцій до Державної податкової адміністрації України; про подання такої скарги та про результати її розгляду представниками сторін суду не повідомлено.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція - це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

фіскальний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира;

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;

контрольна стрічка - документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно зі статтею 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Під час розгляду даної справи судом у якості свідків були допитані працівники Державної податкової адміністрації в АР Крим ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_3, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він разом з іншим працівником ОСОБА_4 провів перевірку позивача. Стосовно ходу проведення перевірки свідок пояснив, що він та інший перевіряючий підійшли до барної стійки в торговому обєкті, що перевірявся в барі, де за барною стійкою знаходилась офіціантка - бармен, та замовили 2 пляшки алкогольних напоїв. На їх замовлення офіціантка бармен нічого не видала, у звязку з чим вони сіли за столик у залі та чекали доки не принесуть замовлення. У цей час до барної стійки підійшла жінка, що знаходилась увесь цей час в залі (як їм потім стало відомо директор підприємства Голубєва Т.Ю.). Через 15 хвилин до перевіряючих підійшла офіціантка - бармен та поставила на стіл дві пляшки алкогольних напоїв, поклала 2 чеки. Після цього зі слів свідка він та інший працівник представились та почали перевірку. Під час проведення перевірки за місцем розрахунків в барі було встановлено порушення вимог п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невідповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків (готівкові грошові кошти взагалі були відсутні) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО 422,00грн. Зазначені дані були вказані в акті перевірки. Свідок стверджує, що працівник позивача повинен був спочатку отримати грошові кошти за замовлення і лише потім проводити відповідну суму через реєстратор розрахункових операцій. Свідок зазначає, що сам чек на придбаний товар підтверджує перехід права власності на придбаний товар, тобто у випадку його роздрукування та видачі покупцю останній має право забрати виданий йому товар, мотивуючі це тим, що чек та товар видано значить розрахунок вже проведено. Свідок стверджує, що відповідно до вимог діючого законодавства офіціант спочатку повинен принести рахунок, отримати грошові кошти, провести розрахункову операцію через РРО і лише потім видати чек покупцю та здачу. Свідок пояснив, що за замовлені 2 пляшки алкогольних напоїв він та інший перевіряючий не розраховувались, грошові кошти офіціанту - бармену або іншим працівникам підприємства не передавали, відповідність виданих чеків на правильність оформлення не перевірили; надані їм 2 пляшки алкогольних напоїв не відкривали та не вживали, відразу повідомили про те, що вони є працівниками податкового органу та будуть проводити перевірку. Свідок також зазначив, що інші порушення вимог діючого законодавства під час проведення перевірки ними не встановлені, лише зазначене в акті порушення позивачем вимог п.13 ст.3 Закону про РРО. При цьому свідок наполягав, що під час проведення перевірки встановлено саме невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а не відсутність грошових коштів на місці проведення розрахунків. Причини, з яких позивачем було допущено таку невідповідність, на застосування фінансових санкцій не впливають та під час перевірки не встановлювались; для визначення переліку та сум розрахункових операцій, що були проведені у день перевірки на час її проведення необхідно досліджувати контрольну стрічку РРО, але на час проведення перевірки перевіряючими було лише роздрукований Х-звіт.

Свідок ОСОБА_4, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він разом з іншим працівником ОСОБА_3 провів перевірку торгового обєкту позивача бару «Грин». Перед початком перевірки вони підійшли до барної стійки та замовили 2 пляшки алкогольних напоїв - коньяку та мартини (свідок пояснив, що інші товари перевіряючі не замовляли). Оскільки замовлення довго не виконували близько 15 хвилин, перевіряючі сілі за столик в залі та чекали на виконання замовлення. Після того, як офіціант-бармен принесла до столику 2 пляшки алкогольного напою разом з чеками, свідок та інший працівник податкового органу представились та почали перевірку. Свідок зазначив, що чеки, що були принесені, відповідали назві та вартості замовлених напоїв. Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на місці проведення розрахунків грошові кошти були відсутні, в денному звіті РРО було зазначено 422,00грн. Працівники підприємства під час перевірки зазначену різницю пояснили проведенням через РРО суми замовлених перевіряючими алкогольних напоїв до отримання оплати за товар та помилковим проведенням операції «службове внесення» на суму 130,00грн. Свідок зазначив, що він не памятає чи повідомляли працівники відповідача про те, що зазначені операції скасовані в РРО як помилково проведені, чи ні. Свідок також стверджує, що під час проведення перевірки перевіряючі з бару не виходили, виконання замовлення чекали за столиком в залі.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна контрольна стрічка РРО позивача за день перевірки (а.с.22), згідно з якою позивачем через реєстратор розрахункових операцій в барі «Грин» проведені наступні операції: о 15:25 продаж ананасу на суму 4,00грн.; о 16:21 продаж коньяку «Коктебель» на суму 8,00грн.; о 16:23 продаж коньяку «Коктебель» на суму 80,00грн.; о 16:25 продаж «Мартини «Бианко» на суму 200,00грн.; о 16:29 та о 16:31 - проведення операцій службове внесення на суму 1,30грн. та 128,70грн. відповідно; о 17:13 продаж води мінеральної «Оболонь преміум» на суму 0,50грн. Згідно Z-звіту за 21.09.2009 року (а.с.22), що роздрукований о 18:33, загальна сума продаж склала 422,50грн., що відповідає загальній сумі продаж, що вказана в контрольній стрічці. Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів невідповідності даних вказаної контрольної стрічки фактичним обставинам справи, не повідомлено про проведення вказаних операцій в інший час та/або проведення інших операцій через РРО в день перевірки, а також не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб і не заявлено клопотання про їх витребування судом та залучення до матеріалів справи. Суд також вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що акт перевірки не містить будь-яких відомостей, що позивачем час (години та хвилини) в РРО був встановлений невірно, про таку обставину під час розгляду справи не повідомлено також свідками та представниками сторін.

Як свідчить текст позовної заяви та підтверджено представником позивача під час розгляду справи у судових засіданнях, ТОВ «Черномор-2000» не заперечує проти допущення порушення п.13 ст.3 Закону про РРО в частині відсутності на місці проведення розрахунків грошових коштів в сумі 12,00 грн., що були проведені через РРО о 15:25 та о 16:21 (4,00грн. та 8,00грн.) та, відповідно, проти застосування фінансових санкцій в сумі 60грн. (12,00х5).

Стосовно відсутності на місці проведення розрахунків готівкових грошових коштів в сумі 280,00грн. у звязку з проведенням через РРО операції з продажу перевіряючим коньяку на суму 80,00грн. та мартини на суму 200,00грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до п.4.7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за №107/5298) реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача". Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

Згідно з п.4.8 зазначеного Порядку якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити:

дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги);

відомості про товар (послугу);

суму виданих коштів;

номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СПД і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у СПД бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представник позивача пояснив суду, що через реєстратор розрахункових операцій позивача, що зареєстрований на перевірений обєкт та знаходився в барі «Грин» на час проведення перевірки, з технічних причин неможливо проведення операцій «повернення товару» та/або «помилка». Суд звертає увагу відповідача, що під час розгляду даної справи в суді відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що РРО позивача, яке зареєстровано на перевірений торговий обєкт, має технічну можливість для проведення зазначеної операції; в акті перевірки також відсутні відомості про назву РРО та тип його програмного забезпечення (вказані розділі акту перевіряючими не заповнені), у звязку з чим у суду відсутня можливість щодо обґрунтованої перевірки або незгоди з доводами позивача в даній частині.

Позивачем на підтвердження виконання зазначених вимог Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) наданий акт повернення товарів, який містить відомості про повернення коньяку та мартини, що були замовлені перевіряючими, але не оплачені (а.с.23). Суд вважає необхідним зазначити, що технічна помилка в даному акті, допущена позивачем в вартості коньяку (зазначено про його вартість в сумі 88,00грн., а не 80,00грн.) не може вплинути на доказову силу даного акту та не може свідчить про його невідповідність зазначеним вимогам Порядку.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що враховуючі вимоги ст.1 Закону про РРО в частині визначення поняття розрахункової операції саме як процесу приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), та враховуючі показання свідків, згідно з якими готівкові грошові кошти в оплату за замовлені перевіряючими алкогольні напої не передавались, що представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалось та не оспорювалось, суд не може погодитись з тим, що у даному випадку була проведена саме розрахункова операція, що повинна була бути відображена в РРО. Більш того, як пояснили обидва свідка, пляшки з алкогольними напоями були лише виставлені офіціантом-барменом на стіл, за яким вони сиділи, пляшки не відкривались, алкогольні напої не вживались.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку не лише про відсутність розрахункової операції, але й до висновку про відсутність факту придбання (передачі) товару працівникам податкового органу. Таким чином, у даному випадку товар і грошові кошти, що не були відповідно передані продавцем та покупцями (перевіряючими), не повертались, мала місце саме помилка, тобто мова у даному випадку йде про помилково проведені через РРО суми розрахунку.

Однак, враховуючі, що суд згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України та з врахуванням вимог ст.6 Господарського кодексу України не має право на втручання у господарську діяльність позивача як самостійного субєкта господарських відносин, суд приходить до висновку про відсутність у нього права надавати вказівки позивачу щодо порядку та форми складання акту або інших документів, зокрема, у випадку проведення будь-яких операцій через реєстратор розрахункових операцій.

На підставі викладеного, суд зазначає, що грошові кошти в сумі 280,00грн. були проведені працівником ТОВ «Черномор-2000» через РРО в барі «Грин» 21.09.2009 року помилково, вказана операція повинна була б анульована за допомогою реєстрації від'ємної суми з зазначенням, що її проведення є помилкою, але ні Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), ні будь-яким іншим діючим нормативно-правовим актом не передбачено складення субєктами господарювання документів у випадку проведення через РРО помилкової операції без внесення грошових коштів покупцями або працівниками субєкта господарювання до місця проведення розрахунків (зокрема, до каси РРО). Відповідні пункти 4.7 та 4.8 Порядку передбачають лише складення акту у випадку повернення помилково сплачених грошових коштів, тобто передбачений лише випадок, коли грошові кошти були внесені до відповідного місця проведення розрахунків, що у даному випадку не відбулося.

Суд звертає увагу відповідача, що аналогічним чином представниками відповідача та показаннями свідків по справі жодним чином не спростовані доводи щодо помилкового внесення до РРО даних про проведення операцій «службове внесення» на загальну суму 130,00грн. Як пояснив представник позивача таке внесення відбулося у звязку з допущеною помилкою саме працівника позивача офіціантки-бармена ОСОБА_5, яка замість зазначення коду відділу щодо замовленого товару внесла дані про службове внесення. Таке твердження відповідачем під час розгляду справи ніяким чином не спростовано; з показань свідків не вбачається, що вони були присутні під час проведення відповідних операцій через РРО як щодо проведення вартості алкогольних напоїв, так і щодо проведення операцій «службове внесення». На підтвердження документального оформлення такої помилки позивачем надано заяву офіціанта-бармена ОСОБА_5 (а.с.21).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Відповідно до вимог ст.1 Закону про РРО місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Однак, у даному випадку грошові кошти за товар алкогольні напої, отримані не були, операція «службове внесення» була проведена помилково, у звязку з чим грошові кошти на місці проведення розрахунків і не могли зберігатися.

Стосовно не проведення позивачем операції «службова видача» стосовно помилково внесених в РРО грошових коштів суд зазначає, що проведення такої операції щодо коригування помилки можливо відповідно до зазначених п.4.7 т п.4.8 Порядку лише у випадку внесення готівкових грошових коштів до місця проведення розрахунків або видачі сум коштів у випадку повернення товару, однак у даному випадку грошові кошти не вносились, товар фактично не повертався у звязку з відсутністю його передачі від працівників позивача покупцям (перевіряючим) у звязку з їх відмовою не тільки сплатити грошові кошти, але й прийняти товар.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що згідно з актом перевірки вона почалась о 16:25 21.09.2009 року, тобто згідно контрольної стрічки позивача після проведення через РРО операції продажу 2 пляшок алкогольних напоїв. Суд зазначає, що неодноразові вимоги суду про надання читаємої копії Х-звіту РРО або його оригіналу, так і не були виконані представником відповідача, відповідний документ до суду не наданий. Контрольна стрічка РРО позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, взагалі не містить відомостей про роздрукування Х-звіту. В ній лише наявні відомості про роздрукування Z-звіту, тобто кінцевого звіту за весь робочий день з даними про отриману позивачем за день суму 422,50грн.

Враховуючі, що сума 422,00грн., що зазначена в акті перевірки працівниками податкового органу, могла бути наявна в Х-звіті лише після проведення операція як щодо продажу товарів на суму 12,00грн., проведення операції продажу 2 пляшок алкогольних напоїв на суму 280,00грн. та проведення 2 операцій «службове внесення» на загальну суму 130,00грн. (12,00+280,00+130,00=422,00), суд приходить до висновку, що зазначений Х-звіт з такими показниками міг бути роздрукований лише після 16:31. Однак, ні в акті перевірки, ні з показань свідків не зрозуміло причину наявності такої затримки; про її причини не повідомлено також і представником відповідача під час розгляду справи. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що працівник позивача провів відповідні операції «службове внесення» на загальну суму 130,00грн. вже після початку проведення перевірки (першу о 16:29, тобто після 4 хвилин з часу її початку), таким чином вказані операції повинні були бути проведені у присутності перевіряючих, які (з їх слів) як місце проведення розрахунків перевіряли саме бар. Але жодних пояснень ні свідки, ні представник відповідача з зазначеного питання на не одноразові вимоги суду не надали, в акті перевірки відповідні відмітки відсутні. Суд також вважає необхідним зазначити, що акт перевірки містить відомості про проведення до початку перевірки розрахункової операції на суму 4,00грн. без зазначення переліку товарів, що були придбані, з вказівкою лише на номер виданого чеку - №4086.

Однак, як свідчить контрольна стрічка РРО позивача, операція на суму 4,00грн. була проведена о 15:25 (тобто за 1 годину до початку перевірки), виданий чек дійсно має номер №4086 і за даним чеком придбано ананас, тоді як обидва перевіряючих заперечують замовлення інших видів товарів окрім 2 пляшок алкогольних напоїв.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані під час розгляду справи відповідачем документи, дані акту перевірки та показання свідків мають суттєві протиріччя один з одним, а також не відповідають документам, наданим позивачем (контрольна стрічка РРО), у звязку з чим відповідачем не надано переконливих та узгоджених між собою доказів допущеного позивачем порушення вимог Закону про РРО.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0095582303 від 01.10.2009 року про застосування до ТОВ «Черномор-2000» фінансових санкцій на суму 2010грн.00коп. не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Суд зазначає, що з зазначених підстав позивачем не оскаржується застосування фінансових санкцій у сумі 40,00грн., але суд, виходячи з наявності у позивача права самостійно обирати спосіб захисту, вважає, що позивач вільний у виборі: або оскаржити вказану суму, або сплатити її.

Стосовно законності та обґрунтованості проведення перевірки позивача суд зазначає наступне:

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 16 Закону про РРО контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Судом встановлено, що перевірку позивача було проведено згідно з Планом-графіком проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на вересень 2009 року, затвердженого начальником ДПІ в м. Євпаторії АР Крим (а.с.42-44), на підставі направлення на проведення перевірки №1046 від 16.09.2009 р. (а.с.41). Суд зазначає, що вказане направлення на перевірку було вручено директору позивача, що підтверджено її підписом на направленні з зазначенням дати, що позивачем і його представником не оспорюються та не заперечується. В акті перевірки також наявна відмітка про те, що перевіряючими про проведення перевірки внесено запис до журналу реєстрації перевірок контролюючих органів

Таким чином, матеріалами справи підтверджений фактичний допуск перевіряючих до проведення перевірки та складення акту перевірки.

Суд зазначає, що пунктами 3.7 та 3.8 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій посадовими особами органу ДПС складається акт за формою, встановленою ДПА України. Акт перевірки складається на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

Таким чином, на підставі наданих позивачем та відповідачем під час розгляду справи документів суд приходить до висновку, що працівниками податкового органу, що проводили вказану перевірку, були виконані всі вимоги Закону про РРО та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків. Матеріалами справи підтверджено надання працівнику позивача належним чином оформленого направлення на проведення перевірки, складення акту перевірки, що свідчить не тільки про допуск позивачем до проведення перевірки, але й про її проведення належним чином.

Суд зазначає, позивач під час розгляду справи не послався на жоден нормативно-правовий акт, що забороняє органам державної податкової служби проведення перевірок у присутності особи, що реалізує товар, за відсутності керівника юридичної особи, якій такий товар належить. Суд також зазначає, що вказаний акт перевірки було складено відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (додаток 1 до наказу ДПА України від 12.08.2008 р. №534), згідно з розділом 3 якого на підставі наданих документів в розділі 1 акту зазначаються прізвища, імена та по батькові, посади, місця проживання осіб, у присутності яких проводиться перевірка, тобто вказаний наказ також не містить вимоги про проведення перевірки саме в присутності посадової особи, а не будь-якого іншого працівника позивача, що проводив розрахунки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача про порушення перевіряючими під час проведення перевірки вимог Закону про РРО.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення позивача стосовно недотримання під час проведення перевірки та оформлення акту перевірки вимог ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), оскільки наведеними позивачем нормами врегульовано порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, тоді як проведена перевірка є перевіркою за дотриманням позивачем діючого законодавства під час здійснення розрахункових операцій.

Також, суд також не приймає до уваги доводи позивача про невідповідність проведеної перевірки вимогам ст.ст.11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” з огляду на те, що надання позивачу перед початком проведення перевірки наказу про її проведення та направлень на перевірку є умовою для проведення планової або позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків, що передбачає перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тоді як фінансові санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податком або збором.

Однак у даному випадку проведена саме планова перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу позивача. Вказана перевірка проведена відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Частиною 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Оскільки в даному випадку була проведена планова перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то доводи позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки не ґрунтуються на приписах законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 29 липня 2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 03 серпня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0095582303 від 01.10.2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії АР Крим стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Черномор-2000», в частині застосування фінансових санкцій на суму 2010 (дві тисячі десять) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черномор-2000» (код ЄДРПОУ 31010511, юридична адреса: 97400, Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вул. Радянська, будинок 12) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.