Постанова № 13362506, 06.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.12.10Справа №2а-10622/10/1/0170 (16:06) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача Буланової О.В.,

представника відповідача Радіна А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства фірми «Кримтехносервіс» до Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Приватне підприємство фірма «Кримтехносервіс» до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 29.07.2010 року № 0003432303 на суму 1000,00 гривень та № 0003422303 на суму 22483,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2010 року суддею Цикуренко А.С. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2010 року суддею Цикуренко А.С. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2010 року справу прийнято до провадження суддею Трещовою О.Р.

Суд зазначає, що в ухвалах суду про відкриття провадження по справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, прийняття справи до провадження відповідачем по справі зазначено ДПІ в м.Алушті АРК. При цьому, у судовому засіданні судом встановлено, що вірною назвою відповідача є ДПІ у м.Алушті АРК.

У судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, пояснила, що 14.07.2010 року представниками податкового органу проведено планову перевірку дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог по регулювання обігу готівкових коштів, наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами проведення якої складено акт № 004205 від 14.07.2010 року.

Представник позивача зазначила, що в ході проведення перевірки встановлені порушення Приватним підприємством фірмою «Кримтехносервіс» п.1,2,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року.

Представник позивача пояснила, що перевіркою встановлено невідповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення перевірки загальній сумі коштів, яка вказана в денному звіті РРО в розмірі 1096,00 гривень, у звязку з чим рішенням про застосування фінансових санкцій № 0003422303 від 29.07.2010 року до позивача застосовані фінансові санкцій в розмірі 5280,00 гривень.

Представник позивача зазначила, що перевіркою також встановлено факт реалізації продукції без застосування РРО та видачі розрахункового документа на суму 183,00 гривень, у звязку з чим рішенням про застосування фінансових санкцій № 0003422303 від 29.07.2010 року до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 915,00 гривень.

Представник позивача пояснила, що перевіркою встановлено відсутність прибуткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первісних документів, які підтверджують право власності на товар, чим порушено встановлений законом порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації чи/або зберігання на суму 8144,00 гривень, у звязку з чим до позивача на підставі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані фінансові санкції в розмірі 16288,00 гривень.

Представник позивача зазначила про незгоду позивача з рішенням про застосування фінансових санкцій № 0003422303 від 29.07.2010 року.

Представник позивача зауважила, що податковим органом порушено порядок та підстави проведення планової перевірки.

Представник позивача зазначила, що встановлене перевіркою порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо неведення обліку товарних запасів на складах чи/або за місцем їх реалізації та продажу тільки тих товарів, які відображені в такому обліку, не відповідають дійсності.

Представник позивача пояснила, що Приватним підприємством фірмою «Кримтехносервіс» облік товарних запасів здійснюється у відповідності до накладних за місцем зберігання товарів.

Представник позивача зазначила, що первісні документи на момент перевірки знаходилися в бухгалтерії підприємства для виконання облікових записів.

Представник позивача пояснила, що при проведенні перевірки представники податкового органу мали право витребувати документи обліку у позивача та пересвідчитися в їх наявності.

Представник позивача зауважила, що первісні документи були надані позивачем для огляду в ДПІ в м.Алушта при розгляді матеріалів перевірки, однак, не були прийняті відповідачем до уваги.

Представник позивача зазначила, що за результатами перевірки також винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 0003432303 від 29.07.2010 року, яким за порушення позивачем ст.11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовані фінансові санкції в розмірі 1000,00 гривень.

Представник позивача підкреслила, що застосування до позивача санкцій вищевказаним рішенням в розмірі 1000,00 гривень є необґрунтованим, у звязку з тим, що при проведенні перевірки здійснювалася реалізація ні пачки «Мальборо» вартістю 18,00 гривень, як відображено в акті перевірки, а «Мальборо набір».

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених в запереченнях проти позову, пояснив, що прийняті податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій від 29.07.2010 року № 0003432303 на суму 1000,00 гривень та № 0003422303 на суму 22483,00 гривень є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача зазначив, що рішення про застосування фінансових санкцій від 29.07.2010 року № 0003432303 на суму 1000,00 гривень прийнято у звязку з встановленням перевіркою реалізацією позивачем тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортерами таких тютюнових виробів.

Представник відповідача пояснив, що рішення про застосування фінансових санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 на суму 22483,00 гривень прийнято у звязку з встановленими перевіркою порушеннями позивачем п.1,2,12,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, враховуючи вищезазначене, ДПІ у м.Алушті АРК у відносинах з Приватним підприємством фірмою «Кримтехносервіс», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство фірма «Кримтехносервіс» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 449284, довідкою з ЄДРПОУ № 189895 від 05.05.2010 року.

Судом встановлено, що Приватне підприємство фірма «Кримтехносервіс» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м.Алушті АРК.

Відповідно до Свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою № 102012743 від 25.12.2009 року Приватне підприємство фірма «Кримтехносервіс» у 2010 році має право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство фірма «Кримтехносервіс» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 14.07.2010 року посадовими особами податкового органу - головним державним податковим ревізором інспектором радником податкової служби III рангу ДПА в АРК Сушко Д.О. та старшим державним податковим інспектором податкової служби I рангу Харєбовим А.В. на підставі направлення № 3664 від 06.07.2010 року та плану графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на липень 2010 року проведено перевірку за дотриманням Приватним підприємством фірмою «Кримтехносервіс» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в господарській одиниці кафе з літнім майданчиком, розташованим за адресою:м.Алушта, Приморський парк, вул. Паркова, 2а, за результатами якої складено акт перевірки № 0375/0102/23/25136321 від 14.07.2010 року (надалі акт перевірки).

З направленням на перевірку представник позивача Побережник Ю.Ю. -офіціант кафе з літнім майданчиком Приватного підприємства фірми «Кримтехносервіс», розташованого за адресою:м.Алушта, Приморський парк, вул. Паркова, 2а, був ознайомлений під розписку та отримав його копію, про що свідчить його підпис в направленні на перевірку, копія якого є в матеріалах справи.

Стосовно доводів позивача, що спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті на підставі акта перевірки, який відносно позивача не складався суд не приймає до уваги.

Судом встановлено, що в рішеннях про застосування фінансових санкцій від 29.07.2010 року № 0003432303 на суму 1000,00 гривень та № 0003422303 на суму 22483,00 гривень зазначений акт перевірки № 0375/0102/23/25136321 від 14.07.2010 року, а позивачу був направлений акт № 004205 від 14.07.2010 року.

Судом встановлено, що в рішеннях про застосування фінансових санкцій зазначений повний номер акту з усіма реєстраційними відмітками, при цьому, номер 004205, зазначений в акті, що був вручений позивачу, є номером бланку.

Щодо посилань представника позивача на той факт, що представниками податкового органу проведено планову перевірку без дотримання порядку її проведення суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з тим, що перевірка з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є плановою, у звязку з чим податковий орган зобовязаний був повідомити відповідача за 10 днів до початку проведення такої перевірки про її проведення.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Отже, з вищевикладеного вибачається, що перевірки, проведені в межах повноважень податкових органів, визначених законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є плановими тільки стосовно осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від6 липня 1995 року N 265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч.7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до п.1.2. Порядка оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка Приватного підприємства фірми «Кримтехносервіс» в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є позаплановою.

Таким чином, доводи позивача щодо необхідності його повідомлення за 10 днів до початку проведення такої перевірки про її здійснення є необгрунтованими.

Доводи позивача стосовно того, що посадовими особами ДПА в АРК порушені вимоги Постанови КМУ «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» суд вважає безпідставними, у звязку з тим, що як встановлено вище, відносно позивача планова перевірка не проводилася.

Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що обовязковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом та надання платнику податків під розписку направлень на перевірку.

Суд зазначає, що податковим органом дійсно порушено вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ у звязку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Суд зазначає, що ненадання наказу про проведення позапланової перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що позивач допустив представників державного податкового органу до проведення перевірки, у звязку з чим суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт реалізації позивачем товарів згідно рахунку № 000150 від 14.07.2010 року на суму 183,00 гривень: зеленого чаю вартістю 25,00 гривень, кофе «Амерікано» вартістю 12,00 гривень, коньяку «Карадаг» вартістю 13,00 гривень, сигарет «Мальборо» вартістю 18,00 гривень, ескалопа вартістю 48,00 гривень, курки під грибами вартістю 30,00 гривень та картоплі «Фрі» вартістю 20,00 гривень, вартості обслуговування (10% від суми замовлення) на загальну суму 183,00 гривень без застосування РРО, роздрукування та видачі касового чеку.

В акті перевірки зазначено про невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (1056,00 гривень) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (0 гривень), яка склала 1056,00 гривень (без урахування суми покупки).

Перевіркою також встановлено, що позивачем здійснювалася реалізація тютюнових виробів за цінами вищими встановлених імпортером або виробником таких тютюнових виробів.

Так, перевіркою встановлено реалізацію 1 пачки сигарет «Мальборо» за ціною 18,00 гривень, при цьому, на пачці зазначено 9,00 гривень, дата 13.05.2010 року, ИА 7013309, марка акцизного збору ГО АГГО 399340, виробник ЗАТ «Філіп Моріс Україна».

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації і фактичних залишках запасів і товарно-матеріальних цінностей станом на 14.07.2010 року (інвентаризація товарів проведена вибірково).

В акті перевірки зазначено, що на момент перевірки не надано накладні або товарно-транспортні накладні з надходження товару за місцем зберігання або за місцем реалізації у відповідності до п.1,3,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З акту перевірки вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Перевіркою встановлено не здійснення ведення або ведення з порушенням встановлено порядку обліку ТМЦ за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 8144,00 гривень.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.п.1,2,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Судом встановлено, що перевірку проведено в присутності представника позивача Побережник Ю.Ю. - офіціанта кафе з літнім майданчиком Приватного підприємства фірми «Кримтехносервіс».

Судом встановлено, що офіціант позивача - Побережник Ю.Ю. з актом перевірки ознайомилася, один екземпляр акту перевірки отримала.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Алушті АР Крим винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22483,00 гривень та рішення по застосування фінансових санкцій від 29.07.2010 року на суму фінансових санкцій в розмірі 1000,00 гривень.

Судом встановлено, що зазначені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій отримано головним бухгалтером позивача 29.07.2010 року, про що зроблено запис на корінцях зазначених рішень.

Перевіряючи правомірність рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п.1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Судом встановлено, що до Приватного підприємства фірма «Кримтехносервіс» винятки, встановлені ст.9 Закону, щодо невикористання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій не застосовуються, оскільки позивач здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено про наявність у позивача реєстратора розрахункових операцій Датекс МР - 50.

Отже, судом встановлено, що позивач при продажу товарів зобов'язаний проводити розрахункові операції через РРО на повну суму покупки (надання послуги).

Однак, суд підкреслює, що перевіркою встановлено непроведення позивачем розрахункової операції через РРО на загальну суму 183,00 гривень, що підтверджується актом перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання та є належним доказом по справі.

Суд зазначає, що непроведення позивачем розрахункової операції через РРО на загальну суму 183,00 гривень підтверджується також Х-звітом від 14.07.2010 року, в якому не відображено проведення покупки на суму 183,00 гривень через РРО.

Суд зазначає, що факт покупки підтверджується рахунком № 000150 від 14.07.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що факт непроведення позивачем розрахункової операції через РРО на загальну суму 183,00 гривень є повністю доведеним.

При цьому, суд не приймає до уваги долучену до матеріалів справи копію розрахункового документу на 182,6 гривень, який нібито підтверджує проведення замовлення через РРО.

Суд зазначає, що з акту перевірки, який є належним доказом порушення вимог податкового законодавства, вбачається, що перевірка проводилася 14.07.2010 року о 16:12 годин.

При цьому, з роздрукованого позивачем чеку на суму 182,6 гривень вбачається, що його роздрукування здійснено о 20:01 годин.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Судом встановлено, що за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми вартості проданого товару відповідно до п.1 ст.17 зазначеного Закону: 183,00 гривень х 5 = 915,00 гривень.

Отже, суд встановив, що відповідачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 915,00 гривень за непроведення позивачем розрахункової операції через РРО на суму 183,00 гривень.

Згідно з п.13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня

Відповідно до ст.2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідності суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій виявлена невідповідність, яка складає 1056,00 гривень (1056,00 гривень (сума готівки на місці проведення розрахунків, яка підтверджується описом готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків від 14.07.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи) 0 гривень (сума готівкових грошових коштів, яка вказана в денному звіті РРО, копія якого знаходиться в матеріалах справи). Зазначене підтверджується актом перевірки та покупюрним описом, який підписаний представником позивача.

Суд зазначає, що позивач у судовому засіданні не заперечував проти порушення п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до статті 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що за порушення пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відповідачем застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність відповідно до ст.22 вищезазначеного Закону, яка складає 5280,00 гривень (1056,00 гривень х 5).

Отже, суд зазначає, що відповідачем вірно застосовані фінансові санкції до Приватного підприємства фірми «Кримтехносервіс» за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Що стосується правомірності застосування відповідачем до Приватного підприємства фірма «Кримтехносервіс» штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суд зазначає наступне.

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що в ході перевірки посадовими особами ДПА в АРК була складена відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів ТМЦ станом на 14.07.2010 року.

Посадовими особами ДПА в АРК згідно складеної відомості встановлена наявність у позивача товарів на загальну суму 8144,00 гривень. Тим самим, в ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення п.12 ст.3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: неведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання, яке було відображено в акті перевірки.

З акту перевірки вбачається, що на момент перевірки позивачем не були надані накладні або товарно-транспортні накладні з надходження товару за місцем зберігання або за місцем реалізації у відповідності до п.1,3,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».Зазначено, що весь товар було включено до відомості, загальна вартість включеного до відомості товару, на який не були надані накладні, склала 8144,00 гривень.

Суд зазначає, що позивач в судовому засіданні пояснив, що облік товарних запасів здійснюється у відповідності з накладними за місцем зберігання товарів. Первісні документи на момент перевірки знаходились в бухгалтерії підприємства для виконання облікових записів.

Досліджуючи це питання, суд приходить до висновку, що відповідач передчасно встановив порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Вказана норма надає можливість суб'єкту господарювання обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання.

Окрім цього, суд вважає, що вимога Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" про проведення обліку за місцем реалізації не забороняє використовувати ці документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин.

Під час перевірки працівники податкового органу мали можливість витребувати у позивача документи обліку і пересвідчитися у їх наявності.

Судом встановлено, що всі документи зберігалися позивачем за місцем зберігання товару, на момент перевірки знаходились в бухгалтерії підприємства, та були надані для огляду в ДПІ у м.Алушті при розгляді матеріалів перевірки, однак не були прийняті відповідачем до уваги.

Суд зазначає, що позивачем у ході судового розгляду справи було надано суду копії видаткових накладних № 2SD У-11877 від 12.06.2010 року, № РН-57-007936 від 27.05.2010 року, № РН 0014195 від 13.07.2010 року, копію податкової накладної № 2213056106 від 02.06.2010 року та копії матеріальних звітів за травень 2010 року та за червень 2010 року.

Судом встановлено, що на всіх накладних зазначено, що товар придбано для Приватного підприємства фірми «Кримтехносервіс».

Суд зазначає, що вищезазначені документи підтверджують наявність у позивача належних документів, що свідчать про здійснення ним обліку товарних запасів та виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

За результатами вивчення наданих документів та накладних судом встановлено, що весь товар, зазначений в відомості, складеної під час перевірки, був придбаний та обліковується на підставі досліджених у повному обсязі документів. Фактів невідповідності судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, висновки податкового органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" лише на підставі встановлення факту відсутності накладних за місцем реалізації товару суд вважає помилковим, тому рішення суб'єкта владних повноважень в цій частині є незаконним і необґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції рішенням Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР в розмірі 16288,00 гривень.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що посадовими особами ДПА в АРК при проведенні перевірки кафе з літнім майданчиком позивача, розташованого за адресою:м.Алушта, Приморський парк, вул. Паркова, 2а, у присутності офіціанта Побережник Ю.Ю. було проведено зняття фактичних залишків товарів станом на 14.07.2010 року, про що було складено відповідну відомість.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено таких повноважень органів ДПІ як зняття фактичних залишків товарів та не передбачено складання відомостей залишків товарів.

Перелік прав, якими законодавець наділяє органи державної податкової служби, передбачений ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Так п. 15 ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, органи ДПС наділені правом вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, але органи ДПІ ніяк не наділені правом проводити самостійно інвентаризацію, складати відомості зняття фактичних залишків товарів, без повідомлення та отримання дозволу на це керівництва підприємства, що перевіряється, отже суд вважає такі дії посадових осіб ДПА в АРК протиправними та не законними.

Враховуючи те, що працівниками контролюючого органу під час перевірки не складалася інвентаризаційна відомість чи акт, доказів про проведення саме інвентаризації суду не надано, тоді як складену під час перевірки відомість фактичних залишків запасів, суд розцінює як окремий документ, форма якого передбачена наказом ДПА України від 12.08.08 р. № 534. При цьому, суд вважає, що складання відомості про результати перевірок щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів працівниками органів ДПС не передбачено серед повноважень, передбачених Законом України “Про Державну податкову службу в Україні”, а наказ ДПА України № 534 від 12.08.08 р. “Про затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій”, який не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, оскільки не відповідає положенням Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”, встановлює нові норми права, які не узгоджуються із повноваженнями посадових осіб ДПС, визначеними Законом України “Про Державну податкову службу в Україні”на підставі принципу законності.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності винесення Державною податковою інспекцією у м.Алушті АР Крим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 в частині стягнення суми 16288,00 гривень відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 в частині стягнення суми 16288,00 гривень за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР слід визнати протиправними, що має наслідком його скасування.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 6195,00 гривень (5280,00 гривень + 915,00 гривень).

Перевіряючи правомірність рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003432303 на суму 1000,00 гривень судом встановлено наступне.

Відповідно статті 11-1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.

Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював реалізацію тютюнових виробів за цінами вищими встановлених імпортером або виробником таких тютюнових виробів.

Так, перевіркою встановлено реалізацію 1 пачки сигарет «Мальборо» за ціною 18,00 гривень, при цьому, на пачці виробником зазначено максимальну вартість 9,00 гривень, дата 13.05.2010 року, ИА 7013309, марка акцизного збору ГО АГГО 399340, виробник ЗАТ «Філіп Моріс Україна».

Посилання представника позивача на те, що ним реалізовано не пачку сигарет «Мальборо» за 18,00 гривень, а сигаретний набір «Мальборо», до складу якого входять сигарети «Мальборо», запальничка та жувальна гумка, що підтверджує той факт, що позивачем не перевищено ціни, встановлені імпортером або виробником тютюнових виробів при їх реалізації, суд не приймає до уваги.

Суд підкреслює, що належним доказом того факту, що позивачем здійснено продаж саме пачки сигарет «Мальборо» є акт перевірки, який є належним доказом по справі. При цьому, в акті перевірки з цього питання представник позивача офіціант, яка була присутньою під час перевірки, ніяких зауважень не зазначила.

При цьому, суд не приймає до уваги долучену до матеріалів справи копію розрахункового документу на 182,6 гривень, в якому зазначено про реалізацію «Мальборо набору» вартістю 18,00 гривень.

Суд зазначає, що з акту перевірки, який є належним доказом порушення вимог податкового законодавства, вбачається, що перевірка проводилася 14.07.2010 року о 16:12 годин.

При цьому, з роздрукованого позивачем чеку на суму 182,6 гривень вбачається, що його роздрукування здійснено о 20:01 годин.

Таким чином, зазначений розрахунковий документ не є доказом, який може бути прийнято судом до уваги.

Отже, факт здійснення позивачем реалізації тютюнових виробів 14.07.2010 року за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів є повністю доведеним.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до позивача застосована фінансова санкція у розмірі 1000,00 гривень.

Отже, суд зазначає, що відповідачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 1000 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003432303 на суму 1000,00 гривень прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень.

Отже, відсутні підстави для визнання вищевказаного рішення протиправним та скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 в частині 16288,00 гривень.

В решті позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 гривень.

У звязку зі складністю справи судом 06.12.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 13.12.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2010 року № 0003422303 в частині 16288,00 гривень.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства фірми «Кримтехносервіс» (ЄДРПОУ 25136321) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.