Постанова № 13362287, 11.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.06.10Справа №2а-4437/10/10/0170 12:31 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Стародубов М.О., представник по довіреності від 03.06.2010 року б/номеру;

від відповідача не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Алеко-сервис"

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Алеко-Сервис" - позивач - 01 квітня 2010 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим - відповідач - про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000271500/0 від 29.03.2010 року про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 532,40грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату податку на прибуток, що нарахований податковим повідомленням-рішенням №0001402300 від 28.07.2009 року. Однак постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.2010 року по адміністративній справі №2а-10629/09/4/0170 вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Позивач вважає, що нарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток у звязку з оскарженням податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 року в судовому порядку на підставі приписів пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ є неузгодженою, у звязку з чим відсутній податковий борг, за несвоєчасну сплату якого можливо застосування штрафних санкцій. Також позивач стверджує, що ДПІ в Нижньогірському районі АРК в рахунок уплати суми податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню від 28.07.2009 року була врахована сума по платіжному дорученню №146 від 09.02.2010 року, в якому було зазначено призначення платежу сплата поточного зобовязання по податку на прибуток по декларації за 2010 рік.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, до судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с.65), у зв'язку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням письмових заперечень, що надійшли до суду поштою 31.10.2010 року. Відповідно до наданих письмових заперечень відповідач обґрунтовує правомірність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення тим, що під час проведення перевірки позивача було встановлено несвоєчасну сплату ним узгоджених сум податкових зобовязань по податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0001402300 від 28.07.2009 року. Відповідач зазначає, що відповідно до вимог пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ у випадку несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, встановлених пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, платник податків зобовязаний сплатити штраф у сумі, що визначається в залежності від кількості днів прострочення 10%, 20% та 50% погашеної суми податкового боргу. При цьому відповідно до вимог п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Алеко-Сервис» (код ЄДРПОУ 25125091, юридична адреса: 97100, АР Крим, Нижньогірський район, смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, б.18) зареєстровано Нижньогірською районною державною адміністрацією АР Крим 22 вересня 1997 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 11301200000000131 - а.с.7-13, 15-17). Позивач взятий на облік в ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим як платник податків та зборів, що підтверджено довідкою відповідача від 09.03.2010 року №9/29-0 (а.с.14).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 3 частини 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Відповідно до п.1.9 статті 1 Закону №2181 податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (тобто, за винятком випадків оскарження податкових повідомлень та податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно до пункту “б” пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема пунктом 20.1 статті 20 встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим 04 лютого 2010 року було надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2009 рік (річну) (а.с.24-30). Згідно з рядком 17 даної декларації позивачем самостійно визначено суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 1031грн.

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене позивачем у зазначеній податковій декларації, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, суд зазначає, що визначену у вказаній податковій декларації суму податкового зобовязання з податку на прибуток за 2009 рік, позивач повинен був сплатити по 09 лютого 2010 року включно, що представником позивача під час розгляду справи не заперечувалось та не оспорювалось.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення позивача №146 від 09.02.2010 року (а.с.31), згідно з яким позивач перерахував до бюджету 1067,00грн з призначенням платежу «платіж по податку на прибуток за 2009 рік в тому числі штраф 5%-36рн. Без податку на додану вартість». Надходження грошових коштів в сумі 1067,00грн. по вказаному платіжному дорученню підтверджено копією особового рахунку позивача по податку на прибуток за 2010 рік (а.с.59).

Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі АР Крим 16.03.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобовязання по податку на прибуток. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №248/15-01/25125091 від 16.03.2010 року (а.с.18-19), в якому зазначено, що узгоджене податкове зобовязання з податку на прибуток сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, а саме: по терміну сплати 05.09.2009 року по податковому повідомленню-рішенню №0001402300 від 28.07.2009 року в сумі 1064,79грн. ПП «Алеко-Сервис» вказана сума була сплачена в повному обсязі платіжним дорученням №146 від 09.02.2010 року з затримкою сплати на 158 днів.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ПП «Алеко-Сервис» вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобовязань по податку на прибуток.

Акт перевірки вручено позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271500/0 від 29.03.2010 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податок на прибуток в розмірі 1064грн.79коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 532грн.40коп. (а.с.20, 51).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу 30.03.2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача на поштовому повідомленні (а.с.51).

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ПП «Алеко-Сервис» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Також суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та про його скасування під час розгляду таких скарг позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як свідчать матеріали справи податкове повідомлення-рішення №0001402300/1 від 28.07.2009 року (копія наявна в матеріалах справи) було прийнято на підставі акту перевірки №566/23-00/25125091 від 24.06.2009 року про результати планової виїзної перевірки ПП «Алеко-Сервис» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року (копія акту наявна в матеріалах справи). Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було нараховано податок на прибуток в сумі 41653,00грн., застосовані штрафні санкції в сумі 5999,7грн., а взагалі на суму 47652,70грн.

Суд зазначає, що відповідачем не оспорюються та не заперечується надходження до Державного бюджету України грошових коштів в сумі 1067,00грн. по платіжному дорученню №146 від 09.02.2010 року, а також не надано будь-яких відомостей про недостовірність наданої позивачем суду копії платіжного доручення, зокрема, в частині призначення платежу, та не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб для їх витребування судом і залучення до матеріалів справи.

Суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи також відсутні відомості про наявність будь-яких інших платіжних доручень, в яких позивачем зазначено призначення платежу: погашення узгоджених податкових зобовязань по податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0001402300 від 28.07.2009 року, в тому числі частково. Про наявність таких платіжних доручень не повідомлено і представником позивача у судових засіданнях. Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахованими позивачем зазначеним платіжним дорученням грошовими коштами були погашені узгоджені податкові зобовязання по податковій декларації позивача з податку на прибуток за 2009 рік.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення - у рівній пропорції.

На підставі Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджету і в державні цільові фонди, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України №37 від 12.05.1994 (з наступними змінами та доповненнями), а також Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України №276 від 18.07.2005, облік, контроль і складання звітності, по платежах, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особовий номер працівника, дата і час введення інформації.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які надходять до бюджету і в державні цільові фонди, при обробці розрахункових документів по оплаті платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряє відомості заповнення реквізитів "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам і на його паперовій копії проставляють дату і підпис відповідальної особи.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №276, проведення операцій по рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу України" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Отже, за викладених обставин, операції по рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платників податків і позначених в них призначень платежу.

Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Згідно з п.3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 р. №74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 р. за №436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Суд зазначає, що вказаними нормативно-правовими актами передбачена можливість розподілу платежу лише в частині визначення складової частини податкового боргу, що підлягає погашенню - узгоджене податкове зобовязання або пеня, та пропорційного співвідношення таких частин, а не зміна призначення платежу в частині самостійного визначення податковим органом саме податкового (звітного) періоду, за який погашається податковий борг (узгоджена сума податкового зобовязання).

Таким чином, поточні платежі, що здійснював позивач, безпідставно зараховувалися відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суд також звертає увагу відповідача, що в акті перевірки відсутні будь-які відомості про перелік документів, зокрема первинних документів бухгалтерського обліку та документів податкового обліку, які використовувались ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим під час проведення перевірки та на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства. В матеріалах справи окрім акту перевірки з описаним порушенням без зазначення первинних документів, на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання, наявна лише копія особового рахунку платника податку позивача, згідно з яким (а.с.59) грошові кошти в сумі 1067,00грн. зараховані відповідачем в рахунок погашення недоїмки по податковому повідомленню-рішенню №0001402300 від 28.07.2009 року. Однак, особовий рахунок платника податку не є первинним документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що в тексті акту перевірки не зазначено про використання під час проведення відповідачем перевірки копії особового рахунку позивача по податку на прибуток (зокрема, за 2010 рік).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем під час проведення перевірки висновок про порушення позивачем вимог Закону №2181 в частині несвоєчасної сплати податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0001402300 від 28.07.2009 року платіжним дорученням №146 від 09.02.2010 року було зроблено лише на підставі даних особового рахунку платника податку без врахування призначення платежу.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим №0000271500/0 від 29 березня 2010 року, прийняте стосовно Приватного підприємства «Алеко-Сервис» про застосування штрафних санкцій в сумі 532грн.40коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим №0000271500/0 від 29 березня 2010 року про застосування штрафних санкцій у сумі 532грн.40коп. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що сума податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню №0001402300/1 від 28.07.2009 року не була узгоджена ПП «Алеко-Сервис» у звязку з наступним.

Як було зазначено, відповідно до вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Вказаним підпунктом 5.2.2 п.5.2 статті 5 Закону встановлено порядок адміністративного (апеляційного) та судового оскарження рішень органів державної податкової служби.

Суд зазначає, що згідно з пп.5.2.2. п.5.2 статті 5 Закону №2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Аналогічне правило також передбачено Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №29 від 11.12.1996 року.

Судом встановлено, що у звязку з незгодою з сумою податкового зобовязання, визначеною в податковому повідомленню-рішенню №0001402300/0 від 06.07.2009 року, що було прийнято на підставі зазначеного акту перевірки, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим. Рішенням ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим від 27.07.2009 року №1269/10/31-0 (копія наявна в матеріалах справи) зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення.

ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0001402300/1 від 28.07.2009 року.

Відповідно до пп.5.1 п.5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №29 від 11.12.1996 року, у разі коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до органу державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 року №0001402300/1 було оскаржено позивачем до ДПА в АРК та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 01.09.2009 року №2205/10/25-023 скарга позивача залишена без розгляду (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Судом встановлено, що підставами залишення повторної скарги позивача без розгляду стало порушення ПП «Алеко-Сервис» встановленого десятиденного строку подачі скарг - рішення ДПІ в Нижньогірському районі АРК від 27.07.2009 року №1269/10/31-0 згідно поштового повідомлення про вручення одержано позивачем 28.07.2009 року, повторна скарга на податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 року №0001402300/1 була подана 08.08.2009 року, що підтверджено текстом вказаного рішення ДПА в АР Крим та позивачем не оспорюється. Рішенням ДПА України про розгляд скарги позивача від 11.11.2009 року №11568/6/25-0515 (копія наявна в матеріалах справи) підтверджено висновки ДПА в АР Крим про несвоєчасність подання ПП «Алеко-Сервис» повторної скарги.

Як свідчить відбиток вхідного штампу Окружного адміністративного суду АР Крим на копії позовної заяви ПП «Алеко-Сервис» про скасування податкового повідомлення-рішення №0001402300/1 від 28.07.2009 року (копія наявна в матеріалах справи) ПП звернулось з зазначеним адміністративним позовом до суду теж 08.08.2009 року.

Суд зазначає, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п.п.5.2.3. п.5.2 статті 5 Закону №2181).

Відповідно до пункту 5.2.4. п.5.2 статті 5 Закону №2181 процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Проте суд не погоджується з представником позивача, що здійснення судового оскарження у даному випадку має наслідком надання податковим повідомленням рішенням статусу неузгоджених та зазначає наступне.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-III при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (статті 1 Закону №2181). Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181).

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181).

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181. При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181) несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181.

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону №2181. Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків. Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту "в" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону №2181. Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку, визначеному пунктами 15.3, 15.4 Закону №2181.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України “Щодо сплати суб'єктом малого підприємництва податків з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності, які не зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, за загальним способом оподаткування” №1275/10/13-09 від 28.09.2009 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що лише факт оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку не змією статусу податкового зобовязання, що ним нараховане чи є зазначена сума узгодженою, чи ні. Таким чином, після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.02.2010 року по справі №2а-10629/09/4/0170, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим №0001402300/1 від 28.07.2009 року, позивач у випадку сплати нарахованих зазначеним податковим повідомленням-рішенням сум має право на повернення сплачених грошових коштів або їх зарахування в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 11 червня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 16 червня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим №0000271500/0 від 29.03.2010 року, прийняте стосовно Приватного підприємства "Алеко-Сервис".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Алеко-Сервис» (код ЄДРПОУ 25125091, юридична адреса: 97100, АР Крим, Нижньогірський район, смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, б.18) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.