Постанова № 13362269, 09.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2010 р.Справа №2а-14403/10/4/0170 о 14:54

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Мартьянов О.В.;

від відповідача - Серпутіна Т.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства "ДЮН"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Приватне багатопрофільне мале підприємство «ДЮН»(далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014341502/0 від 18.11.2009 року. Позов мотивовано порушенням порядку застосування і розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

Ухвалами суду від 08.11.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 19).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 20723781, перебуває на податковому обліку в Джанкойській ОДПІ.

Посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку з питань сплати позивачем податку на додану вартість, за наслідками перевірки складено акт від 11.11.2009 року №2009/15-2/20723781 (а.с. 10-13), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за період з 31.12.2008 року по 14.10.2009 року.

За твердженням відповідача суми податкового зобов'язання, самостійно задекларовані позивачем за даний період сплачені із порушенням законодавчо встановленого терміну сплати сум податку.

При цьому із порушенням таких термінів, де період затримки складає більше ніж 90 днів, погашено податкове зобов'язання на загальну суму 28317,00 грн., зокрема 28.07.2009 року на суму 3095,96 грн., 24.09.2010 року на суму 160,71 грн., 14.10.2009 року на суму 25060,33 грн. а із затримкою в 76 календарних днів (14.10.2009 року) погашено зобов'язання, визначене у декларації від 20.07.2009 року вх. №14759.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаного акту прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість на суму 1382,60 грн. (за ставкою 20%).

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає податкові декларації у місячний податковий період, тому для обчислення граничних строків сплати податку слід застосувати граничні строки подання податкової декларації, визначені пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд встановив наступне.

З пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що 14.10.2010 року відповідач сплати податкових зобов'язань не проводив.

Зазначення в акті перевірки цієї дати пов'язано із тим, що саме цим днем відповідач провів за даними картки особового рахунку зменшення суми податкового боргу. Підставою для цього став акт документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2009 року від 14.10.2010 року №1730/1502/20723781, яким встановлено допущення позивачем методологічної помилки при заповненні декларації в частині зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 45326,00 грн.

За наслідками камеральної перевірки частина цього від'ємного значення (6913,00 грн.) була зарахована в погашення податкового боргу за червень 2009 року.

При цьому суд встановив, що податкове зобов'язання, визначене позивачем у червні 2009 року у податковій декларації від 20.07.2009 року вх. №14759 (6913,00 грн.) фактично погашено за платіжними дорученнями від 24 липня 2009 року №899 на суму 1000,00 грн. та від 28 липня 2009 року №951 на суму 5913,00 грн.

Декларування підприємством зазначених сум податкових зобов'язань і сплата податку підтверджуються даними облікової картки платника податку.

У зв'язку із чим суд зазначає, що орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Суд також зазначає, що умовою застосування штрафних санкцій, передбачених у пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 є саме несвоєчасна сплата сум податкового зобов'язання.

Закон не дозволяє ототожнювати висновок за актом камеральної перевірки про незарахування від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу із фактом сплати податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

У звязку зі складністю справи судом 09.12.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 14.12.2010 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0014341502/0 від 18.11.2009 року про визначення Приватному багатопрофільному малому підприємству «ДЮН» (ідентифікаційний код 20723781) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1382,60 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.