Рішення № 133620827, 28.01.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/7206/25

Провадження № 2/456/737/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач АТ «Акцент-Банк» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 11.02.2024 у розмірі 42859,97 грн, поклавши судові витрати на відповідачку.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 11.02.2024 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачці, про що свідчить її підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 05.11.2025 має заборгованість у розмірі 42859,97 грн, яка складається з наступного: 26856,30 грн заборгованість за кредитом; 15253,67 грн заборгованість за відсотками; 750,00 грн пеня, яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачка ОСОБА_1 скористалася правом на подання відзиву, в якому не заперечуючи факту укладення кредитного договору, клопотала про зменшення розміру штрафних санкцій та пені. Вказувала на завищення розміру нарахованих відсотків. Клопотала про врахування часткового погашення заборгованості в розмірі 2000,00 грн.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 42/

На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідачки 23 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачки /а.с. 43/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 44/.

16.01.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву /а.с. 47-51/.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.02.2024 ОСОБА_1 звернулася в АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» від 11.02.2024 /а.с. 10/.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» та тарифів по картці «Зелена», відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема, тип кредиту: поновлювана кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума, строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження; спосіб та строк надання кредиту: кредитні кошти надаються клієнту у вигляді кредитного ліміту на кредитну картку; процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на весь строк кредитування, порядок повернення кредиту /а.с. 14-15/.

Матеріалами справи встановлено, що для користування кредитними коштами ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) було відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня місяця 2031 року, що підтверджується довідкою за картами /а.с. 20/.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, що також підтверджується випискою по картці за період з 11.02.2024 по 05.11.2025 /а.с. 15 на звороті-19/.

З даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, а саме: здійснювала покупки, поповнення картки, зокрема, через касу банку та термінали, перекази на картку.

Розмір кредитного ліміту за кредитним договором № б/н від 11.02.2024 змінювався, а саме: 11.02.2024 встановлено ліміт 0,00 грн за ініціативою клієнта, 23.05.2024 збільшено до 200,00 грн за ініціативою банку, 23.05.2024 збільшено до 200,00 грн за ініціативою банку, 31.05.2024 збільшено до 5000,00 грн за ініціативою банку, 08.06.2024 збільшено до 10000,00 грн за ініціативою банку, 14.06.2024 зменшено до 6000,00 грн за ініціативою банку та 14.06.2024 збільшено до 26900,00 грн за ініціативою банку, що підтверджується довідкою за лімітами /а.с. 19 на звороті/.

До Анкети-заяви позивачем долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms (надалі - Умови) /а.с. 21-27/.

Згідно п.п. 2.1.1.2.2 Умов після одержання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2 Умов у разі порушення держателем або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов цього договору та/або у разі виникнення Овердрафта чи перевитрати платіжного ліміту банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці (заблокувати картку на видаткові операції) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання держателем та/або довіреною особою держателя своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором

У разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафта), оплати винагороди банку (п.п. 2.1.1.5.6 Умов).

Згідно з п.п. 2.1.1.12.2.1 Умов, у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користуванням кредиту в розмірі подвійної місячної процентної ставки, визначеної у тарифах, що діє на дату нарахування відсотків.

Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або в певній банком частки у разі невиконання клієнтом та/або довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором (п. 2.1.1.12.10 Умов).

Враховуючи невиконання відповідачкою умов кредитного договору № б/н від 11.02.2024 станом на 05.11.2025 виникла заборгованість у сумі 42859,97 грн, яка складається з наступного: 26856,30 грн заборгованість за кредитом; 15253,67 грн заборгованість за відсотками; 750,00 грн пеня, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 11.02.2024, укладеним між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 /а.с. 8-9/.

Крім того, з даного розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.02.2024 прослідковується, що відповідачка частково здійснювала повернення отриманих нею кредитних коштів, що свідчить про визнання останньою факту укладення кредитного договору між нею та позивачем та обізнаність з умовами кредитування.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 11.02.2024.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак відповідачка даного обов`язку не виконала.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом частин 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої особи за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документі та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено факт укладення між АТ «Акцент-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 договору б/н від 11.02.2024 та отримання нею кредиту, на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею, наявність заборгованості.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Суд критично оцінює доводи відповідачки про несправедливість та неспівмірність нарахованих відсотків та штрафних санкцій з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Договір між АТ «Акцент-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 та паспорт до нього, який містить відповідні умови щодо розміру кредиту, процентної ставки, порядку та строків їх нарахування, підписано відповідачкою шляхом накладення підпису. Позову щодо оскарження окремих умов укладеного договору ОСОБА_1 не заявлено.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 03.09.2014 в справі № 6-100цс14, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, станом на 05.11.2025 розмір неустойки у виді штрафу становить 750,00 грн. Разом з тим, визначаючи суму неустойки у виді штрафу, суд враховує вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої суд має право зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто, зменшити розмір штрафних санкцій через неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 26856,30 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 15253,67 грн, а нарахована позивачем сума неустойки (штрафу) за порушення виконання зобов`язань за договором складає 750,00 грн, що не перевищує суму боргу за основним зобов`язанням. За таких обставин розмір штрафу не підлягає зменшенню через неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення заборгованості в розмірі 42859,97 грн, яка складається з наступного: 26856,30 грн заборгованість за кредитом; 15253,67 грн заборгованість за відсотками; 750,00 грн пеня.

Надана відповідачкою виписка про перерахування 2000,00 гривень не може слугувати доказом часткового погашення заборгованості за договором від 11.02.2024, оскільки не містить інформації щодо призначення платежу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком за кредитним договором № б/н від 11.02.2024 у розмірі 42859,97 грн, яка складається з наступного: 26856,30 грн заборгованість за кредитом; 15253,67 грн заборгованість за відсотками; 750,00 грн пеня.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , виданий 13.10.2023; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, 11; ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, рах. НОМЕР_6 ) 42859,97 грн (сорок дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять грн 97 коп.) заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.02.2024 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 28 січня 2026 року.

Суддя Л.В.Гула