Рішення № 133618099, 23.01.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/5452/25

Провадження № 2/317/219/2026

23 січня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

за участю секретаря Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у заочному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (далі ТОВ «ФК «Гелексі») (в особі представника Рудзей Ю.В.), звернулося до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 24 669,50 грн., а також стягнення понесених судових витрат зі сплати судового збору у сумі 2423,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. В обґрунтування позову представник позивача послався на те, що 26.02.2020 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Споживач/Відповідач) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №147994 в електронній формі (надалі - договір позики), в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою, яке здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. На підставі зазначеного Договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., які перераховані в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника (п.п.1.2 Договору), строком до 26.03.2020 року, на умовах строковості, поворотності та платності. З метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЄНС. ТОВ ФК ЕЛАЄНС (ТМ "ФОНДІ") є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК ЕЛАЄНС (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день від початкового розміру позики (п.1.1.2.1 Договору), розмір комісії складає 1,1% (п.1.1.2.2 Договору), підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0% в день від суми позики за кожний день прострочення (п.5.3 Договору). Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24 669,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19 669,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши у прохальній частині позовної заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.4-зворот).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилась, про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, у відповідності з ч. 6 ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судом кореспонденції засобами поштового зв`язку (а.с.44,48). Крім того, відповідача було повідомлено шляхом направлення судової повістки на номер мобільного телефону відповідача через додаток «Viber», яке останньою отримувалось, про що свідчить довідка про доставку повідомлення (а.с.50). Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю та відзиву на позов до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явилась в судове засідання без поважаних причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що 26.02.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Гелексі" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Споживач/Відповідач) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №147994 в електронній формі (надалі - договір позики), в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.12-15).

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою, яке здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Відповідно до п.9-5-9-8 Договору сторони підтверджують, що даний електронний Договір та всі Додатки до нього має таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені у паперових носіях та скраплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Укладаючи Договір, Позичальник усвідомлює і підтверджує, що умови Договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними і справедливими.

На підставі зазначеного Договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., які перераховані в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника (п.п.1.2 Договору), строком до 26.03.2020 року, на умовах строковості, поворотності та платності (п.п. 4.1 Договору).

З метою перерахування коштів Позичальникам, ТОВ ФК «Гелексі» укладено договір №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЄНС (а.с.11). ТОВ ФК ЕЛАЄНС (ТМ "ФОНДІ") є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК ЕЛАЄНС (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ ФК Гелексі послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Факт перерахування відповідачу коштів на належну їй платіжну картку підтверджується листом ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» за вих. № 147994 від 01.09.2025 р., згідно якого у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі» на карковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти, деталі транзакції: платник коштів - ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318), отримувач коштів - ОСОБА_1 , номер транзакції в системі - 1188146962, номер операції - 200434964, дата проведення платежу - 26.02.2020, сума платежу - 5000, валюта платежу - гривня UAN, платіжний засіб (метод) - карта, банк емітент платіжної картки отримувача коштів - PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів: НОМЕР_1 (а.с.32).

Відповідно до умов Договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день від початкового розміру позики (п.1.1.2.1 Договору), розмір комісії складає 1,1% (п.1.1.2.2 Договору), підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення (п.5.3 Договору).

Згідно з п.4.2. Договору сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті (а.с.16).

В паспорті позики, підписаного Позичальником одноразовим ідентифікатором - 231sg9xg, міститься інформація щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, а також інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача (а.с.23-25).

Позивач виконав умови Договору позики, перерахувавши суму позики на картковий рахунок відповідача, в ту чергу як Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка на дату подання позову складає 24 669,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19669,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, що підтверджується розрахунком наданим позивачем (а.с.28-31), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Із дослідженого судом кредитного договору встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що відповідачем ОСОБА_1 26.02.2020 р. було укладено Договір позики, за невиконання зобов`язань за яким у останньої виникла заборгованість в загальному розмірі 24 669,50 грн.

Правомірність укладеного між сторонами Договору позики, як правочину, сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Позивачем надано відповідачу кредитні кошти, які остання повинна була повернути. Проте, відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості за Договором позики № 147994 від 26.02.2020р., наданим позивачем (а.с.28-31), при цьому відповідач будь-яких належних та допустимих доказів на спростування розміру заборгованості за укладеним нею Договором позики, суду не надала.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за Договором позики №147994 від 26.02.2020 р. в розмірі 24 669,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19 669,5 грн. - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 2423,00 грн. (а.с.35) підлягають стягненню з відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу суд при ходить до наступного.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., на підтвердження яких надані наступні копії документів: Акт № 426 від 01.09.2025 р. наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої дороги від 09.07.2025 р. переліком та обсягом наданих правових послуг та вартості послуг, розмір якої складає 5000,00 грн. (а.с.8), договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, укладений між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі»» (а.с.27), довіреність позивача, виданої адвокату Рудзею Ю.В. (а.с.33), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Рудзей Ю.В. (а.с.36).

Матеріали справи не містять належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, клопотань відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 року зі справи № 910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини п`ятої статті 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 205, 207, 509, 513, 526, 527, 530 525- 527, 530, 598, 599, 610-612, 625, 628, 629, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 137,141, 178, 191, 247, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (м. Київ, вул. Липинського Вячеслава, буд. 10/1, ЄДРПОУ: 41229318) заборгованість за Договором позики № 147994 у від 26.02.2020 року в розмірі 24 669 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят дев`ять) гривен 50 коп., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19 669,50 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, а також стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн., 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка