Рішення № 133612536, 19.01.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19161/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 заборгованість за кредитним договором № 974320931 від 13 лютого 2023 року у розмірі 33238,54 грн. та понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві представник позивача просив суд провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд позовної заяви здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує). Крім того, представником позивача було подано відповідь на відзив представника відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала поданий відзив на позовну заяву, заявлені позовні вимоги визнала частково та не заперечила проти стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 9514 грн., а саме кредит у розмірі 7600 грн. та процентів у розмірі 7600 грн. та процентів у розмірі 2814 грн. нарахованих в період строку дії кредитного договору; в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків в розмірі 23724,54 грн., які були нараховані станом на 20 грудня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування - відмовити; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 13 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (товариство) та ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 (позичальник) було укладено кредитної лінії №974320931 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п.2.1. кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 6700 грн. 00 коп. (шість тисяч сімсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Правила»).

Відповідно до п.2.2. кредитного договору сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6700 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 05.03.2023 р.

Відповідно до п.2.5. кредитного договору загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 20 (двадцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Загалом, вказаним договором обумовлено розмір, порядок сплати позичальником кредитодавцю процентів за користування кредитом, які нараховуються відповідно до умов договору, а також умови повернення кредиту.

Укладанню даного договору слугувала заявка на отримання грошових коштів в кредит від 13 лютого 2023 року, з якої вбачається наступна інформація: ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ: ОСОБА_1 , договір (оферта) № 974320931, дата укладення договору 13.02.2023, сума кредиту 6700, строк кредиту 20. ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ: ОСОБА_1 , фінансовий номер телефону: НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Рівненським, дата видачі: 19.07.2013, РНОКПП НОМЕР_1 . Адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_1 . КАРТОЧКА: номер карти НОМЕР_4 .

Крім того, 13 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено та підписано Паспорт споживчого кредиту, яким чітко передбачено порядок та умови надання і повернення кредиту, розмір процентів за користування кредитом.

З дослідженої в судовому засіданні довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається наступна інформація: позичальник: ОСОБА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_3 виданий Рівненський 19.07.2013; договір №974320931 від 13.03.2023 23:10:34; сума кредиту: 6700 грн. 00 коп.; строк кредитування: 20 (двадцять); процентна ставка: 2,10 % в день; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; номер телефону: НОМЕР_2 ; заявка на кредит подана: 13.02.2023 року о 23:08; договір відправлений позичальнику: 13 лютого 2023 року. Акцепт оферти ідентифікатором): Одноразовий ідентифікатор: MNV766JZ; ідентифікатор відправлено позичальнику: 13.02.2023 23:09:58; номер телефону: НОМЕР_2 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству: 13.02.2023 23:10:34; перерахування грошових коштів позичальнику 13.02.2023 23:10:43.

З дослідженої в судовому засіданні інформації наданої АТ КБ «Приватбанк» від 09 листопада 2025 року №20.1.0.0.0/7-251031/39008-БТ на 569/19161/25 від 20-10-2025 р. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області про витребування доказів вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Також мінувались інші картки. Номер телефону на який відправляться інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 13-02-2023 - 18-02-2023 р.: номер телефону НОМЕР_7 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_7 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування коштів на суму 6700,00 грн. від 13-02-2023 р.

Позикодавець свої зобов`язання згідно договору позики виконав у повному обсязі надавши позичальнику грошові кошти в розмірі та у строк, визначені договором позики.

Крім того, факт укладення кредитного договору, отримання кредиту ОСОБА_1 не заперечувався і представником відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позики у відповідача перед позивачем виникла заборгованість станом на день подання позовної заяви до суду в розмірі 33238,54 грн. (з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6700,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 26538,54 грн.).

Вказаний розмір заборгованості підтверджується дослідженим в судовому засіданні розрахунком заборгованості.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. В подальшому даними сторонами було неодноразово укладено додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії основного договору факторингу.

Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги 224 від 11 квітня 2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

Тобто предметом договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20 грудня 2023 року до Договору факторингу ТОВ «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю.

Тобто предметом договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Запропоновані банком умови публічного договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Аналіз положень ст.ст.633, 634 ЦК України дає підстави для висновку, що споживач послуг банку (особа, яка підписує Анкету-заяву) приєднується до тих умов, з якими ця особа ознайомлена.

Аналіз положень ст.ст.549, 551,1048,1049,1050,1056-1 ЦК України дають підстави для висновку, що у разі укладення договору кредитного договору, проценти за користування кредитом та неустойка може встановлюватись законом та договором.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладений в електронній формі. Його дійсність відповідачем у встановленому законом порядку не спростована, у судовому порядку вказаний договір відповідачем не оскаржувався. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 даного Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ст.8 вищевказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п.п.1, 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 6 статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з зазначеним порушеннями зобов`язань за договором загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становить 33238,54 грн. (з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6700,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 26538,54 грн.).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, який за власною ініціативою звернувся до кредитної установи, отримав кредитні кошти, ознайомився з умовами кредитного договору, не скористався своїм правом відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів, грошові кошти використав на власні потреби, однак свої зобов`язання за кредитним договором у повній мірі не виконав, тому заявлені вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Однак, при цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З дослідженого в судовому засіданні кредитного договору вбачається, що сторонами обумовлено строк кредитування - 20 днів, строк надання кредитних коштів 13 лютого 2023 року, строк повернення кредиту - 05 березня 2023 року.

Представником позивача долучено до позовної заяви розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами в сумі 26538,54 грн. нарахована за період з 13 лютого 2023 року по 20 грудня 2023 року.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 20 днів, починаючи з дня укладення договору.

Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 20 днів.

Як вбачається з висновку постанови Рівненського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року по справі справа № 569/22511/23 (провадження № 22-ц/4815/984/24) :

«Щодо вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, варто зазначити, що вона підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом становить 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, як убачається з договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 8 днів з 09 листопада2020 року (п.1.3 кредитного договору).

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 8 днів, починаючи з дня укладення договору.

Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 8 днів.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 1500 грн. (п. 1.5.2), а тому колегія суддів приходить до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення процентів в іншій частині, то колегія суддів вважає її безпідставною, з огляду на наступне.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору №2055350 від 09 листопада 2020 року термін повернення кредиту визначено 17 листопада 2020 року.

При цьому позивачем не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за кредитним договором № 2055350 від 09.11. 2020 року був пролонгований кредитодавцем, відповідно до п. 2.3.1 договору, при цьому матеріали справи не містять розрахунку заборгованості за кредитним договором, що позбавляє можливості суд встановити розмір відсотків (заборгованості), тому правові підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсоткам відсутні.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.

Ураховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2055350 від 09.11.2020 року в розмірі 17114 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 14114,00 грн., заборгованість за відсотками 1500,00 грн., комісія 1500,00 грн.».

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 9514,00 грн. (з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 6700,00 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 2814,00 грн. (за 20-ти денний обумовлений сторонами строк дії кредитного договору).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з положеннями ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

До матеріалів позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року укладений між АБ «Тараненко та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

До договору долучено: додаткову угоду №25770693830 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором: ОСОБА_1 , номер кредитного договору 974320931, дата кредитного договору 13.02.2023; акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, відповідно до якого адвокатським бюро було надано клієнту правові та юридичні послуги на загальну суму 7000,00 грн.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також те, що вказана категорія справи відноситься до малозначних справи, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. згідно платіжного доручення, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», м.Київ, вул.Рогнідинська, 4 літ.А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 заборгованість за кредитним договором № 974320931 від 13 лютого 2023 року в розмірі 9514,00 грн. (з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 6700,00 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 2814,00 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

В решті позовних вимог позивачу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», 01024 м.Київ, вул.Рогнідинська, буд.4 літера А, оф.10, код ЄДРПОУ 43541163

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов