Вирок № 13360555, 28.12.2010, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа №1-257/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2010 року м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області, в складі головуючого судді Пилипюка І.В., при секретарі Паучек Є.В., за участю прокурора Бойко О.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вижниця, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не одруженого, непрацюючого, з освітою загальною середньою, раніше судимого:

1) 25.11.2008 року Вижницьким районним судом по ст.185 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

2) 15.01.2009 року Вижницьким районним судом по ст.128 КК України, ст.71 КК України на 3.9 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців;

у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 08.11.2010 року біля 05.00 год. перебуваючи у стані алкогольного спяніння, з метою потрапити в гості до знайомих, в АДРЕСА_2 шляхом відкриття кватирки вікна, проник в приміщення кухні гуртожитку коледжу прикладного мистецтва сімї ОСОБА_3. Знаходячись в приміщенні на холодильнику побачив портмоне та мобільний телефон «4G-1600» вартістю 400 грн. з стартовим пакетом «Київстар» вартістю 22 грн. на рахунку якого було 19 грн., належний ОСОБА_3, які таємно викрав, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 441 гривню. Крім того з портмоне таємно викрав подарунковий пакет вартістю 10 грн., поліетиленовий пакет вартістю 10 коп., золотий жіночий браслет вартістю 1800 грн., жіночий золотий ланцюжок вартістю 1500 грн., золотий жіночий перстень вартістю 1200 грн., срібний хрестик вартістю 70 грн. та гроші в сумі 78 грн. різними копюрами, які належать ОСОБА_4, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду в сумі 4658.10 гривень, а всього викрав майна на загальну суму 5099,10 гривень.

В суді підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю і показав, що 07.11.2010 року знаходячись в м. Вижниця на дні народження випив близько 200 грам горілки. 08.11.2010 року біля 05.00 год. вирішив зайти в гості до знайомих дівчат, які проживають в гуртожитку Вижницького коледжу прикладного мистецтва. Оскільки двері гуртожитку були зачинені, вирішив залізти через вікно туалету, по кабелю, який прикріплений до стіни поліз на верх і через кватирку випадково потрапив в приміщення кухні, де на холодильнику побачив мобільний телефон марки «LG» та пакет сріблястого кольору, які вирішив викрасти. Через вхідні двері вийшов в коридор де побачив в пакеті золоті вироби, звідки піднявся на четвертий поверх. Потрапивши в кімнату до знайомих дівчат поспілкувався та пробув там до 14.30 години. Про те, як потрапив в приміщення гуртожитку та вчинив крадіжку дівчатам не розповідав. Приблизно через чотири дні поїхав в м. Чернівці до свого знайомого, який скупляє золоті вироби і продав йому викрадені речі за 1300 гривень, які потратив на власні потреби. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 07.11.2010 року близько 22.30 годин разом з дружиною та дітьми лягли спати, а кватирку на кухні залишив зачинену, але не на защіпку. Вранці близько 07.30 год. прокинувся і пішов на кухню де побачив, що лампочка із світильника знаходиться на підлозі і занавіска на вікні обірвана. Не придавши цьому значення, однак з метою зателефонувати на холодильнику виявив відсутність свого мобільного телефону. Після чого дружина виявила, що в портмоне відсутні гроші в сумі 78 грн., подарунковий пакет в якому знаходились золоті прикраси: браслет вартістю 1800 грн., ланцюжок вартістю 1500 грн., перстень вартістю 1200 грн. та поліетиленовий пакет з срібним хрестиком вартістю 70 грн.. Гроші, золоті прикраси та хрестик належать його дружині. Вказана шкода їм відшкодована в повному обсязі, просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 підтвердила покази свого чоловіка та дала аналогічні покази.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що навчається на 2-му курсі Вижницького ВКПМ та проживає в кімнаті №409 гуртожитку разом з ОСОБА_6 Вранці 08.11.2010 року біля 05.30 годин прокинулась і побачила в кімнаті ОСОБА_2, який розмовляє з її подругою ОСОБА_6. Біля 09.00 год. разом з ОСОБА_6 пішли на заняття, а ОСОБА_2 залишився в кімнаті. По приходу з занять біля 13.00 год. в кімнаті вже ОСОБА_2 не було. Як саме підсудний потрапив в кімнату нічого не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала аналогічні покази та додала, що про вчинення крадіжки підсудний нічого не розказував.

Крім показів потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується матеріалами кримінальної справи, зокрема:

- протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин ОСОБА_3 від 08.11.2010 року, з даних якого вбачається, що в ніч з 07.на 08.11.2010 року невідома особа проникла через вікно у приміщенні кухні гуртожитку коледжу прикладного мистецтва, звідки таємно викрала мобільний телефон та золоті прикраси. (а.с.3)

- протоколом огляду місця пригоди від 08.11.2010 року та фото таблицею до нього, з даних якого вбачається, що місцем події є приміщення кухні гуртожитку коледжу прикладного мистецтва. (а.c.4);

- актом добровільної видачі мобільного телефону марки «LG-1600» від 17.11.2010 року (а.c. 30);

- явкою з повинною ОСОБА_2 від 17.11. 2010 року, з даних якої вбачається, що останній добровільно зізнався у вчиненій крадіжці з приміщення кухні. (а.c.28);

- протоколом огляду речових доказів - мобільного телефону марки «LG-1600» від 19.11.2010 року (а.c. 44).

З даних характеристики на підсудного вбачається, що останній характеризується по місцю проживання позитивно.

Таким чином дослідивши матеріали справи, заслухавши потерпілих, свідків, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що на досудовому слідстві не вірно кваліфіковано дії підсудного за ст.185 ч.3 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні крадіжки з приміщення кухні гуртожитку коледжу прикладного мистецтва, але зазначив, що умисел на це виник у нього під час перебування у цьому приміщенні. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 08.11.2010 року біля 05.00 год. перебуваючи в м.Вижниця у стані алкогольного спяніння, з метою потрапити в гості до знайомих дівчат, шляхом відкриття кватирки вікна, проник в приміщення кухні сімї ОСОБА_3, яка розташована в гуртожитку коледжу прикладного мистецтва. Однак по справі не вбачається, що останній проникав в приміщення з метою крадіжки.

Відповідно до розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» п.22 зазначено, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Судом встановлено, що послідуюча поведінка підсудного ОСОБА_2, після вчинення крадіжки, його перебування в кімнаті №409 гуртожитку в знайомих дівчат з часу крадіжки до 12.00 год., свідчить про те, що в останнього умисел на вчинення крадіжки виник під час перебування в приміщенні кухні.

За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, тобто (крадіжка) таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує, у відповідності до вимог ст.65 ч.3 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу винного, його молодий вік, обставини, які обтяжують та помякшують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України, за обставини, які помякшують покарання суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України, рецидив злочину є обставиною, яка обтяжує покарання.

Стаття 34 КК України визначає рецидив злочину, як вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

З урахуванням обставин, які помякшують та обтяжують покарання, даних про особу винного ОСОБА_2, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, приймаючи до уваги те, що підсудний позитивно характеризуються по місцю проживання, повністю відшкодував шкоду потерпілим, які претензій до підсудного не мають та просять суворо не карати, останній на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вчинив злочин під час іспитового строку, що свідчить про його суспільну небезпечність, суд прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства і щодо нього необхідно застосувати покарання, повязане з позбавленням волі в межах санкції, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Відповідно до ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно ч. 4 ст.71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив злочин 08.11.2010 року, тобто в період відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки і шість місяців за попереднім вироком від 15.01.2009 року, яким його засуджено на три роки дев'ять місяців позбавлення волі.

Невідбуту ОСОБА_2 частину покарання за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 15.01.2009 року суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст.71 КК України, приєднати частково до покарання, призначеного підсудному цим вироком.

Зважаючи на викладене, а також на те, що даний злочин ОСОБА_2 скоїв, невідбувши у повному обсязі покарання за попереднім судовим вироком, суд вважає, що виправлення підсудного можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України і призначити покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком Вижницького районного суду від 15.01.2009 року до покарання, призначеного за новим вироком, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком чинності, залишити обрану - утримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання з 27.11.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області р/р 35220002000298, ЄДРПОУ 25575279, МФО 856135 УДК в Чернівецькій області 117,70 гривень за проведення дактилоскопічної експертизи.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «LG-1600» залишений на зберігання потерпілій ОСОБА_4 залишити за нею.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк і в такому ж порядку з моменту вручення копії вироку.

Суддя: (підпис)

Копія вірна: