Рішення № 133593894, 27.01.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1110/25

Провадження № 2-др/483/1/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» про стягнення сплаченої комісії за обслуговування кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

30 липня 2025 року з Миколаївського районного суду Миколаївської області до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі ТОВ «Свеа Фінанс»), предметом якої є: стягнення з відповідачки 100 125 грн 36 коп. в рахунок заборгованості за кредитними договорами від 16 січня та 10 квітня 2019 року, що укладені з АТ «Ідея Банк».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 січня та 10 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено договори №Р51.13040.004802658 а № Р51.13040.005132605, за умовами яких остання отримала від АТ «Ідея Банк» кредит. Первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за вказаними кредитними договорами. Відповідачка зобов`язання за договорами належним чином не виконала, внаслідок чого перед позивачем виникла вищевказана заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

До судового засідання представник відповідачки пред`явив зустрічний позов, в якому просив стягнути з ТОВ «Свеа Фінанс» 11 756 грн 40 коп., сплачених в рахунок комісії за управління кредитом.

Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовані тим, що банк надав відповідачці кредит для власних потреб, тобто кредит, який є споживчим, однак умовами договору передбачено сплату комісії за його обслуговування. Оскільки положення кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитів є нікчемними в силу положень Закону України «Про споживче кредитування», однак внесені ОСОБА_1 кошти на погашення кредитної заборгованості спрямовувались, крім іншого, на погашення суми нарахованої комісії (усього в розмірі 11 756 грн 40 коп.), відповідачка змушена звернутися із зустрічною позовною заявою.

23 вересня 2025 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 січня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» про стягнення сплаченої комісії за обслуговування кредиту задоволено повністю та відповідно до ч. 12 ст. 265 ЦПК України проведено зустрічне зарахування сум та стягнуто різницю між ними на користь ТОВ «Свеа Фінанс», якому присуджено більшу грошову суму.

15 січня 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн з наданням доказів їх розміру.

Представник Матвєєвої О.В. та Матвєєва О.В. у судове засідання не з`явилися, представник надав заяву про розгляд клопотання за їх відсутності.

Представник ТОВ «Свеа Фінанс» у судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2, ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3-6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 подано до суду відзив на первісний позов, зустрічну позовну заяву та відповідно до ст. 134 ЦПК України заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Судом встановлено, що 22 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Пугаченком С.Ю. укладено договір про надання правничої допомоги на представництво її інтересів у судах України.

За змістом квитанції № 2-23/25 Матвєєвою О.В. здійснено оплату послуг адвоката у сумі 5 000 грн.

Статтею 59 Конституції України кожному гарантовано право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при вирішення питання щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Так, за змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу з ціною позову, виходячи з предмета спору, складності справи, суті правовідносин та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), витраченого часу на їх надання, враховуючи реальний обсяг наданих адвокатських послуг, а також критерій розумності, суд вважає за необхідне визначити розмір правничої допомоги на рівні 5 000 грн.

З огляду на викладене, з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» про стягнення сплаченої комісії за обслуговування кредиту - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складений 27 січня 2026 року.

Головуюча: