Ухвала суду № 133592131, 26.01.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9106/24

Провадження № 6/461/52/26

УХВАЛА

26.01.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2025 року у справі №461/9106/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» в особі представника Капустинської Марини Олександрівни, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2025 року у справі № 461/9106/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» в особі представника Капустинської Марини Олександрівни, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2025, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2025, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» заборгованість у розмірі 152590 гривень 93 копійки та судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Заявниця вказує, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною (декретній відпустці) та не має офіційного доходу. На її утриманні перебувають двоє дітей, одна з яких є малолітньою. Єдиним джерелом існування її сім`ї є державна соціальна допомога на дітей, яка відповідно до законодавства не є доходом та не може бути джерелом примусового виконання судового рішення, примусове виконання рішення створить загрозу належного утримання та забезпечення малолітніх дітей. Відтак, просить відстрочити виконання рішення суду до закінчення її відпустки по догляду за дитиною, але не менше ніж на 12 місяців з дня постановлення ухвали.

Заявник подала до суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись балансу у забезпеченні інтересів учасників провадження, повідомлення учасників справи про її розгляд, забезпечення судом під час розгляду належних умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду по суті, суд приходить до висновку про можливість проведення розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2025, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2025 у справі №461/9106/24, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» заборгованість у розмірі 152590 гривень 93 копійки, судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи доводи відповідача наведені у відповідній заяві щодо її матеріального становища та перебування на її утриманні малолітніх дітей, суд також враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частини третьої статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За правилами частини четвертої статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, згідно з частиною п`ятою статті 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Отже, відстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У зв`язку з тим, що відстрочення та розстрочення подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення та розстрочення виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

В основу судового акту про надання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

ОСОБА_3 у заяві про відстрочення виконання рішення суду у справі посилається на перебування на її утриманні малолітніх дітей. Зокрема, відповідно до долучених до заяви свідоцтв про народження заявниця є матір`ю доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд погоджується з доводами заявниці про те, що виконання зазначеного судового рішення за відсутності у неї інших джерел доходів, окрім соціальної допомоги на дітей, є надмірно обтяжливим і несправедливим. Більше того, таке виконання на даний час може істотно вплинути на матеріальне забезпечення та умови проживання дітей боржника.

При цьому, слід врахувати, що Верховний Суд неодноразово повторював в своїх постановах, що відстрочення (розстрочення) не змінює зобов`язання і не звільняє боржника від відповідальності; вона лише відсуває примусове виконання до визначеного судом строку (Велика Палата ВС, постанова від 04.06.2019 у справі № 916/190/18;провадження № 12-302гс18).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень частини першої 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, розглядаючи заяву, суд враховує, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають двоє неповнолітніх дітей, єдиним джерелом доходу заявниці є соціальна допомога держави, тобто зазначені обставини на переконання суду встановлюють підстави та викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.

Щодо строку на який заявник просить відстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2025 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2025, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, а тому суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, з дня ухвалення такого рішення з врахуванням дати набрання ним законної сили після апеляційного перегляду, адже саме з цього моменту таке рішення підлягало примусовому виконанню.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись 258, 259, 260, 267, 353, 354, 435 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.02.2025, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2025, (справа №461/9106/24) про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» заборгованість у розмірі 152590 гривень 93 копійки та судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок, строком на 12 місяців, тобто до 18.12.2026 року.

Ухвала може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Львівського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26 січня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький