Рішення № 133583765, 26.01.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/922/25

Провадження № 2/342/74/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.

секретаря судового засідання Малик Г.В.,

Сьомкайло І.-М.І.

з участю представника позивача Бодьо В.С.

представника відповідача Котика Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженні у залі суду міста Городенка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - Товариством) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8685878 від 23.01.2023 у розмірі 33750 грн, суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8685878, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені договором. Даний договір укладено у електронній формі. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало, надавши відповідачу кредит, проте відповідач не виконав умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

27.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством було укладено договір відступлення прав вимоги №95-МЛ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 8685878 від 23.01.2023.

На дату подання позову 23.09.2025 позивач визначив заборгованість відповідача у розмірі 33750 грн, з яких 10000 грн заборгованість за тілом кредиту; 23250 грн заборгованість за процентами, 500 грн заборгованість за комісією.

Провадження у даній справі відкрито 25.09.2025, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

14.10.2025 представник відповідача -Котик Р.В. подав заяву, просив провадження у справі закрити, оскільки відповідач сплатив 10150 грн на погашення заборгованості.

У судовому засіданні 03.12.2025 року представник позивача вимоги позову, враховуючи сплачені 10000 грн відповідачем на погашення заборгованості, підтримав на загальну суму 23600 грн, з яких 10000 грн заборгованість за тілом кредиту; 13100 грн заборгованість за процентами, 500 грн заборгованість за комісією. Вважає доводи представника відповідача щодо повного погашення боргу необгрунтованими.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.12.2025 вимоги позову заперечив, просив закрити провадження у справі.

Судом оголошено перерву у судовому засідання.

07.01.2026 та 22.01.2026 представник відповідача надав до суду додаткові пояснення, де зазначив про закриття провадження у справі, оскільки повернення відповідачем суми 10150 грн є повним виконанням зобов`язання. Також відсутні підстави для комісійних зборів, оскільки право на такі має тільки кредитний посередник, вимога про сплату комісії за послуги банку є нікчемною, пославшись на постанови ВС у справах №204/224/21, 727/5461/23. Також вказав, що досудова вимога подана разом із позовом.

Крім цього, факт видачі відповідачу коштів є недоведеним, та сам по собі електронний кредитний договір не доводить його виконання. Позивач на підтвердження вимог має долучити меморіальний ордер, виписку по рахунку, доказ руху коштів, підтвердження використання кредитних коштів. Зазначив, що зарахування коштів, переказ, вхідний платіж не є доказом видачі кредиту. Вважає, що не доводить видачу кредиту виписка без позначення джерела надходження, виписка, де немає зв`язку з меморіальним ордером, виписка з іншого рахунку, не пов`язаного з кредитом, виписка, де сума не відповідає сумі кредиту, виписка без подальших операцій позичальника. Відповідач ставить під сумнів відповідність поданих паперових копій електронним оригіналам та достовірність їх як доказів, оскільки єдиним можливим доказом отримання письмової форми є оригінал кредитного договору, який повинен давати змогу довести його цілісність та справжність, а прийняття рішення на основі паперової копії електронного доказу не відповідає вказаним нормам ст.77-79, 95,100 ЦПК України, ст.105 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та принципу безпосереднього дослідження доказів судом. Вважає надані позивачем копії електронних доказів неналежними, недопустимими, недостовірними та недостатніми доказами. Тобто відповідач заперечує паперову копію електронного доказу, тому просить витребувати оригінали договору або визнати копії електронних доказів недопустимими. Розрахунок заборгованості не є доказом наявності заборгованості по електронному кредитному договору, оскільки не належить до засобів доказування та не є первинним бухгалтерським документом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі: не надано оригіналу електронного кредитного договору, меморіального ордеру чи іншого первинного бухгалтерського документа, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором, виписки з рахунку первісного кредитора на дату виплати коштів позичальнику. Звернув увагу, що позивачем не надано доказів про повідомлення відповідача про набуття ним права вимоги, немає жодних доказів про їх фактичне отримання відповідачем, як і доказів їх відправлення відповідачу, тобто досудове врегулювання не проводилось. Також позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача. Просить надати позивачу 10 днів для подачі у справу оригіналу меморіального ордеру, платіжного доручення, виписки з рахунку позичальника, виписки з внутрішнього рахунку банку, виписки з рахунку про зарахування кредитних коштів, інформацію про подальше використання коштів, орг-файли, файли з метаданими, sms/коди/otp, електронний підпис (КЕП або Bank ID), скріншоти з системи.

Представник позивача у судове засідання 26.01.2026 не з`явився, 08.01.2026 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства, не заперечив щодо заочного розгляду справи, вимоги позову щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23600 гривень підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у поданій 22.01.2026 заяві клопотав про подальший розгляд справи без його участі та за відсутності відповідача.

Дії сторін не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про завершення розгляду справи за відсутності сторін.

Суд, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 23.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю « Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8685878. Договір підписано сторонами електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У судовому засіданні представник відповідача щодо укладення договору з відповідачем не заперечив.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 10000 гривень строком на 105 днів, з яких пільговий період складає 15 днів і завершується 07.02.2023 року та поточний період становить 90 днів та завершується 08.05.2023 року.

Відповідно до п.1. договору кредитодавець зобов`язується, на умовах визначених договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості.

Згідно п.1.5.2 та п.1.5.3 процентна ставка протягом пільгового періоду становить 0,10%, протягом поточного періоду 3 %. Тип процентної ставки фіксована.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 363 % річних за пільговий період, 961% річних за увесь період кредитування, орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 10650 гривень, за увесь строк кредитування 37650 гривень, комісія за надання кредиту 500 гривень (п. 1.5.1 договору).

Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту №8685878, підписаний відповідачем електронним підписом.

Відповідно до п. 2.1-2.2 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням карти 545708хххххххх46. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених в п. 1.5.1-1.5.3 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з

урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.

Згідно п. 2.2.3 договору, проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену п. 1.5.3 договору.

Якщо визначена п. 1.5.2 процента ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3 договору.

Стандартна процента ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з врахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою, встановленою п. 1.5.3 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору.

Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової згоди позичальника.

Згідно п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.

Пункт 2.3 договору передбачає умови пролонгації договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.5 Договору цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідно до платіжного доручення №91986406 від 23.01.2023 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн згідно договору, що свідчить про належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за укладеним з відповідачем договором.

Крім того, судом досліджено надану АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 від 21.10.2025, згідно якої ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 23.01.2023 на суму 10000 гривень.

Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит №8685878 від 23.01.2023, узгодженого сторонами, ОСОБА_1 повинен був сплатити 08.05.2023 (термін повернення кредиту) грошові кошти в сумі 37650 грн, з яких: 10000 грн сума кредиту, 27150 грн сума нарахованих процентів за користування кредитом та 500 грн - комісія.

У паспорті споживчого кредиту, що є додатком №2 до договору №8685878 від 23.01.2023 року зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту: кредит, сума кредиту: 10000 грн; строк кредитування: 105 днів, пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів; мета отримання: задоволення потреб позичальника; спосіб надання: безготівково на рахунок з використанням карти; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка: 0,10 % за кожен день користування кредитом в межах пільгового періоду вказаного в п.1.3.1. Договору; стандартна ставка: 3 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом поточного періоду вказаного в п.1.3.2. Договору. Тип процентної ставки: фіксована. Платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 500 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування згідно п.1.3.1 Договору (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) складає 37650 грн; реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування: 961 % річних.

Також у матеріалах справи є анкета-заява на кредит №8685878, згідно якої зазначено процес оформлення та розгляду заяви із зазначенням замовленої суми, строку, погодженої суми кредиту, строку договору, комісії, процентів.

Згідно довідки про ідентифікацію, надану ТОВ «Мілоан», підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №8685878 від 23.01.2023 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W94460 та вказаний номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор.

Отже, кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, який надіслано на номер відповідача, що зазначений у кредитному договорі, у договорі зазначені ідентифікуючі дані позичальника.

Отже, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови таких, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №8685878 від 23.01.2023, укладеним з відповідачем, зазначено, що 23.01.2023 року ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 10000 грн, того ж дня нараховано комісію з оформлення кредиту 500 грн, у період з 24.01.2023 року по 07.02.2023 року ОСОБА_1 нараховано відсотки згідно п. 1.5.2. договору в розмірі 10 грн в день, та за період з 08.02.2023 по 27.04.2023 нараховано відсотки згідно п. 1.6 , 2.3.1.2 договору в розмірі 300 грн в день.

На спростування наведеного розрахунку заборгованості сторона відповідача жодних доказів не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №95-МЛ, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8685878 від 23.01.2023 року на суму заборгованості 33750 грн, з яких залишок кредиту 10000 гривень, залишок по відсотках 23250 гривень, залишок по комісії 500 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 95-МЛ від 27.04.2023.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

В силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.

Отже, судом встановлено, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором; між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли з кредитного договору щодо належного виконання його умов.

Таким чином, Товариство набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №8685878 від 23.01.2023 у розмірі 33750 гривень.

Разом з тим, представник відповідача надав суду квитанцію АТ КБ «ПривататБанк» від 09.10.2025 про сплату 10150 грн на погашення боргу; платник : ОСОБА_1 , отримувач: ТОВ ФК «Кредит Капітал».

У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

З врахуванням зарахованої суми на погашення боргу (10150 грн), що визнав позивач, на 08.01.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 23600 грн, з яких залишок кредиту 10000 гривень, залишок по відсотках 13100 гривень, залишок по комісії 500 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістомстатті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону №675-VIII уразі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

У ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».

Відповідно до наведеного, підписання договору відповідачем електронним підписом, яке було узгоджене сторонами, відповідає вимогам діючого законодавства України, будучи аналогом власноручного підпису.

Оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Стороною відповідача не доведено факт незаконного заволодіння персональними даними відповідача.

Так, у частинах другій, третій, п`ятій статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Щодо клопотання представника відповідача надати позивачу оригінали електронних доказів, у суду відсутні підстави для такого витребування за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (Постанова ВС від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання, повністю не погасивши заборгованість по кредиту.

При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75 (далі - Положення) визначено, що банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них. Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі №298/825/15-ц.

Отже, досліждена судом інформація АТ КБ «Приват Банк» щодо рахунку ОСОБА_1 є належним доказом зарахування коштів на рахунок відповідача.

Досудова вимога від 12.09.2025, адресована ОСОБА_1 , про погашення заборгованості на суму 33750 грн, та на підтвердження відправлення такої долучено список №822 від 19.09.2025.

У статті 16 ЦПК України закріплено право сторін вживати заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Суд враховує, що 09.10.2025 відповідач сплатив 10150 грн на реквізити, вказані у досудовій вимозі, а отже, наведе свідчить про те, що така була відповідачем отримана та про заборгованість йому було відомо, що спростовує доводи представника відповідача в цій частині.

Крім цього, часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21 і така практика є усталеною.

Щодо нарахування процентів ТОВ «Мілоан», їх розмір відповідає умовам договору, які визначені в п. 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору, та такі нараховані в межах загального строку кредитування - 105 днів (15 днів пільгового періоду та 90 днів поточного періоду).

Щодо нарахування комісії у розмірі 500 грн, відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

У договорі про споживчий кредит №102959381 від 25.01.2023 року погоджено, що комісія за надання кредиту одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена у п. 1.5.1 цього договору( 500 гривень,що нараховується за ставкою 5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту).

Нарахування комісії за надання кредиту передбачено умовами договору, ця комісія є разовим платежем, її нарахування не суперечить статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з її нарахуванням погодився відповідач, підписавши умови договору і графік платежів, тому підставними є вимоги позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією.

Крім цього, суд зауважує, що позовні вимоги на дату звернення озивача до суду обмежувалися стягненням тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісії за надання кредиту, загальний розмір яких є меншим, ніж максимальна загальна вартість кредиту за умовами п. 1.5 Договору (37650) гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов, з врахуванням остаточного розрахунку заборгованості позивача, підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 23600 грн заборгованості, з яких: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту; 10150 грн заборгованість за процентами, 500 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, принципи співмірності, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, суд вважає що заявлені позивачем витрати у сумі 8 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12,81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 заборгованість за кредитним договором № 8685878 від 23.01.2023 у розмірі 23600 (двадцять три тисячі шістсот) гривень, з яких: 10000 (десять тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту; 13100 грн (тринадцять тисяч сто) гривень заборгованість за процентами, 500 (п`ятсот) гривень заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та 2000 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236; місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 26.01.2026 року.

Суддя: Андріюк І. Г.