Рішення № 133580925, 26.01.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/6826/24

Провадження №2/944/332/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білецької М.О.

з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.

представника позивача Блажевського П.І.

представника відповідача ОСОБА_1

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду,

в с т а н о в и в :

06.12.2024 представник АТ «Сенс Банк» Котницький І.О. через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 156990,92 грн та складається з суми заборгованості за ставкою 3% річних на кредитну заборгованість 32389,88 грн та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 124601,03 грн. Крім цього просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.12.2008 між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 619/36-190.

Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було припинено АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного Товариство «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12.08.2022 позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 131 691,00 грн.

Кредитним Договором визначено, що відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.

Відповідно до рішення Третейського суду від 09.12.2010 року, справа № 1657/10 на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто з Відповідача заборгованість за кредитним договором № 619/36-190 від 01.12.2008 року, в розмірі 245 247,37 грн., дане рішення Відповідачем не виконано.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому якщо рішенням суду стягнуто всю заборгованість за кредитним договором достроково, то в кредитора виникло право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом в іншому (збільшеному) розмірі, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою, оскільки такими діями кредитор змінив строк кредитування.

Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 року становила - 156 990,92 грн., та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість в розмірі - 32 389,88 грн. суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість в розмірі - 124 601,03 грн.

З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Яворівського районного суду від 14.01.2025 відкрито спрощене провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Яворівського районного суду від 17.03.2025, 05.05.2025, 01.07.2025 за клопотаннями представника відповідача ОСОБА_1 розгляд справи відкладено.

09.09.2025 представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить застосувати до позовної заяви строк позовної давності та з цієї підстави просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Яворівського районного суду від 13.10.2025 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 розгляд справи відкладено.

14.01.2026 представник позивача ОСОБА_3 скерував до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що строк позовної давності не застосовується до ст. 625 ЦК України, тобто ст. 625 ЦК України застосовується незалежно від моменту вимоги по основному боргу.

Згідно пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вважає, що починаючи з 12.03.2020 і по даний час, визначений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності продовжено, а воєнний стан в Україні продовжує тривати.

З урахуванням наведеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задовольнити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволенні такого відмовити, застосувавши строк позовної давності.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 01.12.2008 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір 619/36-190. Дана обставину сторонами не оспорюється.

Рішенням Третейського суду від 09 грудня 2010 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором 619/36-190 від 09.12.2010 в загальному розмірі 245247,37 грн. Крім цього стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати пов`язані з розглядом справи третейським судом в розмірі 2852,47 грн, що сторонами не оспорюється.

Згідно з постановою державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гіри О.В., виконавче провадження за виконавчим листом №2604/11429/2012, виданим 20.07.2012 Дніпровським районним судом м.Києва, про стягнення заборгованості за договором кредиту та договором відновлювальної лінії закінчено, у зв`язку із виконанням боржником виконавчого документа.

Як вбачається з відповіді №19977 від 21.03.2025, виданої Яворівським відділом ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ, наданої на адвокатський запит представника відповідача вбачається, що фактично основна сума боргу відповідачем ОСОБА_2 погашена в період з 26.01.2024 по 10.05.2024.

З розрахунку вимог банку у зв`язку з неповернення ОСОБА_2 кредитної заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 з 23.11.2010 по 23.02.2022 здійснила погашення заборгованості в загальному розмірі 33518,74 грн. Загальна сума заборгованості станом на 23.02.2022 становить 211728,63 грн. Сума заборгованості 3% річних, за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 становить 32389,88 грн.

Згідно розрахунку заборгованості інфляційних витрат відповідно до ст.625 ЦК України на суму заборгованості згідно рішення суду вбачається, що з березня 2017 року по лютий 2022 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість в загальному розмірі 124 601,03 грн.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 вказувала про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, і не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі № 922/795/19.

Тому позовні вимоги про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованими.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок нарахування 3% річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022. Відповідно до даного розрахунку, станом на 23.02.2022 у ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті 3% річних у розмірі 32389,88 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч.2 ст.625ЦКУкраїни нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Виходячи з вищевказаних правових висновків та керуючись продовженням перебігу позовної давності під час дії карантину та воєнного стану, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 сформувала наступний правовий висновок: «У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року» (пункти 154 - 155 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24).

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, виходячи з наступного.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Як вбачається з розрахунків, наданих стороною позивача, заборгованість відповідача внаслідок невиконання боргових зобов`язань нараховується з 12.03.2017 по 23.02.2022, тобто строк позовної давності станом на момент подання позовної заяви, а саме 06.12.2024 не закінчився.

Таким чином клопотання представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Варениці В.С. до задоволення не підлягає.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.

Відтак, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 270, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 156990 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 92 копійки, яка складається з суми заборгованості за ставкою 3% річних в розмірі 32389 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят дев`ять) гривень 88 копійок та заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість в розмірі 124601 (сто двадцять чотири тисячі шістсот одна) гривня 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 січня 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ: 03150, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя М.О. Білецька