Рішення № 133580704, 26.01.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5136/25 Провадження № 2/450/563/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 10.04.2025-100001543 від 10.04.2025 р. у розмірі 52319,24 грн., -

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача):

10.04.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 10.04.2025-100001543, відповідно до умов кредитного якого позичальнику надається кредит на наступних умовах : дата надання/видачі кредиту 10.04.2025; сума кредиту: 28000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 27.08.2025; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4134-18XX-XXXX-3995. Вказаний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін. ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість станом на момент пред`явлення позову у розмірі 52319,24 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16031,15 грн., по процентам в розмірі 20199,24 грн., комісія 2088,85 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 14000,00 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, тому ТОВ «Споживчий центр» змушене звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін в спрощене позовне провадження з викликом.

26.11.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав:

щодо неправомірного нарахування неустойки: нарахування та стягнення неустойки за кредитними зобов`язаннями, відповідно до вимог чинного законодавства, було заборонено/обмежено. Таке нарахування суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування» (зокрема, розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення») та Закону № 2120-ІХ, якими встановлено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем у вигляді штрафів та пені на період дії воєнного стану. Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» та усталеної судової практики Верховного Суду, неустойка (штрафи, пеня), нарахована після 24 лютого 2022 року, підлягає списанню і не може бути стягнута з Відповідача.

Щодо порушення принципів відповідального кредитування: під час укладення договору кредитор ТОВ «Споживчий центр» порушив принцип відповідального кредитування, зазначений у Законі України «Про споживче кредитування», оскільки не перевірив належним чином мою платоспроможність. На момент оформлення кредиту, перебував у вкрай важкому психоемоційному стані та мав численні кредитні зобов`язання понад 30 мікрозаймів на загальну суму понад 350 000 гривень. Свідома видача позики особі з таким кредитним навантаженням є прямим порушенням вимог регулятора і призвела до мого потрапляння у боргову пастку. Попри скрутне становище, як відповідальна людина, він до кінця намагався частково закрити цей договір і вніс 18 000 гривень (з отриманих 28 000 грн), що підтверджено у позовній заяві. Це виключає будь-які думки про можливі злочинні наміри отримання коштів з метою не повернення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 10.04.2025 року між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» було укладено електронний кредитний договір 10.04.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 10.04.2025-10000543 в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом підписання електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором Е718, отриманим в смс повідомленні на номер телефону, вказаний ним при реєстрації в особистому кабінеті.

ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E718 підписала пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта), заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), які містять істотні умови договору.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит на наступних умовах, а саме: дата надання/видачі кредиту 10/04/2025; сума кредиту: 28000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 27.08.2025; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає козичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4134-18XX-XXXX-3995.

На виконання умов кредитного договору 10.04.2025-100001543 позивачем 10.04.2025 року перераховано на картковий рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 28 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення ТОВ «УПР» вих. № 131-2810 від 28.10.2025, номер транзакції в системі iPay.ua 707105806.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача становить 52319,24 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1603,1,15 грн., по процентам в розмірі 20199,24 грн., комісія 2088,85 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 1400,00 грн.,

Доказів погашення відповідачем вищевказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно дост.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору . Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527,530 ЦК України зазначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, встановлених договором.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, визначених договором, у встановлений договором строк не сплатила заборгованості та передбачених договором платежів в повному обсязі, в результаті цього утворилась заборгованість.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору убачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним Договором від 10.04.2025 року, сторонами в письмовому вигляді погоджено розмір відсотків, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та відсоткам за користування кредитом.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем, які було досліджено судом.

Відповідач не спростував, що вказаний кредитний договір визнано недійсним.

Належних та допустимих доказів щодо повного погашення заборгованості на рахунок позивача суду також не надано.

Отже, по справі доведено належними доказами укладення кредитного договору, відповідач з умовами договорів був ознайомлений, підписав їх, однак умови договору порушив.

Щодо заявлених позовних вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне :

За змістом ч. 4 ст.263 ЦПК України та ч. 6ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії з надання кредиту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У заявці кредитного договору № 10.04.2025-100001543 зазначено комісія за надання у складі чергового платежу та комісія за обслуговування у складі чергового платежу. Оскільки комісія позивачем нараховується відповідачу за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, а саме стягується за послуги пов`язані з наданням кредиту, при цьому не вказаний перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, тому суд приходить до висновку про безпідставність вимог в цій частині.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат, у розмірі 2088,85 грн. пов`язаних з наданням кредиту, а виключно зазначено перелік можливих послуг, серед яких також є неконкретизовані послуги ( «інші послуги, які прямо не вказані у договорі»), то положення пункту 12 в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2088,85 грн. є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню.

Водночас, щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 14000 грн. неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом ПрезидентаУкраїни№64/2022 від 24лютого 2022року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що кредитний договір укладений 10.04.2025 року в період дій воєнного стану, стягнення з відповідача неустойки у розмірі 14000 грн., не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, перевіривши надані позивачем докази, позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 36 230,39 грн., що складається заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16031,15 грн., по процентам в розмірі 20199,24 грн.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір". Відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1444,40 грн., що відповідає пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 282, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833 заборгованість за кредитним договором № 10.04.2025-100001543 від 10.04.2025 р. у розмірі 36230,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті тридцять гривень 39 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 1440,40 грн. понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.01.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів