Рішення № 133564086, 26.01.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1761/25

Провадження № 2/288/246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою в якій вказує, що 23 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі-відповідач) через інтернет сервіс «My Alfa bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 .

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту.

Згідно до умов договору сума кредиту 50000,00 гривень, процентна ставка 45,00% річних, строк кредиту 12 місяців.

Підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора відповідач підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією щодо умов кредитування.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Загальна заборгованість згідно з угодою № 501396260 від 23.11.2021 року становить 54247,98 гривень, з яких: за кредитом 35617,81 гривень; по відсоткам -18630,17 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в розмірі 54247 гривень 98 копійок, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6072 гривень 64 копійки. Справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без участі, в якій просить розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю. /а.с. 48-49, 66/

Відповідач в судове засідання не з`явився, 15 грудня 2025 року через канцелярію суду надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. /а.с. 57-60/

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 далі позичальник згідно Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501396260 від 23 листопада 2021 року, запропонував АТ «Альфа-Банк» далі банк укласти угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між позичальником та банком. Згідно умов споживчого кредиту тип кредиту кредит, сума кредиту 50000,00 гривень, процентна ставка річних -45,00%. Тип процентної ставки- фіксована. Строк кредиту 12 місяців. Спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк». Дата повернення кредиту 23.11.2022 року. Банк прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501396260 згідно акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту. /а.с. 6 на звороті 10/

Даний договір підписаний відповідачем електронним підписом.

Згідно до Паспорту споживчого кредиту від 23 листопада 2021 року, передбачена інформація, яка надається споживачу до укладення договору, а саме: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше. В паспорті зазначено, що сума/ліміт кредиту 50000,00 гривень, строк кредиту 12 місяців, процентна ставка відсотків річних 45,0, загальні витрати за кредитом 13007,36 гривень, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісія та інші платежі) 63007,36 гривень. /а.с. 6/

Відповідно до меморіального ордеру № 722418002 від 23 листопада 2021 року, виданого АТ «Сенс Банк», платник АТ «Сенс Банк», отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу надання кредиту за кредитним договором № 501396260 від 23.11.2021 року, сума 50000,00 гривень. /а.с. 11/

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, сформованого АТ «Сенс Банк», позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору № 501396260, дата надання кредиту 23.11.2021 року, сума кредиту 50000,00 гривень, відсоткова ставка за користування кредитом з 23.11.2021 року - 45,00, залишок кредиту 35617,81 гривень, кількість днів прострочки 1230, загальна заборгованість за кредитним договором станом на 08.07.2025 року складає 54247,98 гривень, а саме: за кредитом 35617,81 гривень, по відсотках 18630,17 гривень. /а.с. 12/

Згідно до Вимоги про усунення порушень, виданої АТ «Сенс-Банк», ОСОБА_1 повідомлявся, що станом на 24.03.2025 року він має загальну суму заборгованості за кредитним договором № 501396260 від 23.11.2021 року в розмірі 54247,98 гривень та протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги він зобов`язаний усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість. Також надано платіжні реквізити для сплати кредиту. /а.с.13/

Вказана Вимога направлялась на адресу відповідача ОСОБА_1 , згідно Списку № 1 згрупованих поштових відправлень «Укрпошти». /а.с. 14-15/.

Із матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по особовому рахунку з 23.11.2021 по 08.07.2025, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована. /а.с. 16-23/

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої АТ «Сенс Банк», підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований АТ «Альфа- Банк». Згідно з умовами публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» клієнт ініціював процес укладення кредитного договору із використанням системи «Інтернет-сервісу «My Alfa bank» та отримав від банку ОТП-пароль аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора. /а.с. 24/

Згідно до Статуту Акціонерне Товариство «Сенс Банк» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку. Згідно до умов даного Статуту АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ «Альфа-Банк». /а.с. 30-32/

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статей 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

В силу вимог статті 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Керуючись ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Частиною другою статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина 3 статі 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом складаються з витрат споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що під час першої взаємодії із споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем або третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором про споживчий кредит та які надали згоду на таку взаємодію, у рамках врегулювання простроченої заборгованості кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія зобов`язані повідомити, у тому числі і розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.?

Щодо наданого відповідачем відзиву, суд зазначає, що відповідачем підписано електронним підписом Оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501396260 від 23.11.2021 року в якій чітко визначені умови споживчого кредиту, а саме: сума кредиту, процентна ставка, строк кредиту та міститься беззастережне підтвердження відповідача про те, що перед укладенням Угоди він ознайомлений, в тому числі, у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту. Також позивачем надано меморіальний ордер № 722418002 від 23.11.2021 року /а.с. 4/ про перерахування ОСОБА_1 кредиту в розмірі 50000,00 гривень. Крім того, вся інформація щодо кредиту міститься в Акцепті пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501396260 від 23.11.2021 року та Паспорті споживчого кредиту, які долучені до Угоди і з якими відповідач попередньо ознайомився.

Також, розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, відповідач не спростував та не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними договором, ані перед первісним, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятих на себе кредитних зобов`язань не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення АТ «Сенс Банк», в якості кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості в розмірі 54247 гривень 98 копійок, обґрунтованими та виходячи із наданого розрахунку позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги в даній частині необхідно задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Представник позивача при зверненні до суду з даним позовом також просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6072 гривні 64 копійки.

Згідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України)

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

До матеріалів справи додано Договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року укладений між АТ «Сенс Банк» далі- замовник та адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» далі- виконавець, разом сторони. /а.с. 25-28/

В п.п. 3.3.2. р. 3 даного Договору зазначено, що на підставі отриманого звіту про результати погашеної заборгованості боржників виконавець протягом 3 робочих днів надає замовнику підписані та завірені печаткою виконавця (в разі наявності) 2 екземпляри Акта приймання-передачі наданих послуг згідно форми додатку № 5 та рахунки-фактури на оплату наданих послуг за цим договором на паперових носіях під розпис або надсилає замовнику в електронному вигляді через сервіс електронного документообігу згідно умов розділу 12 цього договору.

Підписаний сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надані послуги./п.п. 3.3.3. р. 3 Договору/

Винагорода виплачується у національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахування замовником на поточний рахунок виконавця, вказаний в договорі, протягом 10 календарних днів від дати підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та на підставі наданого виконавцем рахунку. Рахунок вручається уповноваженому представнику замовника під розпис в паперовому вигляді або надсилається замовнику в електронному вигляді через сервіс електронного документообігу згідно умов розділу 12 цього Договору. /п.п. 3.3.5. р. 3 Договору/

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Проте, позивачем не надано, вказаного в Договорі про надання послуг № 1106, Акту прийому-передачі наданих послуг та рахунку.

В Договорі про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року /а.с.25-28/, також не вказані види допомоги, часу, який адвокат витратив на виконання робіт, вартість години за послугу та загальну суму витрат за всі виконані роботи.

Таким чином, звертаючись до суду з позовною заявою, адвокат надав лише Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, однак, в підтвердження виконаних робіт не надано Акту прийому-передачі наданих послуг та в підтвердження сплати позивачем витрат на правничі послуги, зокрема, не надано квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Згідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок. /а.с. 37/

Керуючись статтями 207, 509, 525-527, 530, 549, 598-599, 610, 612, 615, 625, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України; суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) заборгованість за кредитним договором № 501396260 від 23.11.2021 року в розмірі 54247 гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100) судовий розмір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник