Рішення № 133560378, 26.01.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7752/25

Провадження № 2/487/501/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

14.10.2025 року, представник ТОВ «Бізнес позика» - Мишевська Н.М., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №507562-КС-002 від 03.09.2024 року у розмірі 75406,44 грн., з яких: 31262,02 грн. заборгованість за тілом кредиту, 43766,80 грн. заборгованість по сплаті відсотків, 377,62 грн. комісії. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що 03 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5075628-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 03 вересня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 5075628-КС-002 про надання кредиту, яку відповідачка прийняв (акцепт) на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 03 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5075628-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач у заяві зазначив, що відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 18000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Так, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконали, та надали позичальнику грошові кошти в розмірі 18000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Також зазначила, що 13 листопада 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 за договором №5075628-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якої вони надали ОСОБА_1 додатково кредит в сумі 16000 грн.

Зазначила, що відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 507562-КС-002 на загальну суму 30694,72 грн.

В свою чергу відповідач у повному обсязі умов кредитного договору не виконувала у наслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 75406,44 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 31262,02 грн., суми прострочених платежів по процентах 43766,80 грн, суми прострочених платежів за комісією 377,62 грн.

Враховуючи вищевикладене просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за наданим кредитом у загальному розмірі 75406,44 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 31262,02 грн., суми прострочених платежів по процентах 43766,80 грн., суми прострочених платежів за комісією 377,62 грн. Також просила вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, у позовній заяві вказував про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримувала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що на теперішній час немає змоги сплатити заборгованість, посилаючись на своє незадовільне матеріальне забезпечення та перебування на її утриманні малолітньої дитини. Крім того, зазначала що відсотки за кредитом необґрунтовано завищенні, оскільки є більшими ніж тіло кредиту.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03 вересня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 5075628-КС-002 про надання кредиту. ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.

03 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №5075628-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 18000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов договору строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка: в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту - 3600 грн.; загальний розмір наданого кредиту 18000 грн.; строк дії договору - до 18 лютого 2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 44341,13 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка шість тисяч сімсот шістдесят дев`ять цілих двадцять дев`ять сотих процентів.

Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9110, який ОСОБА_1 направлявся на номер телефону повідомлений нею в кредитному договорі.

13 листопада 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 5075628-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якої позичальнику додатково надано кредит в розмірі 16000 грн. Продовжено термін дії договору до 30 квітня 2025 року. Комісія, пов`язана з наданням додаткового кредиту 3200 грн.

Згідно положень додаткової угоди позичальник підтвердила наявність у неї заборгованості за кредитним договором, яка станом на 13 листопада 2024 року склала 31577,8 грн.

Грошові кошти в зазначених вище розмірах було перераховано на картковий рахунок, визначений особисто позичальником ОСОБА_1 в анкеті клієнта, що підтверджується наданими ТОВ «ПрофітГід» листами, з яких вбачається, що 03.09.2024 року о 11-07, на картковий рахунок НОМЕР_3 було перераховано 18000 грн., а 13.11.2024 року цей же рахунок було перераховано 16000,00 грн. (номери платіжних інструкцій: 816e5b04-69cb-11ef-b90a-000c29d57ed2_1 та 7ed50c9d-a1c2-11ef-b90a-000c29d57ed2_1).

Також перерахування грошових коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 24.10.2025 року № 20.1.0.0.0/7-251021/101241 наданою на викання ухвали суду, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , емітовано карту: НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) на яку 03.09.2024 року було зараховано 18000,00 грн., а 13.11.2024 року 16000 грн..

Крім того, отримання коштів за кредитним договором та додатковою угодою не заперечувалось і самою відповідачкою у судовому засіданні.

В зв`язку з тим, що відповідачка лише частково здійснювала операції з погашення кредиту, відсотків за його використання та комісією виникла заборгованість, яка станом на 04 вересня 2025 року становить 75406,44 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 31262,02 грн, суми прострочених платежів по процентах 43766,80 грн, суми прострочених платежів за комісією 377,62 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже у справі, що розглядається, предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Згідно з матеріалами справи 03 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №5075628-КС-002, а також 13 листопада 2024 року укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору. Договір про надання кредиту і додаткова угода до нього укладені в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнеспозика», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця -https://my.bizpozyka.com/.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 04 вересня 2025 року становить 75406,44 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 31262,02 грн, суми прострочених платежів по процентах 43766,80 грн, суми прострочених платежів за комісією 377,62 грн.

Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростовано, жодних контр розрахунків суду не надано.

Також, відповідачкою укладений кредитний договір не оспорюваний ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» та пройшла реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створила особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації та), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка обрала суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської/платіжної карти та підтвердила, що ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику.

Після прийняття позичальником умов кредитного договору від 03 вересня 2024 року у ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір, а 13 листопада 2024 року додаткову угоду до цього договору, які підписано останньою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст.11, ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер відповідачки.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталась до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами такого договору.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, в тому числі розмір відсотків за користування кредитними коштами, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Приймаючи до уваги викладене, обґрунтованими є вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та суми прострочених платежів по процентах.

Щодо стягнення заборгованості у виді 377,62 грн. суми прострочених платежів за комісією суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно пунктів 2.5 Договору №507562-КС-002 та п.5 Додаткової угоди №1, з Позичальника стягуються: комісія, пов`язана з наданням кредиту та додаткової суми кредиту.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту та надання додаткової суми кредиту, має надаватися клієнту банку безоплатно.

Згідно наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість станом на 31.07.2025 року, складає 75406,44 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 31262,02 грн, суми прострочених платежів по процентах 43766,80 грн, суми прострочених платежів за комісією 377,62 грн..

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості по комісії є необґрунтованою, не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача комісії у сумі 377 грн. 62 коп..

Крім того, з наданого розрахунку вбачається, що позичальником були здійснені платежі в рахунок сплати комісії, а саме 15.09.2024 року - 1000 грн., 30.09.2024 року - 820 грн., 15.10.2024 року - 1003,60 грн., 29.10.2024 року - 776,40 грн., 26.11.2024 року - 1489,08 грн, 11.12.2024 року - 1333,30 грн., що загалом становить 6422,38 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що стягненню не підлягають сплачені позичальником кошти на комісію у розмірі 6422,38 грн., які враховуючи положення ст.534 ЦК України, слід зарахувати у сплату відсотків за користування кредитом ( 43766,80 грн. - 6422,38 грн.=37344,42 грн.).

Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 31262,02 грн., за процентами у розмірі 37344,42 грн., а всього: 68606,44 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача на її неналежне матеріальне забезпечення та знаходження на її утриманні малолітньої дитини, оскільки зазначене не має правового значення під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому вказані обставини можуть бути враховані на стадії виконання рішення суду.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована, згідно статей 526, 1054 ЦК України з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 68606,44 грн..

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, інші аргументи відповідача, визначені ним як підстави заперечення проти позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову частково.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2203,95 грн.

Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 507562-КС -002 від 03 вересня 2024 року у розмірі 68606,44 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 31262,02 грн., суми прострочених платежів по процентах 37344,42 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2203,95 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк