Ухвала суду № 13355715, 01.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року № 6422/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2009р. у адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.12.2005р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Львіввугілля» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Сокальському районі Львівської обл. № 000248231/2 від 07.09.2005р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1256550 грн., з яких 837700 грн. за основним платежем та 418850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.3-7).

Справа розглядалася судами неодноразово (Т.1, а.с.86-88, 127-131, 157-159).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2009р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.225-226).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДП «Львіввугілля», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить в поданій апеляційній скарзі і доповненні до неї постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.228-231, 241-245).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що державне підприємство включено до ЄДРПОУ 19.03.2003р., при цьому процес реорганізації тривав з грудня 2002 року по 11.04.2003р., до складу підприємства увійшло 20 відокремлених підрозділів. При цьому, враховуючи передбачену законом можливість вибору між сплатою консолідованого податку на прибуток або сплатою цього податку на загальних підставах, позивач вирішив здійснювати сплату консолідованого податку на прибуток; подані ним податкові декларації складалися на підставі податкових декларацій відокремлених підрозділів. Також чинне законодавство не допускає подвійного оподаткування одних і тих самих доходів юридичних осіб та їх підрозділів; позивач правомірно перейшов на сплату консолідованого податку на прибуток підприємств, остання обставина була відома податковому органу, оскільки установчі документи підприємства надавалися для відповідної реєстрації відповідачу.

Окрім цього, вважає, що норми наказу ДПА України № 68 від 10.02.2003р. щодо порядку повідомлення про сплату консолідованого податку на прибуток стосуються підприємств, які працюють на загальній системі оподаткування, і вирішили в майбутньому сплачувати податок консолідовано; наведені правила не поширюються на підприємства, які при створенні в своїх установчих документах відобразили спосіб сплати податку на прибуток; відокремлені підрозділи не подавали декларацій на прибуток в податкові органи, оскільки єдину декларацію подавала юридична особа. Також позивачем повністю сплачено задекларований податок на прибуток підприємств.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, впродовж 28.07.2004р.-18.03.2005р. працівниками Червоноградської ОДПІ проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Львіввугілля» за період з 28.01.2003р. по 31.03.2004р., по результатам якої складено Акт перевірки № 200/23-136/32323256 від 14.04.2005р. (Т.1, а.с.11-171).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.2.1.3 п.2.1 ст.2, пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.9 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 3615,78 тис.грн. та збільшено збитки за ІІІ, IV квартали 2003 року та І квартал 2004 року на суму 11485,19 тис.грн.

На підставі наведеного Акта перевірки і за результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 000248231/2 від 07.09.2005р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1256550 грн., з яких 837700 грн. за основним платежем та 418850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.10).

Внаслідок проведеної реорганізації Червоноградської ОДПІ згідно наказу ДПА України № 545 від 05.12.2005р. утворена ДПІ у Сокальському районі Львівської обл., якає правонаступником реорганізованої інспекції (Т.2, а.с.115-119).

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно протягом 2003 року та І кварталу 2004 року складав декларацію з податку на прибуток на підставі поданих декларацій структурними підрозділами без статусу юридичних осіб, даних бухгалтерського та податкового обліку ДП «Львіввугілля» (апарату управління), хоча згідно вимог чинного законодавства платниками податку на прибуток повинні бути всі відокремлені структурні підрозділи, що включені до ЄДРПОУ та розташовані на території іншої територіальної громади.

На думку податкового органу, наведені дії позивача призвели до несплати податку на прибуток, оскільки певні структурні підрозділи були прибутковими, а через відсутність подачі податкової звітності такими і сплату консолідованого податку підприємством, яке було збитковим, податок не поступив до бюджету.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки податкового органу, з якими також погодився суд першої інстанції, є вірними, ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають нормам закону.

Із змісту Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слідує, що сплата відокремленими підрозділами платників податку на прибуток підприємств може здійснюватися або шляхом самостійної сплати підрозділом податку по результатам своєї діяльності, або головне підприємство проводить сплату на прибуток консолідовано.

Для вибору сплати консолідованого податку підприємство повинно вчинити визначені дії у встановлені строки. Зокрема, відповідно до пп.2.1.3 п.2.1 ст.2 вищевказаного Закону та наказу ДПА України № 68 від 10.02.2003р. вибір сплати податку в такому порядку проводиться до 01 липня року, що передує звітному; в цей термін платник повинен повідомити податкові органи за місцем знаходження головного підприємства та його філій, направивши на їхні адреси відповідні повідомлення; зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. Сутність такого порядку полягає в тому, що головне підприємство сплачує податок до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, так і до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, тобто, сплачує податок за себе і за свої філії.

При цьому, сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Тобто, загальна сума податку, нарахованого головним підприємством, розподіляється між філіями пропорційно питомій вазі суми валових доходів філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих щодо основних фондів головного підприємства, розташованих за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат і амортизаційних відрахувань головного підприємства.

Якщо ж підприємство приймає рішення про самостійну сплату податку на прибуток його відокремленими підрозділами, то у цьому випадку головне підприємство та філії є самостійними платниками податку, сплачують такий окремо за результатами своєї господарської діяльності; при цьому філії у встановленому порядку ведуть податковий облік своєї діяльності та подають декларації з податку на прибуток до податкових органів за місцем своєї реєстрації.

Фактичними обставинами справи стверджується, що позивач ДП «Львіввугілля» не повідомило Червоноградську ОДПІ до 01.07.2002р. та до 01.07.2003р. про прийняте рішення про сплату консолідованого податку на прибуток підприємств відповідно на 2003 та 2004 роки, а тому підстав для сплати податку на прибуток консолідовано не мав.

При цьому колегія суддів враховує, що підприємство не могло визначити порядок сплати податку на прибуток самостійно до 01.07.2002р., оскільки воно було створено лише 24.12.2002р. (Т.1, а.с.194, 195, 196-215), а попередник позивача ВАТ ДХК «Львівугілля» не було платником, який обрав сплату податку на прибуток консолідовано, оскільки не мав у своєму складі відокремлених підрозділів, що не мали статусу юридичної особи.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що з моменту реєстрації документів новоствореного підприємства ДП «Львіввугілля» і його відокремлених підрозділів податковому органу було відомо про обрання платником сплати податку на прибуток консолідовано, оскільки наказом ДПА України № 175 від 10.04.1998р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку нарахування та сплати консолідованого податку на прибуток» (який дів на момент виникнення розглядуваних відносин) затверджено форму повідомлення юридичної особи щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства; аналогічна форма затверджена й наказом ДПА України № 68 від 10.02.2003р.

Також законодавством не надано новоствореним підприємства права визначати у статутних документах порядку сплати податку на прибуток підприємств.

В підтвердження наведеного слід врахувати й те, що відокремленими підрозділами позивача протягом 2003 року та І кварталу 2004 року не подавалися декларації з податку на прибуток підприємств за девять місяців 2003 року, 2003 рік та І квартал 2004 року, а також розрахунки по податковим зобовязанням щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств (хоча такі відповідно до Порядку складання розрахунку податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств, затв. наказом ДПА України № 68 від 10.02.2003р., повинні подаватися до податкових органів незалежно від того, виникло у звітному періоді консолідоване зобовязання чи ні).

Окрім цього, за І квартал 2003 року ДП «Львіввугілля» подавало декларацію по податку на прибуток підприємств згідно форми, визначеної наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р. «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та Порядку її складання», а не за формою, визначеною наказом ДПА України № 68 від 10.02.2003р., яким затверджена форма розрахунків податкових зобовязань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядок його складання, а також форма повідомлення платника податку про прийняття рішення про щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства.

Колегія суддів вважає підставними твердження податкового органу про те, що неправомірне декларування позивачем призвело до несплати податку до бюджету, оскільки згідно представленого розрахунку ВП «Шахта Червоноградська» протягом ІІІ кварталу 2003 року, девять місяців 2003 року, за IV квартал 2003 року, за 2003 рік та за І квартал 2004 року був прибутковим (Т.2, а.с.300), а відтак повинен був сплачувати податок до бюджету.

Разом з цим, прийняте податковим органом рішення про визначення податкових зобовязань з прибутку підприємств не є відповідальністю підприємства за порушення процедури переходу на сплату консолідованого податку; наведена сума недоїмки визначена податковим органом по результатам проведеної перевірки із врахуванням сум заниження цього податку.

Стягнення також донарахованої суми недоїмки і штрафних санкцій не призведе до подвійного оподаткування, оскільки матеріалами справи не підтверджується фактична сплата позивачем задекларованих сум консолідованого податку, також сам консолідований податок в розглядуваній ситуації не включає в себе суми податкових платежів, які необхідно було провести відокремленим підрозділам, оскільки останні через наявність значних збитків не були враховані платником податку.

Представлені апелянтом докази реструктуризації податкового боргу не спростовують наведених висновків, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2009р. у адміністративній справі № 2а-1743/08/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос