Рішення № 1335534, 22.01.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.2008 Справа № 11/233

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови

компані”, м. Київ

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1,

м. Ужгород

про стягнення 11370,21 грн.

Суддя Л.М. Якимчук

Представники:

від позивача - не з"явився.

від відповідача -не з"явився.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані”, м. Київ (далі -позивач) звернулося з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород (далі -відповідач) про стягнення суми 11370,21 грн., в т.ч. 8000,00 грн. основної заборгованості, 101,60 грн. інфляційних нарахувань, 480,00 грн. трьох процентів річних та 2788,61 грн. пені за угодою безвідсоткової зворотної фінансової допомоги.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у встановлений строк не виконав зобов'язання по поверненню суми безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, наданої йому згідно угоди, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість.

18.01.08 позивачем подану заяву про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 4399,13 грн., понесених ним у зв'язку з відрядженням представників для участі в судових засіданнях по розгляду справи №11/233. У підтвердження понесених витрат позивачем подано наступні докази: посвідчення на відрядження видане ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чеки на оплату квитків, рахунки, чеки на придбання пального.

Відповідач письмовий відзив на позов суду не подав, стверджував, що 7000,00 грн. повернув, однак доказів про це суду не надав.

У судовому засіданні 18.01.08, за згодою представників сторін, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем укладено угоду безвідсоткової зворотної фінансової допомоги без номера і дати (далі -угода), згідно умов якої позивач зобов'язався надати безвідсоткову зворотну фінансову допомогу відповідачу, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням у визначений угодою строк (п. 1 угоди).

На виконання умов угоди позивач надав відповідачу фінансову допомогу на загальну суму 8000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, а саме: 09.09.05 на суму 500,00 грн. та суму 1500,00 грн.; 14.09.05 на суму 3000,00 грн.; 29.09.05 на суму 2000,00 грн.; 11.11.05 на суму 1000,00 грн. .

В п. 5.1. угоди зазначено, що строк надання допомоги 3 місяці з моменту внесення коштів. По закінченню строку, вказаного у п. 5.1. угоди, відповідач зобов'язався повернути суму допомоги, що передбачено у п. 6.1. угоди.

Проте, як стверджує позивач, відповідач не виконав зобов'язання по поверненню суми безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, наданої йому згідно угоди.

Претензія-вимога позивача від 04.12.07 за №497 щодо добровільного погашення в семиденний строк з дня отримання претензії-вимоги суми боргу у розмірі 8000,00 грн., відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Отже, станом на день подання позову та розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 8000,00 грн.

Позивач, керуючись ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення повернення суми безвідсоткової зворотної фінансової допомоги нарахував відповідачу інфляційні за період грудень 2005 року -жовтень 2007 року у розмірі 101,60 грн. (8000,00 грн. х 1,27% : 100%), а також три проценти річних за період з 01.12.07 по 01.12.07 у сумі 480 грн. (8000,00 грн. х 3%: 365 днів х 730 днів), які підлягають стягненню.

Крім того, позивач, керуючись п. 8 угоди, за порушення умов угоди, нарахував відповідачу пеню у розмірі 2788,61 грн. (розрахунок пені позивача додається).

Однак, у п. 8 угоди зазначено, що за порушення даної угоди винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені повинен бути визначений у договорі.

Отже, проаналізувавши положення угоди, суд прийшов до висновку ,що у вимозі про стягнення з відповідача пені у розмірі 2788,61 грн., належить відмовити, оскільки така не передбачена угодою.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8000,00 грн. основної заборгованості, 101,60 грн. інфляційних нарахувань та 480,00 грн. трьох процентів річних, підлягає задоволенню.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 102,00 грн. державного мита пропорційно розміру задоволених вимог та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 4399,13 грн., понесених ним у зв'язку з відрядженням представника для участі в судових засіданнях, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, вказані витрати не відносяться до судових витрат, передбачені ст. 44 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані” (м. Київ, вул. М. Тимошенка, 19, код 32108133):

- суму 8581,60 грн., в т.ч. 8000,00 грн. основної заборгованості, 101,60 грн. інфляційних нарахувань та 480,00 грн. трьох процентів річних;

- суму 76,99 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 89,07 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.М.Якимчук